Росія у Криму використовує законодавство щодо тероризму та екстремізму для переслідування незгодних

Рівень політичних репресій, які почалися у Криму після окупації Російською Федерацією в 2014 році, не зменшився, хоча форми та види тиску й переслідувань змінилися.

Про це йдеться у доповіді міжнародної правозахисної місії, що складається з представників Домів прав людини з Білорусі, Азербайджану та України, яка у вересні 2018 року відвідала окупований Кримський півострів з метою документування ситуації з правами людини.

За чотири дні, проведені у Криму, члени групи зустрілися більш ніж з 50 особами – жертвами порушень прав людини та їхніми родичами, матерями і дружинами політв’язнів, журналістами, юристами і адвокатами, громадськими активістами. Представники місії поговорили з людьми, які мешкали в Криму до початку окупації і не виїхали, а також з тими, хто переселився з Росії до Криму після окупації. Місія зустрічалася з людьми різних політичних поглядів і переконань: як тими, які були проти окупації, так і з людьми, які її підтримували.

«Усі співрозмовники говорили про атмосферу страху, – повідомив Кирило Єкимов, учасник місії, представник Освітнього дому прав людини в Чернігові. – Навколо Кримського півострова створена «стіна мовчання», що блокує доступ та міжнародний контроль над ситуацією з правами людини в Криму. Це посилює безкарність, з якою окупаційна влада порушує права людини».

Згідно з висновками місії, найбільш згубний вплив на права людини в Криму спричинило застосування російського законодавчого пакету щодо екстремізму, тероризму та сепаратизму, зокрема, проти кримських татар та українців.

«Росія вправно грає зі своїми законами щодо тероризму та екстремізму. Це інструменти, за допомогою яких можна сфабрикувати справу проти кого завгодно. Вони для цього і призначені, щоб закрутити гайки», – розказали місії адвокати захисту у судових справах, які розглядаються в Криму.

Наразі понад 68 політичних в’язнів утримують в Криму або на території Російської Федерації. Більшість із них – за звинуваченнями з використанням цього законодавства. Безліч інших громадян відбувають умовні вироки, знаходяться під домашнім арештом, отримують попередження і погрози, їх піддають обшукам та адміністративним санкціям.

«Я приїхав з невільної країни, з Білорусі, але навіть для нас все те, що відбувається в Криму, виглядає дико», – заявив Олег Мацкевич, учасник місії, представник Білоруського дому прав людини ім. Бориса Звозскова.

За словами юристки Української Гельсінської спілки з прав людини Дар’ї Свиридової, за чотири роки Крим перетворився в «сіру зону», де не існує механізмів захисту прав людини, де мешканців залишили на милість влади Російської Федерації, яка абсолютно безкарно порушує їхні права.

«У численних бесідах з членами місії кримчани говорили, що відчувають себе покинутими і забутими. Тому важливо домагатися доступу до Криму для міжнародних організацій, заохочувати поїздки журналістів і правозахисних місій. Потрібно спростити процедуру доступу до Криму і посилити адвокаційні кампанії на національному та міжнародному рівнях», – сказала вона.

Як повідомила голова Центру інформації про права людини Тетяна Печончик, задокументовану під час поїздки інформацію Будинки прав людини використовуватимуть для інформування міжнародної спільноти стосовно ситуації з правами людини в Криму, а також для просування рекомендацій до влади РФ, України і міжнародного співтовариства з метою посилення захисту прав людини в Криму. Презентація доповіді місії Домів прав людини за результатами поїздки до Криму вже відбулася в Берліні, Тбілісі та Женеві. Крім того, в січні 2019 року доповідь презентують на зимовій сесії ПАРЄ у Страсбурзі.

Опубліковано Громадське життя.