Війна за майбутнє

rog-vijna

14 жовтня в Україні відбулося багато різноманітних заходів, приурочених до Дня захисника України та 75-річного ювілею УПА. Проходили вони у формі масових демонстрацій, мітингів, презентацій нових видань та виставок, відкриття пам’ятних знаків, проведення концертів та круглих столів. Деякі з них набули масового розголосу, а деякі стали надбанням невеликого кола осіб, хоча, як на мою думку, заслуговували на більшу увагу та розголос.

Серед останніх і круглий стіл «Війна за історію: як перемогти російського агресора», який в рамках фестивалю «Історія UA» провели в столичному Будинку кіно Інститут Національної Пам’яті та аналітичний центр «Українські студії стратегічних досліджень». Участь в заході взяли відомі науковці та громадські діячі серед яких Тарас Чухліб, Богдан Галайко, Юрій Сиротюк, Максим Розумний, Богдан Червак, Сергій Здіорук, Володимир Тиліщак.

Як би це парадоксально не звучало, але сьогодні війна за історію, котра радикально набрала «гарячої форми», це насамперед війна не за минуле, а війна за майбутнє. Це війна за свідомість, це формування суб’єктності і надання мотивації. Людина без руки, без ноги, залишається таки людиною, а от людина без пам’яті, людина, хвора на амнезію, вже не знає хто вона, навіщо, звідки, хто є друг, а хто ворог, куди йти і що робити. І тоді зовнішні чинники намагаються в своїх інтересах дати їй відповіді на вищезазначені питання в своїх інтересах. А нація, як колективна особистість? Нація, вражена історичною амнезією, стає беззахисним об’єктом чужинецьких маніпуляцій та агресій.

Сучасна історична політика сусідів щодо України – це політика претензій, історична ж політика України – це позиція виправдовувань. Мусимо змінити цей дискурс, мусимо повести активну і агресивну експансіоністську політику, адже за нами об’єктивна правда і ми на своїй землі. Росія ж весь час жила брехнею і крадіжками, на неї не діє сила аргументів, лише – аргументи сили, це маємо виразно усвідомити і з цього маємо виходити. Москву не цікавить, скільки в нас академіків і що вони пишуть, її цікавить скільки в нас телеканалів, що вони демонструють і яка мережа їх поширення.

Отже, перефразовуючи Юрія Тютюнника, «в боротьбі проти артилерії одних потрібна артилерія інших, в боротьбі проти історичної брехні одних потрібна історична правда інших».

Віктор Рог

Опубліковано Громадське життя.