КГБ проти ОУН: один з епізодів операції «Бумеранг»

kgb

Юрій Щур

Одна з найбільших оперативних ігор совєтських спецслужб проти ОУН тривала з кінця 1960-х років до 1988-го. Широкому загалу вона відома під назвою «Бумеранг». Її вели 1-ше й 5-те Управління КГБ УССР спільно з МВС Польщі.

Зміст гри полягав у тому, що керівництву ОУН (бандерівської) співробітники КГБ підставили легендовану групу агентів в якості представників націоналістичного підпілля, яке поширило свою діяльність на Львів, Київ та Польщу. Керівником легендованого підпілля виступив львівський лікар Святослав Панчишин. Крім нього до оперативної гри також був залучений київський журналіст Юрій Іванченко.

На потреби «підпілля» з-за кордону надходили інструктивні матеріали й література, значні матеріальні кошти й техніка, а також відомості про тактичні настанови ОУН. Аналізуючи наслідки гри «Бумеранг», полковник КГБ Висоцький писав: «В результаті було нейтралізовано більше 20 емісарів з паспортами громадян США, Англії, Франції, ФРН, отримано […] декілька тон націоналістичної літератури, перехоплені й локалізовані ряд осіб, завербованих закордонними органами, отримано й опрацьовано велику кількість інформації про діяльність західних спецслужб й нац[іоналістичних] центрів».

Серед розсекречених документів совєтських спецслужб за 1976 рік вдалося виявити доповідну КГБ УССР на ім’я керівника ЦК КПУ Щербицького з поміткою «особисто». Документ був присвячений якраз оперативній грі «Бумеранг». Тут, зокрема, зазначалося, що керівником легендованого підпілля був агент «Крилатий» (очевидно, мова йшла про Панчишина).

У доповідній повідомлялося, що у липні-серпні 1976 року, за завданням КГБ, до Монреалю виїздив агент «Ніколай». Діючи від імені «Крилатого», він зустрічався з представниками ОУН Максимом Зелінським, Ігорем Чабанівським та представником Спілки української молоді Юрієм. Серед них головним, на думку агента, був саме Чабанівський, оскільки він кілька разів під час розмови дзвонив у Мюнхен Ярославу Стецьку й надав інформацію про зміст бесіди.

Після повернення агента до УССР, йому були надані для ознайомлення фотографії лідерів ОУН, які проживали у Канаді. Таким чином було з’ясовано, що іменем «Максим Зелінський» скористався Олександр Матла, за даними КГБ, керівник Служби безпеки ОУН у Канаді. Вітчизняним читачам він більше знайомий як автор книги «Історичні нотатки» (Торонто, 1985 рік). Ким насправді були Чабанівський та Юрко на той час кагебістам встановити не вдалося.

Предметом розмов агента з представниками ОУН було становище в Україні та інформація про діяльність «групи» в УССР. Стосовно перспектив подальшої діяльності «підпільників», Чабанівський переконував «Ніколая», що їхньою головною задачею є підготовка у найближчі 5-10 років умов для здійснення на території України національної революції. Рушійними силами цих процесів мали виступити селяни, робітники й інтелігенція. Особлива увага відводилася останнім, оскільки вони зберігають й культивують національні традиції.

У зв’язку із цим, на думку Чабанівського, у центрі уваги «Крилатого» та його «однодумців» повинна бути постійна робота з підбору й навчання відданих ОУН осіб, які з метою конспірації мали об’єднуватися у трійки. Також необхідно було збирати інформацію, яка мала б стати основою листівок, які необхідно було поширювати у великих містах. Необхідною складовою таких листівок мала бути пропаганда ідей ОУН. Бажано б було також організовувати акції протесту селян та робітників.

На випадок можливої «всипи», представники ОУН висловили прохання підібрати запасні адреси та «мертві» пункти зв’язку в Києві та Москві.

Окремо Чабанівський наголосив на необхідності проникнення до армії, флоту, КГБ, в партійні та державні органи, у громадські організації для того, щоб мати можливість постійно впливати на процеси у республіці в необхідному для ОУН руслі.

Те що КГБ вдалося переграти Службу безпеки ОУН в цій оперативній гір «Бумеранг» свідчить той факт, що представник легендованої організації мав бути включений (і таки був!) до Проводу на черговому Зборі.

З метою активізації діяльності «підпільної» групи, представники ОУН передали через «Ніколая» для «Крилатого» фотоапарат «Мінокс» й відзняті на фотоплівку різноманітні націоналістичні матеріали, а також лист інструктивного характеру з проханням підготувати звернення від діючого на території України «підпілля» ОУН. Цей документ треба було направити на відомі «Крилатому» адреси в Англію та США, а також в американське, англійське та аргентинське посольства у Москві.

Тут же керівництвом КГБ зазначалося, що дещо раніше, по спільній з поляками оперативній грі «Перевал», через агентуру вдалося скомпрометувати канали передачі документації через західні дипломатичні представництва. Перш за все, через те що подібні канали були невигідні для КГБістів.

Інформація та матеріали, які з Монреалю привіз агент «Ніколай», вивчалася і залучалася до загальної маси в оперативній грі «Бумеранг», до кінцевої реалізації якої залишалося ще більше 10 років.

Опубліковано Національна пам'ять.