Гвардійці Національної академії Національної гвардії України регулярно проводять профорієнтаційні заходи для вмотивованої молоді, яка обирає шлях служби та лідерства.

Під час зустрічей курсанти Академії створюють інтерактивні локації, де абітурієнти можуть ближче познайомитися з навчанням і майбутньою професією офіцера.

Ми розповідаємо про:

* етапи відбору та вступу

* особливості навчання

* переваги служби в НГУ

* перспективи офіцерської кар’єри

На локаціях представлено сучасні зразки озброєння, засоби бронезахисту, наземні роботизовані комплекси, різні типи БпЛА, а також FPV-симулятори, які дозволяють відчути елементи реальної підготовки.

Ми знайомимо із військовими спеціальностями та умовами вступу, а курсанти діляться власним досвідом навчання, служби та становлення.

Молодь особливо зацікавлюється сучасними симуляторами та практичними елементами підготовки, які максимально наближені до реальних умов.

Такі заходи це можливість зробити усвідомлений вибір і побачити, що сучасна військова освіта – це технології, практика та лідерство.

Приєднуйся до команди майбутніх офіцерів НГУ!

Деколонізація РФ:

6 червня 1984 року день смерті моєї бабусі, Євдокії Руденко-Пугач. Вона пережила пекло Голодомору та розстріл братів, за те, що українці.

Так, вона померла в день народження Пушкіна, в день «зґвалтування всіх народів Пушкіним», одразу після того, як дідуся відвідала для опізнання дуже спеціальна людина, надіслана для цього в Тбілісі. Тому, що воював в УПА.

Дідуся незабаром збила машина. 4 жовтня 1984 року.

Це було в момент «великої перебудови», коли весь світ аплодував Шеварднадзе і Горбачову, членам політбюро ЦК КПСС.

А геноцид українців розквітнув з особливою жорстокістю, тому, що били прямо по тих, хто пам’ятав, як обійшлися з українцями. КГБ видихнув, коли позбулися Ярослава Стецька 5 липня 1986 року та запалили ритуальний вогонь у Лужниках під час Ігор Доброї Волі.

Дивно, як сьогодні дозволяє совість, у момент геноциду українців, у момент, коли росія хоче знищити Україну як державу, завдавати удар у саме серце українського народу. Схиляти українців відмовитися від своїх героїв УПА, зрадити їх у момент, коли українців цинічно стирають із лиця землі? Умовляти їх: ну, Україна ж більша, нiж УПА! Чому ви зациклилися на УПА?

Яка чорнота чи який прагматизм має переважати?

Пам’ятаєте, як Ганапольський прийшов на шоу Савіка Шустера в листопаді 2013 року вмовляти українців погоджуватися йти в Митний союз із Москвою?

Так само сьогодні умовляють: ну що вам варто? Чому ви вчепилися в УПА? (Читай – чому ви вчепилися у свою незалежність).

Можна б сказати щиро: українці, ну навіщо вам жити на світі?

Скажіть ічкерійцям: живіть під Кадировим, забудьте про Дудаєва.

Скажіть грузинам: навіщо вам Звіад Гамсахурдіа? У вас є чудовий герой Шеварднадзе. Так і сказали. Ми пам’ятаємо, як через губу про Звіада говорив Адам Міхнік.

А вбивства грузинів не мають значення, адже у світу з’явився герой – Єльцин.

Що тут скажеш. Я все своє життя стикаюся з тим, що світ не обурюється тим, що не засуджене справжнє зло – НКВД і Компартія СССР, справжні лиходії.

А лиходіями призначаються герої, які віддали життя за свободу своїх народів. Я стикаюся з тим, що нікому немає діла до вбивства мого діда, мого брата. До осквернення мого життя, по якому потопталися закривавленими чоботами і топчуться донині.

Українці не можуть відректися від своїх героїв, від своєї пам’яті та від правди.

Наші герої заплатили неймовірно високу ціну, були обмовлені негідниками та вбивцями.

Ми ніколи не зрадимо їх.

Інна Курочкіна

В історичному центрі Одеси за адресою вулиця Успенська 46 вже рік як існує кав’ярня «Сад Божественної кави». Символічно, що неподалік розташовано знаковий пам’ятник Іванові Франку – єдиний такий на півдні України. Але привертає увагу ця кав’ярня далеко не лише чудовою назвою, смачними напоями та тістечками, але й тим, що її господарка, уродженка Одеси, Віра Бойчук з самого початку позиціонує це місце як ідейний центр українців Одеси. Тут ми побачимо портрети українських діячів, невелику бібліотеку з книгами на націоналістичну тематику, наприклад, Юрія Руфа, Ірини Фаріон, Степана Бандери («Перспективи Української революції»). Більшість подібних локацій намагаються бути, так би мовити, «поміркованими», «не радикальними», так чи інакше підлаштовуватися під, на їх погляд, «специфіку Одеси», що є складним (і це правда) для поширення справжнього українського світогляду та мови містом. Тому й обирають для інтер’єру щось загальне, лайтове, в стилі рушників-вишиванок і т.п. Але у кав’ярні пані Віри перш за все н можна не сконцентруватися передусім на портреті Степана Бандери, що гордовито розміщений на видному місці на стіні закладу. Це досі неординарно для Одеси і я не знаю іншого публічного закладу, де б був такий портрет. Для тих, хто хоче більш докладно дізнатися про представницю найкращої молоді Одеси Віри Бойчук та її заклад пропоную подивитися за цим посиланням мою з нею бесіду:

Я попросив пані Віру більш докладно розповісти про значення С. Бандери та націоналістичних ідей, адже це буде цінним матеріалом для історії поширення українського націоналізму на Великій Україні, сприятиме зміцненню нашої Соборності.

Далі пряма мова пані Віри Бойчук: «Хотілось би почати зі шкільної історії та сказати що дізналась я про С. А. Бандеру саме звідти, але не можу. Тому що в школі про це зовсім не розповідали, бо навіть якщо й розповідали то дуже не цікаво, власне тому я нічого й не пам’ятаю. Тож почну зі своєї, як на мене, найяскравішої ситуації повʼязана зі Степаном Андрійовичем. Отже на самісінькому початку повномасштабного російського вторгнення в Україну, коли українці були наповнені патріотизмом, мотивацією, духом об’єднання проти єдиного ворога на просторах інтернету зʼявилось відео оживленого портрета Степана Бандери який насміхався над Кадировим, на той момент це було дійсно дотепно і я поширила його собі в інстаграмі, на що отримала бурхливу реакцію тітки, яка, вочевидь, була б не проти якби москалі зайшли в Одесу в класичному стилі московських манкуртів, на кшталт, Бандера – нацист-фашист-з німцями працював і тому подібне. Звісно на мої аргументи вона нічого не могла відповісти, крім того що я ще дитина і нічого не розумію. Мені було тоді 20 років, до слова. І, власне, в той момент я зрозуміла, що навіть мертвий Степан Андрійович неабияка зброя проти малоросів, з того й почалось моє захоплення ним.

Далі я передивилась всі відео Ірини Дмитрівни Фаріон, які підсилювали тодішні мої патріотичні погляди. Того ж року на свій день народження я зі своїм, на той момент майбутнім чоловіком поїхали у Львів і пішли в «Криївку», де той початок патріотизму, який в мені тільки зароджувався підсилився ще більше. Бо там я почула запис голосу Провідника, власне звідти в мене вдома й з’явився червоно-чорний прапор.

З тих пір кожного першого січня ми відзначаємо не новий рік, а день народження пана Бандери, а заразом і новий рік.

З часом в нашій бібліотеці зʼявились книги «Український націоналізм» та «Перспективи української революції». Першою я відкрила «Перспективи української революції», але далеко не одразу бо усвідомлювала наскільки там потужна інформація і мені потрібен був час для підготовки її засвоєння.

Мені здається не просто так я відтягувала, а тому що так вимагала доля, або відчувала моя підсвідомість. Адже прочитання цієї праці збіглось із черговим ядерним терором росії щодо України. Саме розділ про совєцьку ядерну зброю та те як росія в майбутньому буде нею маніпулювати я читала рівно тоді коли це відбувалось насправді. Дійсно, в мене складалось враження, ніби це хтось пише прямо зараз, бо те що було написано слово в слово передбачало нинішні дії москви.

В той момент я ще більше зрозуміла чому ординці настільки бояться Провідника нашої нації. Та тому що якщо всі українці відкриють його статті, вони стануть занадто передбачуваним ворогом, що одразу призведе до розгрому такої «надпотужної держави».

А далі ми з чоловіком почали планувати відкриття нашої кав’ярні «Сад Божественної Кави». Ми одразу знали що в ній відображатиметься наш світогляд і тоді виникла ідея почепити там портрети тих, хто формує світогляд всієї української нації. Звісно, серед всіх важливих постатей буде й Степан Андрійович – ідеолог українського націоналізму, голова проводу Організації Українських Націоналістів, борець за незалежність України, Герой України і в цілому неймовірна особистість.

Тож нам важливо було, по-перше, показати людям хто ми є і завдяки кому; по-друге, зазначити, що для нас націоналізм та його основоположник – це не просто популярна тема, а дійсно важливий аспект нашого життя; по-третє, створити в Одесі простір, де українці, що поділяють наші цінності зможуть відчути себе в ментальній безпеці. Відвідати заклад в якому вас зрозуміють, почують, підтримають, де ви зможете насолодитись українсько музикою, нетривіальною літературою і смачними десертами, адже це те чого так не вистачає Одесі. І ми раді що такі люди дійсно є. Вони приходять і поділяють з нами наші цінності.

Проте, звісно, є люди, яким недовподоби наші націоналістичні погляди. Але як добре, що нас це не хвилює. За моїми спостереженнями дуже мало людей, які проти українського в Україні можуть в обличчя сказати це українцям, і це радує, проте слід розуміти, що це тільки тому що російська армія відносно далеко від Одеси, бо була б вона ближче так невпевнено вони б себе не почували. Тож історія з прямим доріканням щодо портрету Степана Бандери в нашій кав’ярні лише одна і та максимально бездарна і беззмістовна, адже москаль, що намагався принизити мене за цим фактом пішов знервованим, мокрим від семи потів, які стікали з нього в ході нашої розмови. Відтоді він більше не заходив…

Багато відвідувачів, що звертають увагу на портрети, в нас їх декілька, а саме Григорія Сковороди, Володимира Івасюка, Івана Франка, Лесі Українки та Тараса Шевченка, у випадку якщо їм подобається ця ідея говорять приємні речі та висловлюють свої емоції в позивному ключі, ті кому недовподоби просто мовчки виходять і можливо говорять щось на вулиці. До речі, цікавий факт – портрет очільника Проводу ОУН ми почепили саме біля вікна, щоб його якнайкраще було видно з вулиці, аби ті кому це може не сподобатись знали куди заходять. Щось подібне до гасла в «Криївці» у Львові. І я часто спостерігала як люди і фотографуються на фоні нашого вікна й обертаються проходячи повз і навіть просто заглядають притуляючись обличчям до скла, мабуть для того аби якомога найкраще роздивитись.

Бували смішні випадки, коли відвідувачі або зовсім не впізнавали хто зображений на портреті, або плутали і з Симоном Петлюрою і з Романом Шухевичем і з молодим Тарасом Григоровичем. Словом, така Велична Особистість, як Степан Бандера є смолоскипом в прозрінні українців, в житті тих, хто пізнає українських націоналізм, хто живе за принципами патріотизму, хто виховує в собі почуття гідности перед своєю державою».

Бойчук Віра, Музичко Олександр

УІС

На Тернопільщині завершилась молодіжна патріотична теренова гра «Легенда УПА».

У травні місяці Молодіжний Націоналістичний Конгрес, традиційно, організовує на Тернопільщині молодіжну патріотичну теренову гру «Легенда УПА». 2026 рік у Тернопільській області проголошено роком Івана Гавдиди – українського націоналіста, відомого громадсько-політичного діяча краю, заступника голови Організації Українських Націоналістів (бандерівців). У далекому 2003 році Іван Гавдида був одним із ініціаторів започаткування «Легенди УПА» і надзвичайно символічно, що цьогорічна теренова гра була присвячена славній пам’яті одного із своїх співзасновників.

Про життєвий шлях Івана Гавдиди, його боротьбу та вклад у національно-патріотичне виховання української молоді учасникам гри розповів побратим Івана Гавдиди, перший комендант «Легенди УПА» Олег Вітвіцький.
Подія зібрала понад сотню учасників із різних громад Тернопільської області. Протягом двох днів школярі мали змогу позмагатися у подоланні смуги перешкод, у пейнтбольному турнірі, в інтелектуальному змагу та пройти усі випробовування теренової гри, демонструючи витривалість і вміння працювати в команді.
За результатами гри перше місце виборола команда Микуленецького опорного ЗЗСО І–ІІІ ст. Микулинецької громади.
Вже традиційно, теренова гра «Легенда УПА» відбулася за підтримки Управління молоді та спорту Тернопільської ОВА, народного депутата України Миколи Люшняка, заступника голови Тернопільської обласної ради Володимира Болєщука та депутата Тернопільської обласної ради, одного із співзасновників гри Віталія Шафранського.

23 травня 2026 р., 15:00
м. Київ, вул. Лаврська, 27
Національний музей історії
України у Другій світовій війні

Захід до Дня Героїв

«Світ українських Героїв»

Публічний захід та показ документального фільму «13ЮМ»

23 травня 2026 р. о 15:00 у Музеї війни відбудеться публічний захід до Дня Героїв «Світ українських Героїв», організований Музеєм війни спільно з журналісткою Інтернет-видання «Цензор.НЕТ» та відповідальною секретаркою ГО «Народний Герой України» Віолеттою Кіртокою.

День Героїв – це дата, що постала в середовищі українського визвольного руху на знак вшанування борців за незалежність України. Сьогодні, в умовах російсько-української війни, це свято набуває нового звучання, адже українське суспільство щодня творить новітню історію героїзму, жертовності та спротиву.

На заході поговоримо про живі історії сучасної російсько-української війни, пам’ять про полеглих захисників і способи, якими українське суспільство сьогодні формує новітній літопис боротьби за незалежність.

У межах першого блоку «Так працює пам’ять» учасники говоритимуть про недержавний орден «Народний Герой України» та серію книг «Народні Герої України. Історії справжніх», що зберігають свідчення про військових, медиків, волонтерів і громадських діячів, які стали символами сучасної боротьби.

До розмови запрошені:

Віолетта Кіртока – авторка, журналістка Інтернет-видання «Цензор.НЕТ»

Любов Костенко – заступниця директорки видавництва «Білка»

Модерує – Ірина Коцаб’юк, завідувачка сектору меморіалізації та формування культури пам’яті

Окремою частиною заходу стане показ документального фільму «13ЮМ», створеного за ініціативи Віолетти Кіртоки спільно з відділенням комунікацій 3-го полку ССО та 81-ї бригади ДШВ.

Стрічку створено на основі відзнятих відео командиром групи ССО ЗСУ Романом Косенком, Народним Героєм України, який віддав життя в боях за місто.

23 травня 2026 р.
15:00
Головний корпус Музею війни, простір виставки «Війна: зворотна перспектива»

UFUF War Fund

Donor List

$400,000 – Askold and Roksolana Lozynskyj ($1000 in memory of Mary Mycio, $10,000 in memory of Larissa Lozynskyj Kyj, $1,000 in memory of Myroslawa Myroshnychenko);

$178,808 – Stefan and Natalia H. Kozak in honor of Dr. Stefan Hyk;

$170,343 – anonymous;

$160,000 – Ulana Steck ( $80,000 in memory of husband Walter Steck, $20,000 in memory of parents Anna and Ostap Stelmach, $40,000 in memory of Jaroslaw Kowal);

$112,671 – Myroslaw and Larissa Kyj ($100,171 in memory of Larissa Kyj;

$ 81,405 – Ukrainian National Home NYC;

$ 74,710 – Bohdan and Maria Chaban;

$ 40,000 – The Ukrainian Free University Foundation, Sabrina Borst and Peter Rubinstein;

$ 49,468 – Ukrainian American Youth Civics;

$ 28,231 – anonymous;

$ 20,000 – The Lozynskyj Foundation;

$ 15,900 – Maksym Lozynskyj;

$ 15,000 – anonymous, Yuri and Irena Dejchakiwsky;

$ 13,000 – Danylo and Oksana Dziadiw;

$ 12,104 – Andrij and Alla Kletsun ($100 in memory of Larissa Lozynskyj Kyj);

$ 11,500 – Bohdana Chudio;

$ 11,300 – Evhen and Nicole Kyj ($1,500 in memory of Larissa Lozynskyj Kyj);

$ 10,260 – anonymous;

$ 10,200 – Walter Maruszczak in memory of his father Ilko Maruszczak;

$ 10,000 – JK Restaurant Enterprises;

$ 8,700 – Ruslana Rossi ($250 in honor of her mother Julia Roscishewsky and $100 in memory of Larissa Kyj);

$ 7,420 – Alex and Natalia Chernoknyzhny ($1000 in memory of grandparents Maria and Mykhailo Duda, $200 in memory of Larissa Kyj);

$ 8,250 – Ivan and Julia Roscishewsky;

$ 6,000 – Chrystia Slywotzky;

$ 5,100 – Halyna and Ihor Chomiak ($500 in memory of Larissa Kyj);

$ 5,000 – Petro Matiaszek, Andrij and Cathy Szul;

$ 4,750 – Orest Hrycyk;

$ 4,600 – Olga Wolanyk ($1,000 in memory of LarissaKyj, $400 in memory of Bishop Basil Losten);

$ 3,000 – Roman and Felicity Chaban, Irena Nowak;

$ 2,500 – Maria Pryshlak ($500 in memory of Larissa Lozynskyj Kyj), Mark and Ariadna Bach;

$ 2,295 – Alexander Reay;

$ 2,250 – Christina L. Mociuk;

$ 2,000 – Rostyslav and Lyudmyla Zownirowych, Wolodymyra Krasniansky and Ivan Bernatsky, Kyra Lozynskyj, Irena Nowak, Orest Baranyk in memory of grandfather Vasyl and father Iwan;

$ 1,850 – Bohdan and Anna Pokora ($1,250 in memory of their parents and $100 in memory of Larissa Kyj);

$ 1,700 – Oksana Zukoff and Ivan Bernatsky, Anatole and Halyna Ridky;

$ 1,600 – Bohdan Futala ($1000 in memory of mother Halyna Futala;

$ 1,250 – Andrij Lastowecky($250 in memory of Larissa Kyj);

$ 1,200 – Nicholas Skirka;

$ 1,140 – Stefan and Erica Slutzky ($200 in memory of Larissa Kyj),

$ 1,100 – Ihor Nykoliuk, Marta Maczaj ($200 in memory of Myroslawa Miroshnichenko);

$ 1,000 – Vasil Hnatyshyn, Myron Kolodij, Alexander Bohdanowycz, anonymous, anonymous, anonymous, anonymous, anonymous, anonymous, anonymous, Motria Chaban, Woskob Development Partnership, anonymous, Adrianna Paliyenko in memory of her father Pawlo Paliyenko, Lidia Dlaboha in memory of Larissa Kyj, Mark Hatalak, Lidia Kletsun, Peter Kolinsky, Ihor Puhacz, Ivan Bernatsky;

$ 900 – Veselka Enterprises, Ltd, Yvette Ramos Levitt, Bohdan and Bohdanna Vitvitsky;

$ 750 – Nastya Antoniv ($100 in memory of Myroslawa Miroshnichenko);

$ 749 – Oksana Bashuk Hepburn;

$ 700 – Slawko and Marika Melnyk;

$ 610 – Cash in memory of Mary Mycio;

$ 600 – Irene Jarosewich ($500 in memory of Lydia Jarosewich and $100 in memory of Mary Mycio), Myron and Lesia Kulas ($300 in memory of their mothers), Romana Duda, Julian and Anna Tychanski;

$ 500 – Volodymyr Chaban, anonymous, anonymous, anonymous, anonymous, anonymous, anonymous, anonymous, Tami Lippstreu, anonymous, Khristina Lew in memory of Mary Mycio and Lydia Jarosewich, Andrew Jarosewich in memory of Lydia Jarosewich, Martha Jarosewich Holder in memory of Lydia Jarosewich, Petro and Larissa Sabat, Halyna Traversa, Walter Klokiw, Kate Lippstreue, Yuliana Kletsun, Jaroslaw and Alla Leshko, The Loft, Stephen and Lidia Lund, Irina Olenslyj, Roma M. Hayda, Ukrainian American Soccer Club;

$ 450 – Borys and Tamara Lewycky, Stephan Moravski;

$ 400 – anonymous, Larysa Zanyk; Bohdan and Oksana Kuzyshyn, George and Vera Kap, Bohdan and Maria Harhaj;

$ 394 – Orest Fedash/T.D.Pawluk;

$ 350 – Albert Sharapov;

$ 300 – Louis D’Allessio, Nadia Kmeta, Ulyana Yosypiv;

$ 260 – Areta and Victor Nadzirny;

$ 250 – anonymous, Stephen Geffner, Zenon B. Masnyj, Taras and Mary Drozd, Krystyna Lew in memory of Mary Mycio, Vasyl Hrechynsky, Ukrainian National FCU. George and Tania Kuzycz, Boris Hlynsky;

$ 200 – Vasyl Parashchak, Orest Deychakiwsky, Olenka and Jurij Dobczansky in memory of Lydia Jarosewich, WADFFU Chicago, Helen Skomsky, Stephen Shubiak, Bohdan Kuzyk, Iryna Kwasny, Maddalena and Roger Potocki in memory of Leo Rudnytsky, Daria Pokinsky, George B. and Tania Kuzycz, Bohdan and Vera Shashkewych in memory of Roman and Lydia Marusyn;

$ 150 – Ulana Mazurkevich in memory of Lydia Jarosewich;

$ 100 – anonymous, anonymous, Oxana Lesiv, anonymous, Andrew Kmeta, Lew and Linda Hryhorczuk, Danusz Kuzmak, Angela Maksymets, Roma Hayda, Stefan and Swiatoslawa Kacazaraj, Stefania Semuszak, Robert Cristina in memory of Mary Mycio, Z to MD LLC, Petro Mycio in memory of Mary Mycio, Irena Trojanowski in memory of Mary Mycio, Jaroslawa Szczerba in memory of Mary Mycio, Adriana Leshko, Alexander Neprel, Hanna Duda, Jerema Wolosenko, Mykhaylo Roscishewsky, Catherine Czerwoniak in memory of her mother, Olga French, Jerema Wolosenko, Lesia Samulyak, Mark Rossolowsky, Walter and Marylin Sharko in memory of Lydia Jarosewich, Ksenia Kuzmycz in memory of Lydia Jarosewich, Kvitka Semanyshyn in memory of Larissa Lozynskyj Kyj, Nadia Andrijiw, Leo and Maria Ivaskiw in memory of Larissa Kyj, John Haverly, Walter Kozicky, Myroslawa Miroshnychenko, Ivanka Zajac in memory of Larissa Kyj, Sonia and Wolodymyr Lechicky in memory of Myroslawa Miroshnychenko, Hanna Duda, Bohdan and Myroslawa Futey, Greg and Marianna Woloszyn, anonymous, Tom Birchard, Iryney and Anna Prokopowych in memory of Halyna Futala, Nadia Kmeta;

$ 75 – Roma Ihnatowycz in memory of Mary Mycio, Eda Rose Montgomery in memory of Mary Mycio;

$ 61 – Taras Zenyuk;

$ 50 – anonymous, Jaroslaw Dub, Wendy Kidd, James and Daria Cartwright in memory of Mary Mycio, Sara Silverman in memory of Mary Mycio, Tetiana Karpenko, Hans van Velzen, Motria Watters in memory of Larissa Kyj, Denys Dlaboha, Zirka Clark, Natalia Steciuk, Galina Pawelczak, Anna Tychanski, Darek Kuzmiak, Tetiana Karpenko, Krystyna Karpevych in memory of Myroslawa Miroshnychenko, Lew Hryhorczak, Irene Sawchyn;

$ 40 – Greg Cearley, anonymous;

$ 25 – William and Marta Ilnycky in memory of Mary Mycio, Cathy Longinetti, Steve Fedczuk, Michael Danylyshyn;

$ 20 – Lubomyr Kulchytsky. Joanna Dubianska, Michael Chomyk, Daniella Sym.

$1,628,289 – Total donations received.

Donations were used especially for ambulances, bullet proof vests, drones, helmets, scopes, thermal imagers, vehicles as follows:

Expenses:

$ 6,000 One hundred twenty helmets for a platoon in Dnipro transferred through a reputable publication “Boristen,” purchased in Ukraine and distributed;

$ 58,000 Seven ambulances through the Ukrainian Free University in Munich and transported to Ukraine;

$ 95,000 Lviv Defense Cluster for five hundred eighty Level 4 bulletproof vests, of which seventy five were transferred to the 8th and 5th battalions of the Ukrainian Volunteer Army which is defending Ky iv and Mariupol, one hundred ten to Special Operations. The rest was allocated to the Military of Ukraine. The specific allocations were picked up by commanders or their surrogates;

$ 7,336 Miscellaneous (eighty sleeping bags and beds and the like) for Special Operation battalion from Lviv and Frankivsk) picked up by battalion member;

$ 1,272 Fifty fog vision goggles purchased at Amazon and transported by carrier for distribution in Ukraine;

$ 7,354 Four thermal vision goggles (three basic and one for sniper) purchased in Poland and picked up by Ukrainian military.

$ 801 Eighty four tactical combat knee and elbow pads.

$ 10,613 Four drones with camera, extra battery and memory card for the Azov battalion.

$ 8,000 Chaplain Sviatoslav Yurkiv, Yavorivsky rayon for purchase of drones and goggles.

$ 1,200 Drone for Sumska border crossing.

$ 5,663 Transport of humanitarian aid from Spain to Rev. Mykola Ilnytzky, Kyiv oblast.

$ 6,200 Cadillac to be covered with armor plates and miscellaneous expenses (bullet proof vests) for military transport in Odessa.

$ 4,873 Ten variety thermal imaging cameras through Poland.

$ 1,733 Twenty five emergency trauma kits.

$ 10,000 Joint purchase in the United Kingdom of armored personnel vehicle.

$ 1,106 Twenty five Walker razor thin electronic muffs personally delivered.

$ 4,499 Twenty drone batteries for Azov Battalion.

$ 12,883 Fifteen two way radios Motorola DP4401e purchased in Poland for Kharkiv.

$ 24,467 Twenty two thermal imagers, telescopes, rifle scopes, collimators for military intelligence.

$ 14,442 Three drones and five thermal imaging rifle scopes.

$ 4,240 One Parrot Anafi Drone for Sumy.

$ 4,000 Vehicle for Khmelnytsky Brigade.

$ 4,275 Two thermal vision scopes for Sumy border patrol.

$ 9,560 Three thermal imagers and two goggles for Kharkiv.

$ 2,577 One drone for Donetsk oblast.

$ 1,590 One Thermal Monocular for front line.

$ 572 Ten ear protection muffs.

$ 1,200 Ten first aid kits.

$ 3,749 Two thermal vision scopes for Sumy border patrol.

$ 11,540 DJI Matrice 30T Drone for Karpatska Sich.

$ 5,092 B&H Night vision binocular/goggle, batteries, flashlight, thermal imaging monocular, pelican case, helmet mount.

$ 2,599 DJI Mavic 3 drone delivered to Kyiv.

$ 2,000 Sicheslav Prosvita for Ukrainian language courses.

$ 1,600 Mezhyhirsky Spaso Ubrazhensky Monastery, St. Mykolaj Church in Kyiv and Holy Trinity Church in Yavoriv.

$ 6,200 Vehicle truck for front line transport via Chaplain Sviatoslav Yurkiw.

$ 11,540 Matrice 30T drone for Luhansk oblast.

$ 2,900 Mavic 3 Long Flying Combo drone for Ukrainsky bojevi vidmy.

$ 3,375 Compensate Karpatska Sich for Ukraine customs on drone.

$ 4,000 Miscellaneous thermal imaging and communication for Revanch battalion.

$ 8,208 Ten drone motors.

$ 7,420 Miscellaneous parts for drones.

$ 10,521 Three drones and night vision goggle.

$ 887 Ten ear muffs, three binoculars, three tactical vests.

$ 3,900 Transport vehicle through Chaplain Sviatoslav Yurkiw.

$ 1,943 Canon X460 camera.

$ 1,300 Halycka Prosvita laptop for publication.

$ 7,300 Three Mavic 3 drones for Donetsk region.

$ 5,000 Thermal imager 640X480 for Odessa.

$ 9,182 Ambulance for Bakhmut.

$ 3,000 Miscellaneous assistance for soldiers in Bakhmut.

$ 1,000 Gifts for children in orphanages.

$ 2,500 Mavic 3 drone for Kalush regiment.

$ 2,500 Mavic 3 drone parts for Bakhmut.

$ 1,350 Imager for Luhansk.

$ 457 Mavic 3 drone partial payment for Solidar.

$ 5,750 Vehicle for northern front.

$ 1,519 Lynx Imager for Solidar.

$ 24,994 2 Mavic 3T and 6 Mavic 3 drones for Donbas.

$ 2,850 Mavic 3 long flying drone in memory of Mary Mycio.

$ 9,803 Five rifle scopes for Bahmut.

$ 5,000 Transport expenses for medical supplies to front lines through Blagokyiv.

$ 550 Vehicle repair in Bahmut.

$ 70,000 One Punisher drone.

$ 6,204 Two DJIMavic 3 Long Flying drones.

$ 9,932 Five Rattler rifle scopes

$ 4,531 One thermal imaging rifle scope

$ 4,531 One thermal imaging rifle scope

$ 2,331 DJIMavic 3 drone

$ 1,500 Medical vehicle in Bahkmut

$ 1,650 Tello combo drones and more

$ 2,721 DJI Mavic 3 fly more combo

$ 2,535 Pulsar Axion thermal imager

$ 5,600 Medical vehicle through Jaworiw Polygon

$ 10,596 Four DJI Mavic 3 drones through invalids in US

$ 6,150 One DJI Mavic 3T drone via Warsaw

$ 8,310 Two Pulsar Helion 2XP50 PRO

$ 5,527 Two Mavic 3 drones

$ 6,200 One medical transport vehicle

$ 3,370 Mavic 3 pro drone

$ 5,800 Mavic 3t through Ukraine

$ 3,813 Mavic 3e through Poland

$ 2,480 Four radio Motorola DP4400E

$ 803 One electric accumulator

$ 7,168 Two thermal monoculars and three laser rangefinders

$ 19,375 Ten helmet cameras and four rifle thermal imagers.

$ 1,733 One thermal imager.

$ 5,900 Mavic 3t drone.

$ 6,825 Fifty JFAKS.

$ 5,990 Two Adder NS50-384 thermal imaging rifle scopes.

$ 2,995 One Adder TS50-384 thermal imaging rifle scope.

$ 2,500 Five walkie-talkie combinations for Kharkiv territorial defense.

$ 5,000 Pickup truck for Kharkiv territorial defense.

$ 10,000 Rehabilitation center for amputee invalids.

$ 7,885 Mavic 3T and 3E drones.

$ 7,000 Pickup vehicle.

$ 5,300 Mavic 3T.

$ 6,500 Medical vehicle via Delyatyn.

$ 2,900 Mavic 3 for Avdiyivka.

$ 3,000 Four kamikaze drones via Oleksandr.

$ 2,800 Mavic 3 for Yavoriw.

$ 3,000 Vehicle for Donetsk.

$ 7,400 Twelve kamikaze drones for Donetsk.

$ 3,000 Kamikaze drones.

$ 5,600 Mavic 3T drone purchased in Ukraine.

$ 5,100 Mavic 3T drone purchased in Poland.

$ 5,600 Mavic 3T drone purchased in Ukraine.

$ 18,975 Five AGM Rattler TS50-640 Thermal image riflescope and five AGM ASP-Micro TM 160 Thermal imaging MNCLR.

$ 5,300 Vehicle for Yavoriw.

$ 5,000 Five Motorola DP4400 and accumulators and repair of pickup.

$ 40,000 Unmanned aerial vehicle Shark.

$ 1,600 Ecoflow Delta Pro.

$ 6,000 – Pickup.

$ 10, 200 – Motor vehicle and trailer.

$ 10,000 – Fifteen FPV 10’drones.

$ 5,900 – Transport truck.

$ 7,391 – 28 FPV (7) drones.

$ 5,400 – Mavic 3t.

$ 5,500 – Pickup.

$ 9,640 – Twenty one FPV drones.

$ 3,080 – Four Motorola 4500 Walkie Talkies.

$ 1,000 – One Thermal imager.

$ 4,600 – Night vision Monocular.

$ 7,300 – Mavic 3t and Mavic 3.

$ 8,217 – Mavic 3t and Mavic 3e.

$ 1,000 – Vehicle.

$ 1,250 – Helmet and vest.

$ 4,200 – Two Mavic 3.

$ 7,375 – One Mavic 3t and two FPV drones.

$ 2,799 – Canon Camcorder.

$ 17,961 – Five thermal imaging rifle scopes.

$ 2,698 – One walkie talkie set for Kharkiv.

$ 5,618 – One Mavic 3t.

$ 2,991 – One Mavic Pro.

$ 4,540 – Night vision monocular.

$ 5,858 – One pick up.

$ 105 – Three wire transfers.

$ 328 – Eyeglasses for drones.

$ 9,014 – Antidrone system.

$ 4,545 – One pick up.

$ 6,060 – Six signal enhancers.

$ 4,191 – Two communication systems.

$ 10,175 – Miscellaneous drones through OCU.

$ 6,567 – Pickup and drone.

$ 3,030 – Mavic 3 drone for Zaporizzhya.

$ 6,817 – Drones and drone detection systems via OCU.

$ 2,146 – Walkie talkies for Kharkiv

$ 4,595 – Pick up.

$ 1,338 – Upgrade for Zaporizzhya drone.

$ 7,323 – Anti drone radio system.

$ 3,914 – Misc computer, remote, enhancer etc. for Donetsk.

$ 4,166 – Ten FPV drones.

$ 4,873 – Twelve FPV drones.

$ 808 – Two FPV drones.

$ 5,271 – Daniel Defense DD5VSK6.5Creedmore20”M-LOK.

$ 9,058 – Three AGM Rattler TS50-640 riflescopes.

$ 3,282 – T-Bone station.

$ 3,156 – Vehicle.

$ 3,019 – One AGM Rattler TS50-640.

$ 5,050 – Miscellaneous FPV drones.

$ 4,293 – Anti-drone system.

$ 5,934 – Pickup.

$ 8,837 – Two anti drone systems and pickup.

$ 8,838 – Three anti-drone systems.

$ 15,150 – One Sych drone.

$ 10,174 – Osa and Liuty drones.

$ 4,888 – Mavic 3t and tires for pickup.

$ 12,525 – Miscellaneous drones thru Peaceful Sky.

$ 8,918 – Two rifle scopes and five helmet cameras.

$ 5,650 – Two rifle scopes.

$ 4,200 – Anti-drone system.

$ 6,000 – Pickup.

$ 5,000 – Transferred to VOL Charity for drone and miscellaneous repair.

$ 5,250 – Jeep.

$ 6,405 – Matrice drone.

$ 4,075 – Jeep.

$ 2,210 – Drone interceptor.

$ 12,000 – Two drone interceptors.

$ 3,050 – Drone interceptor.

$ 5,550 – Jeep.

$ 10,000 – Lander Donate for Brygada.

$ 5,000 – FPV drone via Jaremche.

$ 5,000 – Mavic drones via Deliatyn.

$ 10,470 – Three Adder TS 50-640.

$ 3,900 – Bus.

$ 4,500 – Jeep.

$ 4,500 – Jeep.

$ 5,500 – Jeep. (Fr.Yurkiw)

$ 4,500 – Generator, computer, walkie-talkie (Orest).

$ 17,000 – FPV drones, vehicle, Mavik 3T.

$ 5,000 – FPV Drones for Sumy.

$ 5,500 – Motor vehicle (Fr. Yurkiw).

$ 7,250 – Power stations and solar panels for Cherkasy.

$ 4,260 – Drone interceptors for Donetsk.

$ 5,110 – Drones.

$ 6,800 – Pickup.

$ 6,574 – Drone interceptors for Kharkiv.

$ 5,300 – Rifle scope.

$ 4,820 – Mavic 3T

$ 2,285 – Drone interceptor on 6/9/25.

$ 5,800 – Jeep plus four additional tires 6/10/25

$ 5,400 – Bus 6/11/25

$ 5,500 – 3 Osa drones with launchers 6/20/25.

$ 5,000 – Drones 7/2/25

$ 5,600 – Jeep 7/8/25

$ 6,400 – Miscellaneous night vision, laptop, accumulator, tourniquets, DJI Mavic 3 drone 7/23/25.

$ 2,500 – laser range finder,meteorological station, adapter disguise suit 729/25.

$ 5,500 – Vehicle.

$ 4,750 – Mavic drone.

$ 5,100 – Bus.

$ 4,100 – Night vision.

$ 5,600 – Motor vehicle.

$ 6,377 – Van.

$ 4,900 – Vehicle

$ 1,700 – Vehicle.

$ 7,350 – Interceptors.

$ 5,400 – Motor vehicle.

$ 3,900 – Drone interceptors.

$ 5,500 – Motor vehicle.

$ 4,000 – Mavic 3T.

$ 4,725 – Matrice 4T.

$ 18,800 – De-mining system

$ 8,350 – Bus.

$ 4,139 – Interceptors.

$ 3,900 – Starlink terminal.

$ 7,400 – Unmanned ground vehicle.

$ 3,478 – Pickup.

$ 1,037 – Trnsport pickup from UK to UA.

$ 6,300 – Bus.

$ 2,310 – Communication cdevices.

$ 578 – Vehicle repair.

$ 2,830 – Bus repair.

$ 18,800 – Land drone (robot).

$ 3,782 – Software.

$ 3,570 – 3 drone interceptors with antennas.

$ 2,500 – Vehicle repair.

$ 5,000 – Pickup.

$1,562,573 – Total expenditures

Balance on hand $ 65,716.

The war continues. Please send your contributions by check to UFUF, 136 Second Avenue, NYC 10003, wire Routing number 226078379 Account 7616 or by going to ufuf.org and donating through PayPal. We will account for every dollar received.

May 19, 2026

Maria Polischuk, President

Askold Lozynskyj, VP War Fund

Ruslana Rossi, Treasurer

6 травня 2026 року легендарному командиру «Карпатської Січі» Олегу Куцину могли б вручити найвищу нагороду Героя України. «Золоту Зірку» за сина отримав його батько, Іван Куцин разом із внуком Тарасом. Пан Іван, якому 14 травня виповнилося 87 років,  ексклюзивно розповів про мрії, які залишились після втрати — створення в Тячеві Центру-музею імені Олега, кіноепос і силу карпатського коріння. 

— Іване Миколайовичу, Ви отримали за сина «Золоту Зірку», що це означає для Вас?

— Олег заслужив її кожним днем свого життя — від першого прапора України в Тячеві до участі в усіх революціях і останнього бою. Але я, як батько, хотів би, щоб ця зірка сяяла не вдома у шафі, а надихала інших. Наразі мій син, його знають багато в Україні, він єдиний воїн із Тячівщини з цим званням. Це велика честь і відповідальність для громади. 

— У Вашому листі до влади від 14 травня викладена ідея створення «Центру-музею імені Олега Куцина». Чому музей, а не просто пам’ятник чи меморіальна дошка?

— Олег не був монументом. Він був депутатом міськради, заступником голови РДА, засновником патріотичних таборів, кіборгом, воїном, зрештою, він відродив «Карпатську Січ». Нам потрібен живий простір — відкритий для зустрічей ветеранів із молоддю, для кіно й лекцій, для «Пласту», простір, який буде діяти у громаді, незалежно від примхів влади, аполітичний —про це свідчить досвід Олега. У місті шанують наших героїв, вже дякуючи місцевій владі маємо пам’ятні дошки. Це важливо, але важливо і дивитися вперед. Мені б хотілося, щоб був Центр, не лише музей, аби там жило українським духом, саме українською культурою, звучала пісня про Тису, а молодь, ветерани, туристи бачили не лише експонати, а й мали місце для діяльності. 

— Ви особисто готові передати музею найцінніше — орден «Золота Зірка»?

— Так, ми це обговорюємо. Я особисто — готовий. І не лише. Є інші історичні речі Олега, архіви. Деякі з них тимчасово зберігаються в нього в квартирі в Києві — він жив там один, тільки заселився в нову квартиру перед вторгненням, ми з дружиною Лідією допомагали йому. Також є унікальні предмети про його бойовий шлях. Якщо громада і влада відгукнеться — це стане спільною святинею, а не особистим болем. 

— А чому не передати їх у Музей у Києві?

— Ми тільки за, але таких пропозицій не було. Це по-перше. А по-друге, Олег би сам подумав: де від них більший толк нині? В Закарпатті, у Тячеві, де він виріс, ходив до школи, як і його діти, де його рідний дім, де його знають — тут це має символічне значення для нинішнього дня і майбутнього. Він дуже любив бувати в Холодному Яру. Але Закарпаття — це рідна йому земля, земля героїв, й тут зараз теж пишеться нова українська історія, тут її замало. Це важливо для наступний поколінь тут. 

— Що відповісте тим, хто скаже: «Це дорого, навіщо громаді ще один музей»?

— По-перше, в Тячеві, наскільки знаю, нема жодного музею. Хіба що музей-кімната Гренжі-Донському, який й записав пісню «Пливе кача по Тисині» —  екземпляр збірки з нею там зберігається. Й, до речі, в цьому ж Центрі можна б і розмістити й краєзнавчу експозицію. У нас тут є поруч чудова садиба-музей Олександра Ороса, він теж люб’язно погодився передати частину експонатів до Центру. А хто скаже: «Це видатки», то це не так видатки, як інвестиції. Сюди їхатимуть туристи, історики, молодь з усієї України. Крім того, побратими Олега, меценати Тячівщини вже готові підтримати цю ініціативу. Прошу лише одного: дайте приміщення та статус. А фінансування — знайдемо спільно. Це свята справа, яку треба робити тут і зараз — разом.

— Ви згадуєте про кіноепос «Легенда Олега Куцина». Що це за проєкт?

— Це теж наша спільна справа. Режисер В’ячеслав Бігун, між іншим, його фільми добре відомі в світі, в Україні. Він створив фільми про відомих особистостей: Довженко, Любомир Гузар, Леся Гонгадзе, Іван Чендей, Степан Стойко, понад 20 фільмів про війну і героїв, понад 10 фільмів про Закарпаття. Він — найтитулованіший режисер український за кількістю, і, здається, й у світі теж. Він теж з Тячева, ходив в одну школу з моїм сином. Видав книгу про полеглих на війні тячівців. І він погодився створити фільм, і працює безкоштовно, але витрати на проєкт є, запрошуємо долучатися. Що можемо зробити своїми силами — робимо, ми працюємо над проєктом поступово. І ми вже створили три короткометражні фільми «Корені», «Дума Олега Куцина», «Будьмо», записали інтерв’ю — вони всім доступні онлайн. Їх дуже добре прийняли. Показують і в світі. Це дуже важливі й унікальні свідчення, зняті ще за життя мами Олежка — моєї дружини Лідії Іванівни Куцин, яка пішла засвіти восени 2025-го.

А над великим фільмом, він може бути художньо-документальним, продовжуємо працювати. Ми б хотіли показати не тільки війну, а й красу Закарпаття, яке виростило героїв. Він дуже любив ці місця, Карпати — тут і Холодний Яр — це його місця сили. Ми запрошуємо підтримати збір (на моїй картці: 5168 7521 4854 7162) і вже відгукнулися побратими, друзі Олега, меценати (як-от Іван Куцина, Іван Савич, Віталій Рішко, Леся Островська, Ірина Гармасій, обіцяв допомогти Петро Кузик та інші) — дякуємо!

Надіємося, що громада, влада і самоврядування це все також підтримають і ми зробимо прем’єру вже в Центрі-Музеї. Це наша спільна історія, а не родинний альбом.

— Вам 14 травня виповнилося 87 років. Ви народились у 1939-му — в рік Карпатської України. Як цей зв’язок часів впливає на вашу боротьбу сьогодні?

— На вашу і нашу боротьбу. Моє прагнення — не лише берегти пам’ять про сина, а й продовжувати його чин для всієї України. Олег воював за державу, яку будували ще наші предки. Він вважав, що зараз ми маємо унікальний шанс розбудувати державу для наших наступних поколінь — шанс, якого не мали, за який боролися, віддавали життя. І він теж віддав за це найдорожче. Я залишився сам. Але, вірю, що я не буду самотнім у цій боротьбі в Тячеві. Тому прошу продовжувати його справу, особливо у середовищі молоді, розвивати осередки «Пласту», проводити спортивні змагання (як-от відкритий боксерський турнір, який проводиться в Тячеві щорічно) — плекати ті чесноти, цінності, за які мій син віддав життя.

— Що Ви відчуєте, коли у Тячеві відкриють Центр-музей імені вашого сина?

— Що Олег не пішов у небуття, а став дороговказом. Центр-музей сина, кіноепос — мій заповіт громаді, Україні. Щоб гості у різних куточків України, з-за кордону бачили: Тячів, Закарпаття — це місто сучасної української історії. Хотів би, щоб його правнук чи праправнук, чи інший юнак прийшов до Центру, дізнався б більше, побачив «Золоту Зірку» Олежка, який поліг за нього, надихнувся, і десь про себе сказав: «Я теж служитиму Україні».

Іван Куцин, батько Героя України Олега Куцина, звертається з відкритим листом  до голови РДА, міської та районної ради з проханням розглянути створення Центру-музею. Усі небайдужі можуть долучитися до ініціативи, підтримати кіноепос «Легенда Олега Куцина» та патріотичні молодіжні програми.

МНК-інформ

На межі Тернопільської та Рівненської областей завершилася 21-ша всеукраїнська спортивно-патріотична теренова гра «Гурби–Антонівці», яку з 2003 року організовує Молодіжний Націоналістичний Конгрес.

Упродовж чотирьох днів, з 7 по 10 травня, близько 150 учасників з усієї України проходили випробування витривалості, командної взаємодії та сили характеру у лісовому масиві, що має особливе історичне значення.

Саме тут у 1944 році відбувся найбільший бій УПА проти військ НКВС — бій під Гурбами, або так званий «Гурбинський мішок». Сьогодні це місце щороку збирає учасників теренової гри, які вшановують пам’ять борців УПА, що ціною власного життя боролися за Українську державу.

«Гурби–Антонівці» вже понад два десятиліття залишаються не лише грою, а й середовищем, де молодь вчиться брати відповідальність, діяти в складних умовах та працювати в команді.

Цьогорічна гра була присвячена пам’яті учасників теренової гри, які загинули, захищаючи Україну в російсько-українській війні. Під час офіційного відкриття учасники вшанували пам’ять полеглих “гурбівців”, які в різні роки були організаторами, ройовими, курінними та учасниками гри, а згодом стали до боротьби за Україну.

Над проведенням гри щороку працює велика команда організаторів, волонтерів та військовослужбовців, багато з яких свого часу самі проходили гурбівський терен.

Протягом 60 годин безперервної гри учасники діяли в умовах постійного руху, обмеженого сну та складного лісового терену площею 20 км². Два курені — «Вовки» та «Леви» — змагалися за перемогу, використовуючи тактику, швидкість, орієнтування на місцевості та командну взаємодію. Основною метою було захопити прапор суперника та зберегти власний. Життя учасника символізувала нарукавна пов’язка, яку намагалися зірвати суперники.

Цьогоріч курені виступали під власними гаслами, які відображали їхній характер та стиль гри. Курінь «Левів» обрав гасло «Silentum. Celeritas. Victoria» («Тиша. Швидкість. Перемога»), тоді як курінь «Вовків» — «Страху нехай не знаю я».

Підготовку до гри команди розпочали ще взимку. Голова Тернопільського осередку МНК та курінна «Вовків» Світлана Гаврих розповіла: «Перед грою у нас є декілька завдань. Перше — це, звісно, перемогти, ми сюди їдемо за перемогою, але окрім цього завдання, є інші. Прокачування власних навичок орієнтування, роботи в команді, взаємодія, лідерські скіли».

Курінь «Левів» цьогоріч складався з учасників Дніпровського та Львівського осередків. Їхня курінна Катерина Глущенко зазначила: «Я вважаю, що однією зі складових є саме моральна підготовка куреня. Цього року ми обрали нашим гаслом “Тиша, швидкість, перемога”. І це свідчить, що ми не голослівно кричимо, що ми круті чи класні, а ми обрали собі тактику доводити результатом та справами, а не словами».

Поза основним ігровим процесом, учасники проходили підготовку з орієнтування на місцевості, основ радіозв’язку та взаємодії в групах. З кожним роком гра стає складнішою: команди вдосконалюють маневри та дедалі ретельніше готуються до терену.

Додаткового напруження грі традиційно додавала «третя сила» — диверсанти. Для того щоб здобути перемогу, команди мали знаходити ворожі прапори та зривати стрічки з суперників, які символізували «життя».

Для багатьох учасників «Гурби» — це не лише випробування, а й спогади, які залишаються на роки. Безсонні ночі, десятки кілометрів лісом, командні рішення під тиском і люди, які стають побратимами — усе це формує особливе середовище, до якого щороку повертаються знову.

Теренова гра «Гурби–Антонівці» вже давно вийшла за межі звичайного змагання. Багато її учасників сьогодні захищають Україну у лавах Сил оборони, а гасло гри «Вчора наш терен — 20 км², а сьогодні — вся Україна!» набуло особливого змісту в умовах повномасштабної війни.

За результатами гри перемогу у «Гурби–Антонівці 2026» здобув курінь «Левів» із рахунком 417:371.

23 травня, Черкаський р-н

12.00 – 14.00. Меморіал козакам-добровольцям (біля Мотриного монастиря).

Відкриття пам’ятника полеглим воякам “Карпатської Січі” всіх епох та 10 горельєфів полеглим борцям, освячення їх.

Ось імена героїв, яким на День героїв будуть поставлені пам’ятники:

Олександр ГРАЧОВ-“ГРАФ”, Дмитро КІЗІМОВ-“ЛУГАНЬ”,

Мирослав МИСЛА-“МИСЛИВЕЦЬ”, Михайло НІКОЛЕНКО-“СОУП”,

Віктор ПАНАСКО-“ІРАНЕЦЬ”, Андрій ПРИЙМАЧЕНКО-“АРХАНГЕЛ”,

Микола СОЛЯР, Олексій СТАРІКОВ-“АЛБАН”,

Петро ХИЖНЯК-“ДІД”, Ігор КЛИМОВИЧ-“АФРИКА”.

Сальва на честь полеглих.

Виступи членів родин, побратимів, музикантів, керівників Історичного клубу “Холодний Яр”, Черкаської області та Черкаського району, Кіровоградської області, Черкаського міського голови Анатолія Бондаренка та ін., вручення грамот за поважний внесок в організацію ХХХII вшанувань героїв Холодного Яру.

Панахида за Головним отаманом Армії УНР Симоном Петлюрою, гайдамацьким ватажком Гнатом Голим, братами Чучупаками (Василем, Петром, Орестом, Олексою, Дем’яном, Семеном, Автономом), холодноярськими отаманами Андрієм Чорнотою, Іваном Деркачем, Іваном Петренком, сотником Іваном Компанійцем, старшинами та козаками полку гайдамаків Холодного Яру; полеглими у нинішній війні Георгієм Тарасенком, Андрієм Луговим, які спочивають на Меморіалі козакам-добровольцям, та іншими полеглими у війні, що триває.

Веде Роман Коваль.

15.00 – 19.00. Хутір Буда. Літературно-музична сцена. Презентація книги “Хоробре серце Олега Куцина” (Роман Коваль). Виступ музикантів, поетів, рідних і побратимів полеглих, вручення грамот за поважний внесок в організацію ХХХII вшанувань героїв Холодного Яру. Ведуть Василь Ковтун і Андрій Купчин.

24 травня, Черкаський р-н

10.00. Дзвони на хуторі Буда.

Покладання квітів до пам’ятників Олегові Куцину і Тарасові Силенку.

10.40 – 11.00. Меморіал козакам-добровольцям.

Спільне фото козаків і козачок Історичного клубу “Холодний Яр”.

11.15 – 12.00. Мотрин монастир. Вшанування могили сотника Івана Компанійця.

Сальва на честь полеглих. Веде Роман Коваль.

12.30 – 14.00. Село Мельники, цвинтар. Вшанування могил Василя Чучупака та його козаків. Мельники-центр. Покладання квітів до пам’ятників козакам і козачкам с. Мельники, Юрієві Горлісу-Горському і родині Чучупаків. Кресельці. Вшанування гайдамацького отамана Гната Голого. Веде Богдан Легоняк.

13.00 – 17.00. Хутір Буда. Літературно-музична сцена. Презентація книги “Хоробре серце Олега Куцина” (Леся Островська). Виступи музикантів, поетів, рідних і побратимів полеглих, вручення грамот. Ведуть Василь Ковтун і Андрій Купчин.

24 травня, Кропивницький р-н

13.30. Вшанування отамана Пилипа Хмари у с. Цвітній Кропивницького р-ну.

14.30. Покладання квітів до пам’ятника полеглим від рук червоних катів у с. Соснівці Кропивницького району.

15.30. Вшанування братської могили отамана Чорного Ворона (Миколи Скляра) та його козацтва. Організатор – Кіровоградська ОВА.

Ведуть Роман Коваль та представник Кіровоградської ОВА.

Збір триває, запрошуємо долучатися.

Ось рахунок Історичного клубу “Холодний Яр”: ПриватБанк, 26008005024514, IСТОРИЧНИЙ КЛУБ ХОЛОДНИЙ ЯР ГО, ЄДРПОУ/ДРФО 41265356, Столичне ГРУ 5, МФО 305299.

Рахунок № UA983052990000026008005024514 (гривня).

Призначення – благодійний внесок.

#НезборимаНація

#ІсторичнийКлубХолоднийЯр

Книги Романа Коваля: http://otamania.in.ua

Передплачуйте газету “Незборима нація” – 33545.

У середу, 29 квітня 2026 року, відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С. Сковороди Національної академії наук України спільно з громадськими організаціями «Інститут релігійної свободи» й «Український центр миробудівництва» за організаційного сприяння Державного підприємства «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв» у приміщенні Медіацентру ДП «ГДІП» провели круглий стіл на тему: «Релігійний чинник національної безпеки в умовах російсько-української війни».

До заходу прилучилися представники іноземного та вітчизняного дипломатичного корпусу, українських медіа, закладів вищої освіти й експертного середовища.

Томмі Ямся, перший секретар з політичних та економічних питань Посольства Фінляндії

Баракат Алі Еллейсі, Надзвичайний і Повноважний Посол Єгипту

Вітальним словом подію відкрив генеральний директор ДП «ГДІП» Павло Кривонос, який запросив гостей до участі в заходах Медіацентру, що є професійним майданчиком для зустрічей фахівців та обговорення важливих питань: «Наш Медіацентр — це платформа для зустрічей і обміну фаховими думками, де часом народжуються практичні рішення».

У межах події митрополит Білоцерківський, речник Київської митрополії Православної церкви України, заступник голови Управління зовнішніх церковних зв’язків ПЦУ Євстратій (Зоря) привітав колектив ДП «ГДІП» на чолі з Павлом Кривоносом із нагоди 34-ї річниці підприємства, а також від імені ПЦУ, від Блаженнішого митрополита Епіфанія, за заслуги перед Помісною церквою та побожним народом вручив йому орден Святого рівноапостольного князя Володимира ІІІ ступеня.

Подію модерував доктор філософських наук, професор, релігієзнавець Олександр Саган. У вступному слові експерт наголосив на загрозах ідеології «русского мира», яку тривалий час недооцінювали як в Україні, так і в Європі, та підкреслив небезпеку використання релігії в політичних цілях, зокрема з боку росії та пов’язаних із нею релігійних інституцій. Пан Саган також звернув увагу на потребу критично переосмислити толерантність, застерігши: «Необмежена толерантність веде до її зникнення, оскільки толерантність до нетолерантності неминуче закінчується поширенням нетолерантності».

Олександр Саган, доктор філософських наук, професор, релігієзнавець

Спікерами круглого столу стали: митрополит Білоцерківський, речник Київської митрополії ПЦУ, заступник голови Управління зовнішніх церковних зв’язків ПЦУ Євстратій (Зоря); докторка філософських наук, професорка, президентка Української асоціації релігієзнавців Людмила Филипович; заступниця голови Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики, членкиня постійної делегації у ПАРЄ Євгенія Кравчук; професор-емерит соціології, теології та релігієзнавства, старший науковий співробітник Центру Берклі у справах релігії, миру та міжнародних справ Хосе Казанова; доктор юридичних наук, професор, директор Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України Олександр Скрипнюк; юристка, військова аналітикиня, експертка з інформаційної безпеки та безпеки інформаційного простору, президентка ГО «Міжнародний дипломатичний альянс», шеф-редакторка науково-популярного видання «Амбасадор» Ольга Фабіцька; експерт з міжнародної кібербезпеки Олександр Гоманюк; журналіст, головний редактор американського українськомовного тижневика «Сурма» Назар Мухачов; керівник ГО «Український центр миробудівництва» Денис Бордіян.

Під час заходу відбулося всебічне фахове обговорення низки питань, а саме проаналізовано: виклики й загрози використання релігії та церкви для досягнення військово-політичних цілей рф; московський патріархат — інструмент кремля та творець / консерватор російської імперської ідентичності; український досвід протидії поширенню ідеології «русского міра» через Російську православну церкву; сучасна специфіка суспільно-релігійних і державно-церковних відносин: міфи та реальність.

У виступі Людмила Филипович наголосила, що після 2014 року релігійне життя в Україні розвивається в умовах війни, де поряд зі свободою віросповідання постає потреба його захистити, а сама релігійна сфера набуває як внутрішньополітичного, так і геополітичного значення. Експертка підкреслила недостатню увагу держави й суспільства до ролі релігії та водночас закликала переосмислити підходи у воєнних умовах: «Сьогодні будь-який закон, будь-яка норма міжнародного права просто-таки є мертвими, якщо вони не враховують конкретної історичної, соціально-політичної, воєнної ситуації».

Зі свого боку Євстратій (Зоря) наголосив, що проблема свободи віросповідання в Україні має ширший цивілізаційний вимір і пов’язана з використанням релігійних інституцій як інструментів державної політики, зокрема з боку росії. На історичних і сучасних прикладах митрополит проілюстрував, як московський патріархат фактично функціонує як елемент державної системи, а не незалежна релігійна структура, і саме тому він становить виклик для безпеки та свободи, а також зауважив: «Ми зараз зіткнулися з тим, що треба захищати релігійну свободу від релігійних центрів, які перебувають у полоні держави та слугують державними інструментами».

Євстратій (Зоря), митрополит Білоцерківський, речник Київської митрополії ПЦУ, заступник голови Управління зовнішніх церковних зв’язків ПЦУ

Людмила Филипович, докторка філософських наук, професорка, президентка Української асоціації релігієзнавців

Євгенія Кравчук у доповіді зосередилася на міжнародному сприйнятті релігійного чинника в умовах війни та наголосила, що Україні поступово вдається доносити до партнерів небезпеку інструменталізації релігії з боку росії. Експертка розповіла про роботу української делегації в ПАРЄ, ухвалення резолюцій щодо релігійних переслідувань і внесення до них положень про ситуацію на окупованих територіях. Особливу увагу спікерка надала ролі Російської православної церкви як елементу політичного впливу та гібридної агресії, підкресливши, що міжнародній спільноті ще бракує розуміння цих ризиків. Зокрема, пані Кравчук зазначила: «РПЦ — це не релігійна організація в класичному розумінні […]. Це частина путінського режиму й один з інструментів “русского мира”, який не має нічого спільного зі свободою релігії». Водночас фахівчиня закцентувала на необхідності подальшої просвітницької діяльності серед партнерів і закликала до ширшої дискусії щодо використання релігії як інструмента гібридного впливу.

Хосе Казанова наголосив на унікальності української моделі релігійного плюралізму, яка сформувалася після здобуття незалежності та забезпечує рівність усіх конфесій, і зазначив, що ця система є рідкісною для Європи й демонструє високий рівень інституціоналізованої свободи віросповідання. Водночас експерт звернув увагу на загрозу з боку доктрини «русского мира», яка заперечує право інших релігій на існування в Україні та прагне встановити монополію: «Важливо розуміти суть доктрини “русского мира” в релігійній сфері: вона полягає в тому, що Україна нібито є канонічною територією Російської православної церкви. Це означає заперечення права інших церков на існування та свободу діяльності в Україні. Саме тому після окупації Криму й частини Донбасу відразу почалися переслідування різних релігійних спільнот — греко-католиків, православних, протестантів, мусульман і кримських татар, — яких змушували підкоритися російському режиму». На завершення свого виступу спікер додав, що для збереження демократичної моделі необхідно розірвати політичні й інституційні зв’язки з московським патріархатом і не допустити використання релігії як інструмента впливу.

Зі свого боку Олександр Скрипнюк детально розкрив взаємозв’язок державно-церковних відносин і національної безпеки в умовах війни, зосередившись насамперед на правовому регулюванні цієї сфери. Він наголосив: хоча Конституція гарантує свободу світогляду та віросповідання, у воєнний час держава має законні підстави обмежувати діяльність окремих релігійних організацій, якщо їхня діяльність пов’язана із загрозами безпеці чи впливом держави-агресора. Окрему увагу експерт зосередив на проблемі впливу РПЦ і пов’язаних із нею структур в Україні, підкресливши необхідність удосконалення законодавства, запровадження ефективного моніторингу й протидії маніпуляціям релігійними почуттями та пропаганді «русского мира». Водночас пан Скрипнюк акцентував на важливості дотримання європейських стандартів і збереження балансу між правами людини та державними інтересами. «В умовах війни за всіх обставин обмеження свободи діяльності церкви має визначати закон в інтересах національної безпеки», — підсумував спікер і запевнив, що такі обмеження є не порушенням свободи, а необхідним інструментом захисту держави.

«Релігійні інституції можуть як зміцнювати суспільну стійкість, так і ставати об’єктом або інструментом зовнішнього інформаційного впливу», — зазначила у виступі Ольга Фабіцька, акцентуючи на подвійній ролі релігії в умовах сучасних конфліктів і важливості її належного розуміння у сфері безпеки. Фахівчиня також наголосила, що в нинішніх умовах війни та гібридних загроз релігійні інституції слід розглядати не лише як духовний феномен, а і як важливий елемент безпекового середовища, тісно пов’язаний з інформаційною політикою, кібербезпекою та протидією дезінформації. Експертка підкреслила, що росія системно використовує релігійний чинник як інструмент впливу, залучаючи релігійні структури до поширення пропагандистських наративів і легітимізації агресії, а також звернула увагу на потребу в міжнародній співпраці та виробленні спільних механізмів протидії таким загрозам.

У виступі Олександр Гоманюк зосередився на темі інформаційної стійкості та ролі релігії як інструмента гібридної війни, а також наголосив, що росія системно використовує церковні структури як елемент державного впливу на суспільну свідомість і підриву української ідентичності. Експерт пояснив, що концепт «русского мира» є не лише ідеологічною доктриною, а й повноцінною інформаційною операцією, спрямованою на розкол суспільства зсередини через нав’язування псевдорелігійних наративів, які маскуються під духовні цінності. Спікер також підкреслив міжнародний вимір цієї боротьби, де росія інвестує значні ресурси у поширення дезінформації, зокрема про нібито утиски релігії в Україні, щоб послабити підтримку з боку західних партнерів. Водночас пан Гоманюк наголосив на важливості духовного суверенітету та створення незалежної української церкви як елементу національної безпеки, а також на необхідності захистити релігійне середовище від маніпуляцій і використання його як зброї: «Україна пояснює світу, що релігійна свобода й національна безпека не суперечать одна одній, — вони суперечать лише тоді, коли держава-агресор перетворює релігію на інструмент війни».

Назар Мухачов у виступі зауважив, що без перемоги у світоглядній та інформаційній площині неможливо досягнути успіху на полі бою: «Війна на фізичному рівні — це наслідок програшу на вищих рівнях війни». Він також закликав змінити підхід до розуміння війни, яка давно вийшла за межі суто військового протистояння і відбувається передусім на світоглядному й інформаційному рівнях. Фахівець підкреслив, що ключовим інструментом впливу є когнітивна війна, спрямована на спотворення мислення та цінностей суспільства, а також звернув увагу на роль релігійних структур, зокрема пов’язаних із московським патріархатом, у розповсюдженні кремлівських наративів як в Україні, так і на Заході. Пан Мухачов наголосив на необхідності правильної комунікації з міжнародними партнерами та використання чітких юридичних аргументів і доказів для протидії пропаганді.

Назар Мухачов, журналіст, головний редактор американського українськомовного тижневика «Сурма»

Денис Бордіян, керівник ГО «Український центр миробудівництва»

«Московський патріархат — це вже більше не про релігію, а про політичну інституцію», — зазначив Денис Бордіян, виділивши провідну роль церкви, зокрема московського патріархату, як одного з базових інструментів ідеології «русского миру». Фахівець зазначив, що ця концепція історично майже не змінилася, а лише адаптувалася до сучасних умов, і пояснив: релігійний чинник залишається одним із фундаментальних стрижнів російського впливу і в умовах гібридної війни проти України перетворює церковні структури на політичний інструмент. Особливу увагу спікер звернув на виклики, пов’язані з українською діаспорою за кордоном, де росія через церковну мережу продовжує впливати на українців, відкриваючи нові парафії та формуючи лояльність до своїх наративів. У цьому контексті він підкреслив важливість посилення присутності українських церков за межами країни та роботи з вірянами.

На завершення круглого столу Євстратій (Зоря) підсумував, що ситуація суттєво різниться залежно від країни: десь українська церковна присутність має підтримку, а десь стикається з відкритим опором. Водночас ключ до владнання проблеми владика вбачає у поступовій і системній співпраці зі Вселенським патріархатом, а також у консолідації зусиль держави, церкви та суспільства. Митрополит зазначив, що лише довготривала стратегія здатна дати результат, адже навіть здобуття Томоса стало можливим завдяки наполегливій роботі: «послідовна праця, часом абсолютно невидима ззовні, стала запорукою того, що був отриманий Томос».

Після виступів експертів відбулася жвава дискусія, до якої доєдналися гості в залі. 

Запис заходу можна переглянути відсканувавши qr-код:

Текст: Юлія Ярмоленко

Світлини: Анна Фіалковська

Добігають кінця футбольні перегони за найпрестижніші клубні трофеї Старого світу.

З-поміж українських команд лише донецький «Шахтар» спромігся весняної стадії. «Гірники» виступають у Лізі конференцій, яка створена нещодавно, п’ять років тому, і поступається у важливості більш іменитим Лізі чемпіонів та Лізі Європи. Втім, тріумф і в цьому турнірі не мало важить і неабияк додає популярності його переможцю. Команда дісталася напівфіналу, де її суперником є знаний англійський «Крістал Пелес».

Перший поєдинок «шахтарі» проводили на номінально домашній арені в польському Кракові, стадіоні імені Генрика Реймана. Тут виступає знана в Польщі «Вісла», яка нині зірок із неба не хватає й опустилася до рівня другої ліги. Не таємниця, що польські футбольні фанати у своєму невігластві оскаженілі до України, її національних символів і героїв. Не виняток й ультрас «Вісли». Та цього разу на арені творилося щось непересічне. Річ не лише у чисельних прихильниках українського клубу, які, традиційно, окрім помаранчево-чорних кольорів «Шахтаря», тримали стяги й банери у національних кольорах, вигукували патріотичні гасла. До них доєдналися декілька тисяч фанатів англійського клубу. «Крістал Пелес» знаний прихильністю до України, підтримкою нашого протистояння відвічному ворогу.

Після чину поціновувачів гри мільйонів із Туманного Альбіону поразка українського клубу видається чимось другорядним. Бо футбол – то лише спорт. І чи багато він важить у часі, коли в центрі Європи чиниться геноцид великого народу, ллється українська кров? Уболівальники «Крістал Пелес» вивісили банер із емблемою своєї команди й написом «Slava Ukraini». І це не вперше. Жовтнем минулого року англійський клуб, у рамках цього ж турніру, зустрічався з київським «Динамо». Матч відбувався у польському Любліні, на стадіоні якого фанати лондонського клубу також були вивісили той самий банер.

Варто нагадати, що «Шахтар» понад місяць тому за підсумками двох поєдинків здолав «Лех» із Познані. Дещо раніше грав проти варшавської «Легії». Всі ці матчі відбувалися в Польщі й неодмінно супроводжувалися ворожими скандуваннями щодо Української Повстанської Армії, Української нації, наших провідників і героїв, Волинської трагедії.

«Побратими дорогі, сусіди поляки» непоодинокі у своїй сліпій ненависті до нас, яка посилюється невдалими виступами супроти українських команд. У липні 2022 року, через декілька місяців після широкомасштабного вторгнення москвинських нелюдів на Українські терени, київське «Динамо», в рамках кваліфікації Ліги чемпіонів, здолало турецький «Фенербахче». Тоді, в Стамбулі, розлючені фіаско своєї команди, турецькі фанати скандували прізвище головного кремлівського нелюда.

Англійські вболівальники мають славу найбільших дебоширів, непримиримих забіяк. Куди б вони не приїжджали, супроводжуючи свої команди, всюди неодмінно посилюються заходи безпеки, до них прикута увага чисельних правоохоронців. Над Краковом навіть літали гелікоптери. Але є ще й інший бік медалі. Загальнолюдські цінності. І тут між ними та поляками з турками – безодня. Напередодні і в день матчу лондонці чисельно заполонили були краківські паби й ресторани. Звично, пиво лилося рікою під скандування різноманітних гасел клубу. Фани «орлів» не мали жодних сумнівів у перемозі своїх улюбленців, були переконані, що візьмуть гору над «Шахтарем», дістануться фіналу. Але, разом із тим наголошували, що цілковито на боці України. Жодних сумнівів, що це саме вони декларували б і у випадку поразки їхньої команди.

Чи могли поступитися англійці «Шахтарю»? Очевидно, ні. Було помітно, що грають вони із запасом міцності, з огляду на перебіг подій і за необхідності збільшать оберти. Що, власне, й зробили, коли «гірникам» поталанило зрівняти рахунок. Не допоміг донецьким і їхній президент Ринат Ахметов, який володіє клубом майже тридцять років. Його кишенькові ЗМІ, з якогось дива, постійно ширили міф, що присутність Ахметова – на фарт. Коли він на трибуні, команда неодмінно досягає успіху. У Кракові ця нісенітниця вчергове підтвердилася.

Фартовий Ахметов в іншому. Прибравши до рук чимало українських енергоресурсів, цей татарин упродовж десятиліть збільшує статки та посідає високі щаблі у різноманітних рейтингах багатіїв. Не мають вводити в оману його фонди допомоги війську, пораненим дітям, знедоленим і таке інше. Якби не він, не його промосковські злодіяння, підтримка так званих ДНР, ЛНР, не було б скалічених українських дітей і доль.

Із 2014 року Ахметов не відвідував матчі свого дітища «Шахтаря». Накоївши зла, зник із публічного життя, перебуваючи за кордоном. Широкомасштабне вторгнення московитів він засудив. І, як це в нас буває, практично реабілітувався. Через дванадцять років, 10 квітня, у тому ж Кракові, на матчі його команди з нідерландським «АЗ», Ахметов знову об’явився на стадіоні. І не один. Із ним радо робив спільну світлину інший сумно відомий «українець» Сергій Шефір. Наразі можна лише гадати, що осмілило негідників, звідки така впевненість у безкарності.

Не футболом єдиним. Одночасно з відвідуванням поєдинків свого клубу, найбагатший нині бізнесмен України Ринат Ахметов, статки якого понад 7 мільярдів доларів, придбав п’ятиповерхові розкішні апартаменти «Маретерра» в найпрестижнішому комплексі Монако. Ціна – 471 мільйон євро – одна з найбільших угод в історії щодо покупок окремих будинків. Помешкання на 21 кімнату, а ще чисельні балкони і тераси з видом на Середземне море, приватний басейн, джакузі, паркувальні місця.

Для порівняння, маєток забудовника Ніка Кенді в престижному лондонському районі Челсі був проданий за 350 мільйонів доларів, а пентхаус в Нью-Йорку Кен Гріффін купив за 240 мільйонів доларів. Ці угоди вважалися найдорожчими на ринку нерухомості. Цікаво, скільки Ахметов тратить на свою «благодійність» щодо України, про яку так гучно щоразу заявляють його рупори.

Наприкінці 2025-го фонд Ахметова придбав квартиру в Києві для 14-річної Яни Степаненко, яка втратила обидві ноги через ракетний удар кацапами по залізничному вокзалу Краматорська 8 квітня 2022 року. Наголошувалося, що «придбати квартиру для Яни в Києві було особистим рішенням засновника фонду та президента ФК «Шахтар» Рината Ахметова. Він особисто привітав дівчину телефоном, побажав щастя на новому місці та пообіцяв завітати на новосілля».

Цікаво, скільки квартир у столиці можна було б придбати за 471 мільйон євро для таких як Яна? Число скалічених і знедолених українських дітей вимірюється десятками тисяч. Та найприкріше, що цього страшного горя взагалі не було б, якби не такі «добродії» як Ахметов. Жодних сумнівів, Яна Степаненко без вагань повернула б цьому «дєятєлю» квартиру в обмін на здоров’я.

Матч-відповідь між «Шахтарем» і «Крістал Пелес» відбудеться в Лондоні 7 травня. Побачимо, чи з’явиться Ринат Ахметов на «Селгерст Парк». Якщо так, то з ким цього разу робитиме світлину. Нині за кордоном всіх цих шефірів – хоч греблю гати. Велика Британія – не виняток.

Григорій Жибак

Звіт публікуємо англійською, оскільки більшість жертводавців слабо володіють українською

UFUF War Fund

Donor List

$400,000 – Askold and Roksolana Lozynskyj ($1000 in memory of Mary Mycio, $10,000 in memory of Larissa Lozynskyj Kyj, $1,000 in memory of Myroslawa Myroshnychenko);

$178,808 – Stefan and Natalia H. Kozak in honor of Dr. Stefan Hyk;

$170,343 – anonymous;

$160,000 – Ulana Steck ( $80,000 in memory of husband Walter Steck, $20,000 in memory of parents Anna and Ostap Stelmach, $40,000 in memory of Jaroslaw Kowal);

$112,671 – Myroslaw and Larissa Kyj ($100,171 in memory of Larissa Kyj;

$ 81,405 – Ukrainian National Home NYC;

$ 74,710 – Bohdan and Maria Chaban;

$ 40,000 – The Ukrainian Free University Foundation, Sabrina Borst and Peter Rubinstein;

$ 49,468 – Ukrainian American Youth Civics;

$ 28,231 – anonymous;

$ 20,000 – The Lozynskyj Foundation;

$ 15,900 – Maksym Lozynskyj;

$ 15,000 – anonymous, Yuri and Irena Dejchakiwsky;

$ 13,000 – Danylo and Oksana Dziadiw;

$ 12,104 – Andrij and Alla Kletsun ($100 in memory of Larissa Lozynskyj Kyj);

$ 11,500 – Bohdana Chudio;

$ 11,300 – Evhen and Nicole Kyj ($1,500 in memory of Larissa Lozynskyj Kyj);

$ 10,260 – anonymous;

$ 10,200 – Walter Maruszczak in memory of his father Ilko Maruszczak;

$ 10,000 – JK Restaurant Enterprises;

$ 8,700 – Ruslana Rossi ($250 in honor of her mother Julia Roscishewsky and $100 in memory of Larissa Kyj);

$ 7,420 – Alex and Natalia Chernoknyzhny ($1000 in memory of grandparents Maria and Mykhailo Duda, $200 in memory of Larissa Kyj);

$ 8,250 – Ivan and Julia Roscishewsky;

$ 6,000 – Chrystia Slywotzky;

$ 5,100 – Halyna and Ihor Chomiak ($500 in memory of Larissa Kyj);

$ 5,000 – Petro Matiaszek, Andrij and Cathy Szul;

$ 4,750 – Orest Hrycyk;

$ 4,600 – Olga Wolanyk ($1,000 in memory of LarissaKyj, $400 in memory of Bishop Basil Losten);

$ 3,000 – Roman and Felicity Chaban, Irena Nowak;

$ 2,500 – Maria Pryshlak ($500 in memory of Larissa Lozynskyj Kyj), Mark and Ariadna Bach;

$ 2,295 – Alexander Reay;

$ 2,250 – Christina L. Mociuk;

$ 2,000 – Rostyslav and Lyudmyla Zownirowych, Wolodymyra Krasniansky and Ivan Bernatsky, Kyra Lozynskyj, Irena Nowak, Orest Baranyk in memory of grandfather Vasyl and father Iwan;

$ 1,850 – Bohdan and Anna Pokora ($1,250 in memory of their parents and $100 in memory of Larissa Kyj);

$ 1,700 – Oksana Zukoff and Ivan Bernatsky, Anatole and Halyna Ridky;

$ 1,600 – Bohdan Futala ($1000 in memory of mother Halyna Futala;

$ 1,250 – Andrij Lastowecky($250 in memory of Larissa Kyj);

$ 1,200 – Nicholas Skirka;

$ 1,140 – Stefan and Erica Slutzky ($200 in memory of Larissa Kyj),

$ 1,100 – Ihor Nykoliuk, Marta Maczaj ($200 in memory of Myroslawa Miroshnichenko);

$ 1,000 – Vasil Hnatyshyn, Myron Kolodij, Alexander Bohdanowycz, anonymous, anonymous, anonymous, anonymous, anonymous, anonymous, anonymous, Motria Chaban, Woskob Development Partnership, anonymous, Adrianna Paliyenko in memory of her father Pawlo Paliyenko, Lidia Dlaboha in memory of Larissa Kyj, Mark Hatalak, Lidia Kletsun, Peter Kolinsky, Ihor Puhacz,;

$ 900 – Veselka Enterprises, Ltd, Yvette Ramos Levitt, Bohdan and Bohdanna Vitvitsky;

$ 750 – Nastya Antoniv ($100 in memory of Myroslawa Miroshnichenko);

$ 749 – Oksana Bashuk Hepburn;

$ 700 – Slawko and Marika Melnyk;

$ 610 – Cash in memory of Mary Mycio;

$ 600 – Irene Jarosewich ($500 in memory of Lydia Jarosewich and $100 in memory of Mary Mycio), Myron and Lesia Kulas ($300 in memory of their mothers), Romana Duda, Julian and Anna Tychanski;

$ 500 – Volodymyr Chaban, anonymous, anonymous, anonymous, anonymous, anonymous, anonymous, anonymous, Tami Lippstreu, anonymous, Khristina Lew in memory of Mary Mycio and Lydia Jarosewich, Andrew Jarosewich in memory of Lydia Jarosewich, Martha Jarosewich Holder in memory of Lydia Jarosewich, Petro and Larissa Sabat, Halyna Traversa, Walter Klokiw, Kate Lippstreue, Yuliana Kletsun, Jaroslaw and Alla Leshko, The Loft, Stephen and Lidia Lund, Irina Olenslyj, Roma M. Hayda, Ukrainian American Soccer Club;

$ 450 – Borys and Tamara Lewycky, Stephan Moravski;

$ 400 – anonymous, Larysa Zanyk; Bohdan and Oksana Kuzyshyn, George and Vera Kap, Bohdan and Maria Harhaj;

$ 394 – Orest Fedash/T.D.Pawluk;

$ 350 – Albert Sharapov;

$ 300 – Louis D’Allessio, Nadia Kmeta, Ulyana Yosypiv;

$ 260 – Areta and Victor Nadzirny;

$ 250 – anonymous, Stephen Geffner, Zenon B. Masnyj, Taras and Mary Drozd, Krystyna Lew in memory of Mary Mycio, Vasyl Hrechynsky, Ukrainian National FCU. George and Tania Kuzycz, Boris Hlynsky;

$ 200 – Vasyl Parashchak, Orest Deychakiwsky, Olenka and Jurij Dobczansky in memory of Lydia Jarosewich, WADFFU Chicago, Helen Skomsky, Stephen Shubiak, Bohdan Kuzyk, Iryna Kwasny, Maddalena and Roger Potocki in memory of Leo Rudnytsky, Daria Pokinsky, George B. and Tania Kuzycz, Bohdan and Vera Shashkewych in memory of Roman and Lydia Marusyn;

$ 150 – Ulana Mazurkevich in memory of Lydia Jarosewich;

$ 100 – anonymous, anonymous, Oxana Lesiv, anonymous, Andrew Kmeta, Lew and Linda Hryhorczuk, Danusz Kuzmak, Angela Maksymets, Roma Hayda, Stefan and Swiatoslawa Kacazaraj, Stefania Semuszak, Robert Cristina in memory of Mary Mycio, Z to MD LLC, Petro Mycio in memory of Mary Mycio, Irena Trojanowski in memory of Mary Mycio, Jaroslawa Szczerba in memory of Mary Mycio, Adriana Leshko, Alexander Neprel, Hanna Duda, Jerema Wolosenko, Mykhaylo Roscishewsky, Catherine Czerwoniak in memory of her mother, Olga French, Jerema Wolosenko, Lesia Samulyak, Mark Rossolowsky, Walter and Marylin Sharko in memory of Lydia Jarosewich, Ksenia Kuzmycz in memory of Lydia Jarosewich, Kvitka Semanyshyn in memory of Larissa Lozynskyj Kyj, Nadia Andrijiw, Leo and Maria Ivaskiw in memory of Larissa Kyj, John Haverly, Walter Kozicky, Myroslawa Miroshnychenko, Ivanka Zajac in memory of Larissa Kyj, Sonia and Wolodymyr Lechicky in memory of Myroslawa Miroshnychenko, Hanna Duda, Bohdan and Myroslawa Futey, Greg and Marianna Woloszyn, anonymous, Tom Birchard, Iryney and Anna Prokopowych in memory of Halyna Futala, Nadia Kmeta;

$ 75 – Roma Ihnatowycz in memory of Mary Mycio, Eda Rose Montgomery in memory of Mary Mycio;

$ 61 – Taras Zenyuk;

$ 50 – anonymous, Jaroslaw Dub, Wendy Kidd, James and Daria Cartwright in memory of Mary Mycio, Sara Silverman in memory of Mary Mycio, Tetiana Karpenko, Hans van Velzen, Motria Watters in memory of Larissa Kyj, Denys Dlaboha, Zirka Clark, Natalia Steciuk, Galina Pawelczak, Anna Tychanski, Darek Kuzmiak, Tetiana Karpenko, Krystyna Karpevych in memory of Myroslawa Miroshnychenko, Lew Hryhorczak, Irene Sawchyn;

$ 40 – Greg Cearley, anonymous;

$ 25 – William and Marta Ilnycky in memory of Mary Mycio, Cathy Longinetti, Steve Fedczuk, Michael Danylyshyn;

$ 20 – Lubomyr Kulchytsky. Joanna Dubianska, Michael Chomyk, Daniella Sym.

$1,627,289 – Total donations received.

Donations were used especially for ambulances, bullet proof vests, drones, helmets, scopes, thermal imagers, vehicles as follows:

Expenses:

$ 6,000 One hundred twenty helmets for a platoon in Dnipro transferred through a reputable publication “Boristen,” purchased in Ukraine and distributed;

$ 58,000 Seven ambulances through the Ukrainian Free University in Munich and transported to Ukraine;

$ 95,000 Lviv Defense Cluster for five hundred eighty Level 4 bulletproof vests, of which seventy five were transferred to the 8th and 5th battalions of the Ukrainian Volunteer Army which is defending Ky iv and Mariupol, one hundred ten to Special Operations. The rest was allocated to the Military of Ukraine. The specific allocations were picked up by commanders or their surrogates;

$ 7,336 Miscellaneous (eighty sleeping bags and beds and the like) for Special Operation battalion from Lviv and Frankivsk) picked up by battalion member;

$ 1,272 Fifty fog vision goggles purchased at Amazon and transported by carrier for distribution in Ukraine;

$ 7,354 Four thermal vision goggles (three basic and one for sniper) purchased in Poland and picked up by Ukrainian military.

$ 801 Eighty four tactical combat knee and elbow pads.

$ 10,613 Four drones with camera, extra battery and memory card for the Azov battalion.

$ 8,000 Chaplain Sviatoslav Yurkiv, Yavorivsky rayon for purchase of drones and goggles.

$ 1,200 Drone for Sumska border crossing.

$ 5,663 Transport of humanitarian aid from Spain to Rev. Mykola Ilnytzky, Kyiv oblast.

$ 6,200 Cadillac to be covered with armor plates and miscellaneous expenses (bullet proof vests) for military transport in Odessa.

$ 4,873 Ten variety thermal imaging cameras through Poland.

$ 1,733 Twenty five emergency trauma kits.

$ 10,000 Joint purchase in the United Kingdom of armored personnel vehicle.

$ 1,106 Twenty five Walker razor thin electronic muffs personally delivered.

$ 4,499 Twenty drone batteries for Azov Battalion.

$ 12,883 Fifteen two way radios Motorola DP4401e purchased in Poland for Kharkiv.

$ 24,467 Twenty two thermal imagers, telescopes, rifle scopes, collimators for military intelligence.

$ 14,442 Three drones and five thermal imaging rifle scopes.

$ 4,240 One Parrot Anafi Drone for Sumy.

$ 4,000 Vehicle for Khmelnytsky Brigade.

$ 4,275 Two thermal vision scopes for Sumy border patrol.

$ 9,560 Three thermal imagers and two goggles for Kharkiv.

$ 2,577 One drone for Donetsk oblast.

$ 1,590 One Thermal Monocular for front line.

$ 572 Ten ear protection muffs.

$ 1,200 Ten first aid kits.

$ 3,749 Two thermal vision scopes for Sumy border patrol.

$ 11,540 DJI Matrice 30T Drone for Karpatska Sich.

$ 5,092 B&H Night vision binocular/goggle, batteries, flashlight, thermal imaging monocular, pelican case, helmet mount.

$ 2,599 DJI Mavic 3 drone delivered to Kyiv.

$ 2,000 Sicheslav Prosvita for Ukrainian language courses.

$ 1,600 Mezhyhirsky Spaso Ubrazhensky Monastery, St. Mykolaj Church in Kyiv and Holy Trinity Church in Yavoriv.

$ 6,200 Vehicle truck for front line transport via Chaplain Sviatoslav Yurkiw.

$ 11,540 Matrice 30T drone for Luhansk oblast.

$ 2,900 Mavic 3 Long Flying Combo drone for Ukrainsky bojevi vidmy.

$ 3,375 Compensate Karpatska Sich for Ukraine customs on drone.

$ 4,000 Miscellaneous thermal imaging and communication for Revanch battalion.

$ 8,208 Ten drone motors.

$ 7,420 Miscellaneous parts for drones.

$ 10,521 Three drones and night vision goggle.

$ 887 Ten ear muffs, three binoculars, three tactical vests.

$ 3,900 Transport vehicle through Chaplain Sviatoslav Yurkiw.

$ 1,943 Canon X460 camera.

$ 1,300 Halycka Prosvita laptop for publication.

$ 7,300 Three Mavic 3 drones for Donetsk region.

$ 5,000 Thermal imager 640X480 for Odessa.

$ 9,182 Ambulance for Bakhmut.

$ 3,000 Miscellaneous assistance for soldiers in Bakhmut.

$ 1,000 Gifts for children in orphanages.

$ 2,500 Mavic 3 drone for Kalush regiment.

$ 2,500 Mavic 3 drone parts for Bakhmut.

$ 1,350 Imager for Luhansk.

$ 457 Mavic 3 drone partial payment for Solidar.

$ 5,750 Vehicle for northern front.

$ 1,519 Lynx Imager for Solidar.

$ 24,994 2 Mavic 3T and 6 Mavic 3 drones for Donbas.

$ 2,850 Mavic 3 long flying drone in memory of Mary Mycio.

$ 9,803 Five rifle scopes for Bahmut.

$ 5,000 Transport expenses for medical supplies to front lines through Blagokyiv.

$ 550 Vehicle repair in Bahmut.

$ 70,000 One Punisher drone.

$ 6,204 Two DJIMavic 3 Long Flying drones.

$ 9,932 Five Rattler rifle scopes

$ 4,531 One thermal imaging rifle scope

$ 4,531 One thermal imaging rifle scope

$ 2,331 DJIMavic 3 drone

$ 1,500 Medical vehicle in Bahkmut

$ 1,650 Tello combo drones and more

$ 2,721 DJI Mavic 3 fly more combo

$ 2,535 Pulsar Axion thermal imager

$ 5,600 Medical vehicle through Jaworiw Polygon

$ 10,596 Four DJI Mavic 3 drones through invalids in US

$ 6,150 One DJI Mavic 3T drone via Warsaw

$ 8,310 Two Pulsar Helion 2XP50 PRO

$ 5,527 Two Mavic 3 drones

$ 6,200 One medical transport vehicle

$ 3,370 Mavic 3 pro drone

$ 5,800 Mavic 3t through Ukraine

$ 3,813 Mavic 3e through Poland

$ 2,480 Four radio Motorola DP4400E

$ 803 One electric accumulator

$ 7,168 Two thermal monoculars and three laser rangefinders

$ 19,375 Ten helmet cameras and four rifle thermal imagers.

$ 1,733 One thermal imager.

$ 5,900 Mavic 3t drone.

$ 6,825 Fifty JFAKS.

$ 5,990 Two Adder NS50-384 thermal imaging rifle scopes.

$ 2,995 One Adder TS50-384 thermal imaging rifle scope.

$ 2,500 Five walkie-talkie combinations for Kharkiv territorial defense.

$ 5,000 Pickup truck for Kharkiv territorial defense.

$ 10,000 Rehabilitation center for amputee invalids.

$ 7,885 Mavic 3T and 3E drones.

$ 7,000 Pickup vehicle.

$ 5,300 Mavic 3T.

$ 6,500 Medical vehicle via Delyatyn.

$ 2,900 Mavic 3 for Avdiyivka.

$ 3,000 Four kamikaze drones via Oleksandr.

$ 2,800 Mavic 3 for Yavoriw.

$ 3,000 Vehicle for Donetsk.

$ 7,400 Twelve kamikaze drones for Donetsk.

$ 3,000 Kamikaze drones.

$ 5,600 Mavic 3T drone purchased in Ukraine.

$ 5,100 Mavic 3T drone purchased in Poland.

$ 5,600 Mavic 3T drone purchased in Ukraine.

$ 18,975 Five AGM Rattler TS50-640 Thermal image riflescope and five AGM ASP-Micro TM 160 Thermal imaging MNCLR.

$ 5,300 Vehicle for Yavoriw.

$ 5,000 Five Motorola DP4400 and accumulators and repair of pickup.

$ 40,000 Unmanned aerial vehicle Shark.

$ 1,600 Ecoflow Delta Pro.

$ 6,000 – Pickup.

$ 10, 200 – Motor vehicle and trailer.

$ 10,000 – Fifteen FPV 10’drones.

$ 5,900 – Transport truck.

$ 7,391 – 28 FPV (7) drones.

$ 5,400 – Mavic 3t.

$ 5,500 – Pickup.

$ 9,640 – Twenty one FPV drones.

$ 3,080 – Four Motorola 4500 Walkie Talkies.

$ 1,000 – One Thermal imager.

$ 4,600 – Night vision Monocular.

$ 7,300 – Mavic 3t and Mavic 3.

$ 8,217 – Mavic 3t and Mavic 3e.

$ 1,000 – Vehicle.

$ 1,250 – Helmet and vest.

$ 4,200 – Two Mavic 3.

$ 7,375 – One Mavic 3t and two FPV drones.

$ 2,799 – Canon Camcorder.

$ 17,961 – Five thermal imaging rifle scopes.

$ 2,698 – One walkie talkie set for Kharkiv.

$ 5,618 – One Mavic 3t.

$ 2,991 – One Mavic Pro.

$ 4,540 – Night vision monocular.

$ 5,858 – One pick up.

$ 105 – Three wire transfers.

$ 328 – Eyeglasses for drones.

$ 9,014 – Antidrone system.

$ 4,545 – One pick up.

$ 6,060 – Six signal enhancers.

$ 4,191 – Two communication systems.

$ 10,175 – Miscellaneous drones through OCU.

$ 6,567 – Pickup and drone.

$ 3,030 – Mavic 3 drone for Zaporizzhya.

$ 6,817 – Drones and drone detection systems via OCU.

$ 2,146 – Walkie talkies for Kharkiv

$ 4,595 – Pick up.

$ 1,338 – Upgrade for Zaporizzhya drone.

$ 7,323 – Anti drone radio system.

$ 3,914 – Misc computer, remote, enhancer etc. for Donetsk.

$ 4,166 – Ten FPV drones.

$ 4,873 – Twelve FPV drones.

$ 808 – Two FPV drones.

$ 5,271 – Daniel Defense DD5VSK6.5Creedmore20”M-LOK.

$ 9,058 – Three AGM Rattler TS50-640 riflescopes.

$ 3,282 – T-Bone station.

$ 3,156 – Vehicle.

$ 3,019 – One AGM Rattler TS50-640.

$ 5,050 – Miscellaneous FPV drones.

$ 4,293 – Anti-drone system.

$ 5,934 – Pickup.

$ 8,837 – Two anti drone systems and pickup.

$ 8,838 – Three anti-drone systems.

$ 15,150 – One Sych drone.

$ 10,174 – Osa and Liuty drones.

$ 4,888 – Mavic 3t and tires for pickup.

$ 12,525 – Miscellaneous drones thru Peaceful Sky.

$ 8,918 – Two rifle scopes and five helmet cameras.

$ 5,650 – Two rifle scopes.

$ 4,200 – Anti-drone system.

$ 6,000 – Pickup.

$ 5,000 – Transferred to VOL Charity for drone and miscellaneous repair.

$ 5,250 – Jeep.

$ 6,405 – Matrice drone.

$ 4,075 – Jeep.

$ 2,210 – Drone interceptor.

$ 12,000 – Two drone interceptors.

$ 3,050 – Drone interceptor.

$ 5,550 – Jeep.

$ 10,000 – Lander Donate for Brygada.

$ 5,000 – FPV drone via Jaremche.

$ 5,000 – Mavic drones via Deliatyn.

$ 10,470 – Three Adder TS 50-640.

$ 3,900 – Bus.

$ 4,500 – Jeep.

$ 4,500 – Jeep.

$ 5,500 – Jeep. (Fr.Yurkiw)

$ 4,500 – Generator, computer, walkie-talkie (Orest).

$ 17,000 – FPV drones, vehicle, Mavik 3T.

$ 5,000 – FPV Drones for Sumy.

$ 5,500 – Motor vehicle (Fr. Yurkiw).

$ 7,250 – Power stations and solar panels for Cherkasy.

$ 4,260 – Drone interceptors for Donetsk.

$ 5,110 – Drones.

$ 6,800 – Pickup.

$ 6,574 – Drone interceptors for Kharkiv.

$ 5,300 – Rifle scope.

$ 4,820 – Mavic 3T

$ 2,285 – Drone interceptor on 6/9/25.

$ 5,800 – Jeep plus four additional tires 6/10/25

$ 5,400 – Bus 6/11/25

$ 5,500 – 3 Osa drones with launchers 6/20/25.

$ 5,000 – Drones 7/2/25

$ 5,600 – Jeep 7/8/25

$ 6,400 – Miscellaneous night vision, laptop, accumulator, tourniquets, DJI Mavic 3 drone 7/23/25.

$ 2,500 – laser range finder,meteorological station, adapter disguise suit 729/25.

$ 5,500 – Vehicle.

$ 4,750 – Mavic drone.

$ 5,100 – Bus.

$ 4,100 – Night vision.

$ 5,600 – Motor vehicle.

$ 6,377 – Van.

$ 4,900 – Vehicle

$ 1,700 – Vehicle.

$ 7,350 – Interceptors.

$ 5,400 – Motor vehicle.

$ 3,900 – Drone interceptors.

$ 5,500 – Motor vehicle.

$ 4,000 – Mavic 3T.

$ 4,725 – Matrice 4T.

$ 18,800 – De-mining system

$ 8,350 – Bus.

$ 4,139 – Interceptors.

$ 3,900 – Starlink terminal.

$ 7,400 – Unmanned ground vehicle.

$ 3,478 – Pickup.

$ 1,037 – Trnsport pickup from UK to UA.

$ 6,300 – Bus.

$ 2,310 – Communication cdevices.

$ 578 – Vehicle repair.

$ 2,830 – Bus repair.

$ 18,800 – Land drone (robot).

$ 3,782 – Software.

$ 3,570 – 3 drone interceptors with antennas.

$ 2,500 – Vehicle repair.

$1,557,573 – Total expenditures

Balance on hand $ 69,716.

The war continues. Please send your contributions by check to UFUF, 136 Second Avenue, NYC 10003, wire Routing number 226078379 Account 7616 or by going to ufuf.org and donating through PayPal. We will account for every dollar received.

May 1, 2026

Maria Polischuk, President

Askold Lozynskyj, VP War Fund

Ruslana Rossi, Treasurer

Українське національне середовище та відділ україніки ЛОУНБ провели науковий семінар «Ідея нації Валентина Мороза».

Вступне слово на заході подав завідувач відділу україніки, поет Євген Салевич. Він зазначив:

«Нашою головною темою є українська еліта як носій національної ідеї в часи московської радянської окупації, українська людина національного спротиву та національна ідея в українському дисидентському русі.

Нашою метою є окреслення творчих українських ідей для тривання і розвитку нації та поширення їх в українському інформаційному просторі.

Нашою метою є тривання української традиції, вшанування видатних діячів української історії, зокрема, вшанування Валентина Мороза як видатного діяча українського національного руху, представника національного крила українського дисидентського руху на противагу ліберальному культурництву шістдесятників, публіциста, історика і поета.

Наші контексти:

Повсякденне життя українців в радянській московській імперії.

Українська національна еліта в радянській історії: її спроби спротиву.

Національна ідея в українському дисидентському середовищі.

Радикалізм, безкомпромісність, незламність: українська національна вісь тарасівців від Шевченка, Міхновського, Донцова до Валентина Мороза і Василя Стуса.

Сучасний стан нації та сучасні проблеми творення носіїв українських державотворчих ідей, формування національної ідеї в нашій освіті та інформаційному просторі».

Доповідач також наголосив на тому, що «спадщина видатних українських діячів потребує розвитку українських студій, де здійснюватиметься духовний вишкіл нашої молоді, а українська національна ідеологія має стати постійним чинником вітчизняного інформаційного поля».

Оглядаючи життєві вершини Валентина Мороза, Євген Салевич відзначив його московські тюремні «голготи» та голос незламного спротиву в творах «Репортаж із заповідника імені Берії», «Серед снігів» та «Хроніка опору». Він підкреслив значення визволення Валентина Мороза, його світове визнання та його «формування українського міфу історії як історії українськими очима та історії духу нації».

Аналізуючи ідею нації у висловах самого Валентина Мороза, доповідач виокремив такі, додаючи власний коментар:

«Нація — це духовна субстанція, яка не підлягає раціональному аналізу. Вона живе доти, доки живе її дух, її віра в себе», — з чого випливає, що традиція має бути понад усе.

«Можна мати прекрасні ідеї, але якщо немає людей, готових за них померти, ці ідеї залишаться мертвими. Націю творять одержимі», — відповідно, нація потребує носіїв національної ідеї та одержимих нею.

«Ми маємо справу з ворогом, який хоче випалити нашу пам’ять. Тому кожен старий звичай, кожна церква — це наш останній редут», — отже, ми мусимо берегти історичну пам’ять і віру предків.

«Українська нація перебуває в стані замерзання. Щоб її розморозити, потрібен не розум, а вогонь» », — а отже, українська нація має пройти через «вогонь і залізо» і стати вільною.

У короткому викладі національна ідея за Валентином Морозом — це Традиція, Віра, Історична пам’ять, Одержимість та незгасний Палаючий дух нації.

Промови на науковому семінарі виголосили відомий історик Іван Сварник «Україна у двадцятому столітті:1900–1920 роки» та «Україна у двадцятому столітті: 1920–1953 роки. Книга друга» Валентина Мороза в українському науковому, освітньому та інформаційному просторах»; доктор історичних наук Ігор Гаврилів «Повсякденний образ та ідея нації Валентина Мороза»; громадсько-політичний діяч Юрій Антоняк «Духовна вертикаль в українському світогляді Валентина Мороза»; головний редактор журналу «Наша спадщина» Андрій Левик «Національна історія українськими очима в інтерпретації Валентина Мороза».

Участь в обговоренні теми наукового семінару, окрім уже згаданих учасників, також брали доктор мистецтвознавства Роман Одрехівський, доктор технічних наук Роман Базилевич, кандидат філологічних наук Ольга Антоник, відомий дослідник давньої української літератури, поет Павло Салевич, відомий художник Ігор Колісник, діяч освіти Ярослав Даць, перекладач з іспанської Галина Чубай, адвокат Нестор Гнатів, громадські діячі Іван Вівчарівський, Зеновій Бермес, Марта Продан та інші.

Київ, Україна

В Україні стартувала найбільша оборонна фандрейзингова ініціатива в історії, мета якої зібрати 1 мільярд гривень (приблизно 30 мільйонів доларів США) для посилення національної системи протиповітряної оборони. Кампанія зосереджена на захисті міст від постійних атак дронів і перехопленні ворожих апаратів до того, як вони досягнуть цивільних об’єктів. Ініціатива є спільним проєктом 412-ї бригади “Nemesis”, Світового Конґресу Українців (СКУ) та Фонду Сергія Притули, які об’єднують людей в Україні та за її межами.

Зібрані кошти будуть спрямовані на забезпечення підрозділів дронами-перехоплювачами, засобами зв’язку та технічним обладнанням для посилення української системи ППО. До кампанії вже долучилися українські громади із США, Канади та Європи, що підкреслює глобальну солідарність з Україною, яка протистоїть постійним повітряним атакам.

“Цей збір потужний приклад єдності нашої світової спільноти”, –  зазначив Президент СКУ Павло Ґрод. “Українці та друзі України по всьому світу об’єднуються, щоб захистити наші спільні цінності свободи та гідності. Майбутнє війни за безпілотними технологіями, і Україна стоїть на передовій цієї трансформації.”

Вже в перший день кампанії значні внески зробили провідні українські компанії: Nova Poshta (20 млн грн), Uklon (15 млн грн), WOG (10 млн грн), Astarta-Kyiv (3 млн грн), VARUS (1 млн грн), Dragon Capital, OTP Leasing, EVA, Hotline.Finance (по 1 млн грн кожна), а також ФК “Металіст 1925” (10 млн грн).

Дрони-перехоплювачі стали ефективним і економним рішенням для ППО, у десятки разів дешевшим за традиційні ракети, здатним нейтралізувати загрозу ще до того, як вона досягне населених пунктів.

“Дрони-перехоплювачі це вже не просто альтернатива звичайним засобам ППО, це зміна правил гри”, – наголосив Олександр Ярмак, командир батальйону протидії дронам Darknode 412-ї бригади “Nemesis”. “Наш підрозділ самостійно перехопив понад 1 500 ворожих ударних дронів. Завдяки додатковим дронам-перехоплювачам і технічному обладнанню ми зможемо розширити зону оборони й урятувати ще більше життів, бізнесів і міст України.”

Українські мілтех-компанії вже створили сучасні системи перехоплення дронів, які довели свою ефективність у бою.

“Ми ретельно вивчили український мілтех-ринок, протестували багато систем протидії дронам і відібрали найефективніші,” – зазначив Сергій Притула, засновник Фонду Сергія Притули. “Наша мета зміцнити оборону України від півночі до півдня, зі сходу на захід.”

Перші комплекси перехоплення дронів і засоби зв’язку будуть передані бойовим підрозділам, серед яких: 412-та бригада “Nemesis”, батальйон Signum 53-ї окремої механізованої бригади, зенітний підрозділ “Азов”, 1020-й полк ППО, Центр спеціальних операцій “А” СБУ, 302-га бригада ППО, 3-й окремий полк спецпризначення, 12-й центр спеціального призначення, 194-та понтонно-мостова бригада, 195-та база забезпечення і безпеки, 762-га бригада охорони, 45-та артилерійська бригада, 80-та десантно-штурмова бригада “Галичина”, 22-га бригада НГУ “Київська Русь”, та 5-й прикордонний загін. Програма поступово розширюватиметься на інші підрозділи Сил Оборони України.

“Єдинозбір” (One United Fundraiser) – це заклик до єдності та стійкості, запрошення для кожного – людей, компаній і спільнот у всьому світі – стати пліч-о-пліч з Україною.

Щоб зробити внесок або дізнатися більше, відвідайте: https://unitewithukraine.com/one-united-fundraiser

Про партнерів

412-та бригада “Nemesis” –  це багатопрофільний підрозділ безпілотних систем, який діє по всій лінії фронту. Вона використовує повний спектр БпЛА від камікадзе й ударних літакового типу до розвідувальних, важких бомбардувальників і дронів-перехоплювачів. З 2022 року бригада знищила понад 3 мільярди доларів США ворожої техніки, включно з понад 40 системами ППО та 3 000 артилерійських одиниць. Її батальйон Darknode є одним із найефективніших підрозділів України у боротьбі з дронами, на рахунку якого понад 1 000 збитих ударних дронів ворога.

Фонд Сергія Притули, створений у 2020 році, є однією з найбільших волонтерських організацій України, що системно підтримує Сили Оборони, забезпечуючи транспорт, дрони, засоби зв’язку та гуманітарну допомогу. З 2022 року фонд реалізував сотні проєктів на мільярди гривень, включно із системами ППО, БпЛА, бронетехнікою, медичним забезпеченням та навчальними програмами.

Світовий Конґрес Українців (СКУ) – міжнародна некомерційна організація, що представляє інтереси десятків мільйонів українців по всьому світу. Ініціатива “Unite with Ukraine” Світового Конґресу Українців надає системну допомогу захисникам України, забезпечуючи тактичну медицину, бронетехніку, FPV-дрони, системи БпЛА та інше критично важливе обладнання.

«Аустер» сформований з 51-го окремого стрілецького батальону 63-ої окремої механізованої бригади. Разом з тим, більша частина батальйону — це новий особовий склад, загартований Пісками, Первомайським, Водяним, Вугледаром, Волновахою, Старомлинівкою, Гуляйполем, Бахмутом, Часовим Яром. Його бійці виконували бойові завдання на Харківському, Донецькому та Бахмутському напрямках, брали участь у звільненні Херсона.

А зараз, після структурних змін, «Аустер» стримує штурмові та проводить контрштурмові дії на Лиманському напрямку Донецької області.

«Все наше командування — це колишні піхотинці, які дуже добре розуміють реалії поля бою. «Аустер» максимально відходить від совєцкого підходу до війська: від командування до комунікації з близькими бійців. Тут люди — не ресурс, а основна цінність», — зазначає командир батальйону Ростислав Кас’яненко з позивним Кос.
Підрозділ заявляє, що їхньою обов’язковою частиною роботи й підготовки є навчання і декомпресійні періоди. А будь-який боєць, незалежно від звання, може запропонувати свої ідеї.

Нова назва батальйону – «Аустер» – символічна для підходу до роботи бійців. У давньоримській традиції Аустер — це рвучкий грозовий вітер. Як і батальйон, він діє тихо й методично: непомітно наближається, накриває ворога та раптово перетворюється на стихію, яку неможливо зупинити.

Оновлена геральдика підрозділу продовжує ідею: вітряний вихор поєднується із символом ближнього бою з ворогом – мечем.

Більше про «Аустер» можна дізнатися тут: Facebook, Instagram

У квітні 1946 року в Мюнхені відбувся Перший конгрес Антибільшовицького блоку народів (АБН), на якому створено координаційний центр політичних національно-визвольних, антикомуністичних організацій поневолених Москвою народів СРСР. АБН сформував ідею про поневолені народи як окрему силу в міжнародній політиці. Розширення АБН відбувалося шляхом приєднання національних організацій різних країн, що супроводжувалося формуванням ідеї про поневолені народи як окрему силу в міжнародній політиці. У різні періоди до об’єднання входили представники численних емігрантських і діаспорних середовищ зі Східної Європи та Середньої Азії. Основну роль у створенні АБН відіграв український визвольний рух, який під проводом ОУН (б) виступив організаційним ядром у згуртуванні народів у боротьбі проти російського більшовизму та СРСР. Тож цими днями в Медіацентрі Україна відбулось експертне обговорення присвячене 80-й річниці створення Антибільшовицького блоку народів. Провідні історики, аналітики, політологи та дипломати спробували переосмислити ідеї та досвід АБН у контексті сучасної російсько-української війни – передусім через призму боротьби народів проти імперіалізму та перспектив трансформації постросійського простору. 

Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров зазначив, що дуже цікавим є створення АНБ, адже поява організації напряму пов’язана з подіями 1943 року, коли на Рівненщині за ініціативи керівництва ОУН та командування УПА відбувалася Перша конференція Сходу Європи та Азії.

“Тоді чітко було окреслено, що в УПА воюють різні національності і це ясно показувало те гасло “СРСР – тюрма народів”. Це все була дуже практична історія в умовах реальної боротьби” – вважає керівник УІНП

Також Олександр Алфьоров зауважив, що 1946 рік – це рік, коли в Європі все більше відчувалась загроза комуністичної ідеології, яка на відміну від нацистської не була переможеною. 

“Створення Антибільшовицького блоку народів – це була дуже смілива історія, адже з одного боку СРСР ще залишався союзником демократичних країн в Другій світовій війні. А з іншого всі вже відчували цю загрозу. Важливо, що ми бачимо, що АНБ діє і сьогодні – і тут не важливо антибільшовицький, антикомуністичний чи антиросійський. Адже тут важлива сама філософія того, що є демократичні та патріотичні сили, які готові сказати всьому світові, що Москва – це зло”, – зазначив очільник Інституту. 

Згадуючи Першу конференцію поневолених народів Сходу Європи та Азії, колишній очільник МЗС та дипломат Володимир Огризко зауважив, що тоді ж у листопаді 1943 відбувалася Тегеранська конференція союзників Антигітлерівської коаліції – СРСР, Британії та США. На думку дипломата, саме тоді сформувалася ця ідея про “пробачення злочинів” комуністичному режимові.  “Мені здається, що листопад 1943 року став тією точкою відліку, коли наші західні партнери почали грати в не ту гру. І наслідки її отримали багато народів, зокрема і Заходу. Тому що нерозуміння сутності росії у будь-якому вигляді – це наражати себе на колосальну небезпеку. Що ми й спостерігаємо сьогодні”, – зазначив Володимир Огризко. 

Віцепрезидентка Антиімперського Блоку Народів та керівниця Комітету Незалежності Татарстану Аїда Абдрахманова виступила з вітальним словом до учасників конференції онлайн. Діячка АБН зауважила, що ця організація стала потужним і неочікуваним для багатьох об’єднанням народів, які були підкорені Російською імперією чи СРСР.  “Протягом десятиліть АБН об’єднувала ці народи у спільній боротьбі проти їх загарбника на міжнародній арені. Особливо це стало помітно після повномасштабного вторгнення в Україну. На сьогодні, на жаль, цілі АНБ лишаються все ще актуальними – боротьба з російським імперіалізмом у всіх його проявах” – заявила Абдрахманова. 

Виконавчий директор Антиімперського Блоку Народів, директор Української Інформаційної Служби Олег Вітвіцький охарактеризував основні періоди діяльності АБН: від часу створення до сьогодення. Він наголосив на спадкоємності Антиімперського Блоку Народів як продовжувача справи АБН в період “холодної війни”.

Своїми думками щодо перспектив національно-визвольної боротьби поневолених народів, ролі та значення АБН поділились також інші спікери експертного обговорення – Тарас Бик, член правління ГО «Деколонізація» та Станіслав Федорчук, керівник напрямку «Постросія» Аналітичного центру “Українська Стратегічна Ініціатива” при Києво-Могилянській Академії.

На завершення заходу голова УІНП Олександр Алфьоров нагадав, що на сьогодні ціннісно, ресурсно, мілітарно здатна розвалити Росію лише Україна. 

За матеріалом із офіційного сайту УІНП

У Києві, на базі Медіацентру «Україна», з ініціативи Українського інституту національної пам’яті, відбулось експертне обговорення на тему: “АБН і сучасність: перспективи боротьби поневолених народів”, присвячене 80-й річниці створення Антибільшовицького Блоку Народів.

Метою експертного обговорення було привернення уваги до історії створення та діяльності Антибільшовицького Блоку Народів (АБН), у лавах якого були об’єднані різні поневолені народи у спільній боротьбі проти російського більшовизму та СРСР. Як відомо, 16 квітня 1946 року в Мюнхені відбувся Перший Конгрес АБН, що сформував ідею про поневолені народи як окрему силу в міжнародній політиці. Розширення АБН відбувалося шляхом приєднання національних організацій різних країн, що супроводжувалося формуванням ідеї про поневолені народи як окрему силу в міжнародній політиці. У різні періоди до об’єднання входили представники численних емігрантських і діаспорних середовищ зі Східної Європи та Середньої Азії. Основну роль у створенні АБН відіграв український визвольний рух, який під проводом ОУН (б) виступив організаційним ядром у згуртуванні народів у боротьбі проти “тюрми народів” – СРСР. АБН відігравав важливу роль у підтримці та координації діяльності підпільних організацій на території СРСР у період холодної війни.

Окремим завданням заходу стало переосмислення ідей та досвіду АБН у контексті сучасної російсько-української війни – передусім через призму боротьби народів проти сучасного московського імперіалізму.

У вступному слові, модератор події – виконавчий директор Антиімперського Блоку Народів, директор Української Інформаційної Служби Олег Вітвіцький охарактеризував основні періоди діяльності АБН: від часу створення до сьогодення. Він наголосив про спадкоємність Антиімперського Блоку Народів як продовжувача справи АБН в період «холодної війни». «Часи змінилися, але місія АБН була і залишається незмінною – ліквідація московської імперії шляхом національно-визвольної боротьби поневолених народів, за підтримки України та всього цивілізованого світу», – підкреслив Олег Вітвіцький.

Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров наголосив на важливості належного вшанування заслуг та здобутків Антибільшовицького Блоку Народів, особливо у сучасний період московсько-української війни. Олександр Алфьоров зазначив, що історія АБН є не достатньо знаною в українському суспільстві і потребує належного вивчення та популяризації.

Володимир Огризко, Міністр закордонних справ України (2007 – 2009), Надзвичайний та Повноважний Посол України, керівник Центру дослідження росії у своєму виступі торкнувся міжнародних аспектів діяльності АБН, погодившись із попередніми доповідачами, що потрібно не лише вивчати історичний досвід, але й працювати над остаточною реалізацією місії АБН.

Голова Комітету Незалежності Татарстану, віцепрезидентка Антиімперського Блоку Народів Аїда Абдрахманова привітала учасників події із 80-літтям з часу установчого з’їзду АБН.

«Антибільшовицький Блок Народів справді став потужною і багато в чому несподіваною силою XX століття — об’єднанням народів, поневолених російською імперією в особі СРСР. Це була організація, яка зуміла не лише самоорганізуватися, а й упродовж десятиліть вести ефективну спільну діяльність представників різних народів, досягнувши значних результатів. Тому роль Антибільшовицького Блоку Народів важко переоцінити, – підкреслила у своєму слові Аїда Абдрахманова. – Після повномасштабного вторгнення росії в Україну, сама Україна та її роль у міжнародній політиці набули нового значення та нового впливу, як і її суспільно-політичні організації, що протягом усього існування України борються з кривавим російським імперіалізмом.

Цілі та завдання АБН і до сьогодні залишаються актуальними, оскільки російський імперіалізм досі живий та агресивний. Тому актуальною залишається і сама концепція національно-визвольної боротьби АБН.

У наші дні АБН трансформувався в Антиімперський Блок Народів, віцепрезиденткою якого я є, – зазначила Аїда Абдрахманова. – Разом із представниками інших народів ми тісно співпрацюємо, маючи ту саму мету – розірвати кайдани московської «тюрми народів» і зупинити її криваву війну в Україні. Антиімперський блок народів проводить велику роботу із привернення уваги до історії створення та діяльності АБН. Особливо важливо для нас, представників поневолених народів, що в Університеті Вільних Народів запроваджено окремий навчальний курс, повністю присвячений темі історії створення та діяльності Антибільшовицького Блоку Народів. Це не лише зближує різні покоління борців за свободу від багатовікового російського імперіалізму, а й дозволяє використовувати успішний досвід наших попередників».

Аїда Абдрахманова, також, внесла конкретні пропозиції щодо тих напрямків праці Антиімперського Блоку Народів, які є пріоритетними: налагодження постійної роботи з поневоленими народами всередині росії; діалог із закордонними політиками; підготовка військових кадрів з-поміж поневолених народів та їхнє навчання з прицілом на майбутні етапи боротьби.

Своїми думками щодо перспектив національно-визвольної боротьби поневолених народів, ролі та значення АБН поділились, також, інші спікери експертного обговорення – Тарас Бик, член правління ГО “Деколонізація” та Станіслав Федорчук, керівник напрямку “Постросія” Аналітичного центру “Українська Стратегічна Ініціатива” при Києво-Могилянській Академії та відповідальна за організацію події представниця Українського інституту національної пам’яті Тетяна Бойко.

УІС

З нагоди 80-ліття АБН запроваджено спеціальну ювілейну відзнаку Антиімперського Блоку Народів.

16 квітня, у Києві, в Центрі національного відродження їм. Степана Бандери відбулось нагородження перших лауреатів ювілейної відзнаки.

За значний внесок у справу деколонізації та деімперіалізації московії, реалізацію програмових завдань і цілей АБН, дослідження історії національно-визвольного руху та за активну громадську позицію ювілейною відзнакою АБН нагороджено: Ярослава Юрчишина – народного депутата України; Андрія Юсова – речника ГУР МО України; Ганну Гопко – народного депутата України 8 скликання; Віктора Рога – директора видавництва «Українська Видавнича Справа», сержанта Держприкордонслужби України; Лідію Смолу – професора, доктора наук, викладачку Університету Вільних Народів; Леонтія Шипілова – віце-президента Антиімперського Блоку Народів, керівника освітнього проекту АБН «Університет Вільних Народів»; Григорія Роя – історика, дослідника історії АБН, викладача УВН.

Вручаючи нагороди, Президент Антиімперського Блоку Народів Олег Медуниця привітав лауреатів, відзначивши їхній вагомий вклад у діяльність Антиімперського Блоку Народів та антиімперську боротьбу. Олег Медуниця наголосив на тяглості історії АБН та актуальності роботи структур АБН у наш час. Президент АБН запропонував присутнім активніше долучатись до праці в усіх ключових напрямках діяльності АБН: громадсько-політичному, інформаційному, освітньому та правозахисному.

Нагороджені лауреати висловили вдячність за визнання їхньої праці, запевнивши, що ювілейна відзнака додасть наснаги і мотивації на ще активнішу роботу на антиімперському фронті.

Виконавчий директор АБН Олег Вітвіцький повідомив присутніх, що ювілейними нагородами відзначено також віце-президента АБН, головного сержанта батальйону безпілотних систем 5-ої окремої штурмової Київської бригади ЗСУ, директора Недержавного аналітичного центру «Українські Студії Стратегічних Досліджень» Юрія Сиротюка та відомого політолога, військовослужбовця Сил оборони України Михайла Басараба, яких буде нагороджено окремо, під час їхнього перебування у Києві.

Традиційно, поєдинки національної першості України з футболу розпочинаються вшануванням Пам’яті Героїв, які полягли у війні з відвічним ворогом.

У минулому турі хвилиною мовчання, нарівні з українськими захисниками, вшановували ще й відомого румунського тренера Мірчу Луческу, який помер у віці 80-ти років. Та ще й, на всіх табло українських стадіонів була світлина фахівця, який багато років працював в Україні, тренуючи донецький «Шахтар» і київське «Динамо». «Гірників» він очолював довгих дванадцять років, із 2004-го до 2016-го, здобувши вісім чемпіонських титулів, шість Кубків України та Кубок УЄФА.

Зокрема, період його української кар’єри припав на злочинну діяльність двічі «несудимого» президента країни Януковича, чисельного стада його поплічників, що входили до так званої партії регіонів. Президентом «Шахтаря» й нині залишається Ринат Ахметов, який був головним спонсором усіх цих злочинців і їхніх злодіянь. Оскільки футбол – вид спорту номер один у світі, гра мільйонів і таке інше, Мірчу Луческу, його авторитет з-поміж чисельної армії прихильників, вдало використовували у різноманітних виборах, піар-акціях, заявах про якусь міфічну вищість Донбасу, необхідність створення федерації, що Україна без цього регіону не виживатиме тощо.

Річ ясна, гроші не пахнуть. Луческу не вельми переймався використанням своєї персони, бо, як іноземець, завжди міг послатися на віддаленість од політичних та інших процесів в Україні, на брак обізнаності. Як то прес-конференція восени 2004 року в Києві, на якій один із журналістів запитав у тренера про його бачення «яєчного теракту», що стався 24 вересня цього ж року в Івано-Франківську, коли 17-річний студент Дмитро Романюк влучив курячим яйцем у груди тодішньому прем’єр-міністру. Той упав, ніби підкошений кулею. Був доставлений терміново в лікарню, де йому, ймовірно, почистили одяг, може ще поміняли «памперс», чим врятували життя.

Лише ледачий не кепкував тоді із цього «замаху». Неабиякий регіт після почутого запитання стався і в актовій залі стадіону «Динамо» імені В.Лобановського. Для годиться, усміхнувся й Луческу, але заявив, що не володіє повною інформацією й коментувати нічого не буде.

За тривалий період у Донецьку «містер» не лише досягнув видатних результатів, завівши «Шахтар» до когорти відомих клубів Старого світу, а й заробив в Ахметова чимало грошей – понад 40 мільйонів євро, близько 3,5 мільйона євро на рік. На цілковиту ідилію тренера з донецькими злочинцями вплинула Революція Гідності. Москалі захопили тоді Крим і частину Сходу України. Футбольному клубу «Шахтар» довелося залишити «Донбас. Арену». Наразі, «гірники» й нині не виступають на ній. Втік до Московії Янукович. Заліг на дно головний рушій і спонсор антиукраїнських процесів на Донбасі Ахметов.

Відтак, 2016-го, Мірча Луческу залишив клуб і подався до … санкт-петербурзького «Зеніта». А що йому Україна, в якій він лише заробляв гроші. На болотах платили щедро, бо спонсором цього клубу був і є нині злочинний «Газпром», що фінансує війну в Україні. Згодом, аби пом’якшити ганьбу переїзду до Московії, бодай якось оправдатися, румун заявить, що пам’ятає «період, коли російські та українські команди грали товариські турніри, це був чудовий час і ми маємо до нього повернутися». Далі переймався, що «така чудова команда як «Зеніт» не може виступати в єврокубках через цю ситуацію». Отже, для особи, пам’ять про яку вшановувала вся футбольна спільнота України, війна, сотні тисяч убитих українців, поранених, знедолених, є «ситуацією».

На болотах «містер» не прижився. Ймовірно, справа в грошах. Вірніше, у їхній кількості. Збагнувши про статки «Газпрому», Луческу, видко, забажав вельми кругленьку суму. Москалі ж, не бачили перспективи тривалої співпраці з підстаркуватим тренером. Через рік фахівець подався до Туреччини. А вже 2020-го його покликав до свого табору непримиримий ворог «Шахтаря» на футбольному полі … київське «Динамо». Із киянами йому поталанило одного разу святкувати чемпіонство.

У цьому трансфері все «прекрасне». Власники столичного клубу брати Суркіси не цуралися співпраці з людиною, яка понад десять років одверто котила на них бочку щодо узурпації українського футболу, корупції у ньому, ручних суддів тощо. Так само не переймалися Суркіси й міцною дружбою Луческу з їхнім затятим опонентом Ахметовим. Та найбільше їм «по цимбалах» була позафутбольна позиція Луческу, його близькість з донецькими злочинцями, переїзд до Московії. Що, втім, не має дивувати. Що Суркіси, що Ахметов – відомі українофоби. Лише повномасштабне вторгнення москвинських нелюдів в Україну спонукало їх вельми замаскувати погляди і переконання. Але, аж ніяк не змінити їх.

Окремо варто нагадати про дружбу Мірчі Луческу з родиною румунського диктатора Ніколає Чаушеску. Відомі факти, підтверджені світлинами, гучних вечірок за участі Мірчі, Ніку Чаушеску, що був сином Ніколає. Другий із синів – Валентин – тривалий час неформально володів найвідомішим клубом країни «Стяуа» (Бухарест). Врешті, алкоголь, дівчата, наркотики звели Ніку Чаушеску в могилу. А коли, 1989 року, революція в Румунії призвела до повалення комуністичного режиму й розстрілу диктатора і його дружини Єлени, Мірча Луческу блискавично «перевзувся», всіляко відмежувався від Чаушеску і його режиму та залишив країну, очоливши італійську «Пізу».

Залишається лише гадати, скільки коштів бракувало «містеру» для спокійної старості. У поважному віці, маючи проблеми із серцем, він наважився 2024 року очолити національну команду своєї країни. Тренував, аж допоки, практично з тренерської лави, через інфаркт, не був шпиталізований. Останнє його досягнення – найстарший тренер в історії футболу, який очолював збірну команду – 80 років і 7 місяців.

В останніх своїх інтерв’ю Мірча Луческу ніби каявся. Щодо ймовірності працювати знову в Московії, він говорив, що «ніколи не повернуся до країни, яка породжує зло і розпочинає війни». Наголошував, що був єдиним іноземним тренером, який не залишив Україну в часі війни і «на власні очі бачив усі жахіття, які принесла росія». Також говорив: «росія – це тероризм, смерть і біль. Ця країна забрала в мене другий дім – Донецьк. І хотіла забрати третій – Київ. Моя головна мрія нині – це мир і спокій в Україні. Це безпека для українців, повні стадіони та процвітання цієї чудової країни».

Не знати, чи усвідомлював Луческу, що його друг Ахметов, якого він навчив пити вино, – один із винуватців сучасної трагедії України? Цей татарин, несподівано, після 12 років утаємниченості, прибув до Бухареста попрощатися з «містером». Відтак, цього ж дня, вперше за ці ж 12 років, був на стадіоні. У Кракові його «Шахтар» розбив нідерландський «АЗ» в рамках Ліги конференцій. Не минулося без комічності, коли деякі з гравців команди заявляли про здійснення мрії – побачити наживо президента клубу.

Після захоплення москалями Криму і частини Донбасу Ахметов заявляв, що знову прийде на стадіон лише тоді, коли «Шахтар» повернеться і гратиме в Донецьку на «Донбас. Арені». Не дотримав сказаного.

Не втримався? Чи зневірився?

Григорій Жибак

Ігор Лосєв

Нині побільшало розмов про те, що ми не зможемо найближчим часом повернутися до кордонів 1991 року.

Це означає, що Донбас, Крим, Херсонську і Запорізьку області за умовчанням віддадуть москалям, втішаючи українців тим, що, мовляв, це тимчасово. Але ті, хто жив у СССР, знають, що немає нічого постійнішого, ніж тимчасове. Для того, щоб потім не було так важко повертати, треба було від самого початку не віддавати.

Севастополь і Крим можна було зберегти за Україною.

Тепер причетні до капітуляції в Криму кажуть, виправдовуючись, що не було війська, зброї і т.д. Але один з перших міністрів оборони України в 90-х роках генерал армії Радецький стверджує, що Україна мала всі можливості деблокувати Крим і вигнати звідти агресорів. Радецький – фахова людина. У радянські часи він командував найбільшою в Європі танковою армією.

Себто була нестача не солдатів і танків, а мужності, сміливості й рішучості вищого воєнно-політичного керівництва України.

Замість негайної мобілізації всіх сил і засобів на боротьбу з агресором, Турчинов, Яценюк, Порошенко кланялися американському Обамі та німецькій Меркель, щоб ті допомогли. Природно, що допомоги не дочекалися. Наші політики у таких випадках забувають, що українці голосували не за Обаму і Меркель, а за українського президента і українських депутатів. Тому обрані особи несуть відповідальність лише перед українським народом, а не перед іноземними лідерами.

Мені особисто довелося брати участь в боротьбі за Крим і Севастополь. Я багато років жив на два міста: Київ – Севастополь. Буваючи на Півдні, в рідному місті Севастополі, активно працював у місцевій «Просвіті», у газеті міністерства оборони «Флот України». Разом з іншими патріотами створював громадський комітет «Український Севастополь». Реальної допомоги з боку офіційного Києва не було. Столичне начальство ставилося до нас за такою схемою: «Ну, ви, хлопці, там боріться, а ми подивимося, хто переможе».

Допомагали окремі небайдужі українці з Києва, зі Львова, Запоріжжя. Але наша діяльність описувалася російським жартом «Закат Солнца вручную». На нашому боці були зусилля окремих патріотів, а на російському – державна політика. В офіційного Києва адекватної державної політики щодо Криму не було.

Чи зможе повернути Україні Севастополь і весь наш південь президент Зеленський? Ні, він думає про так званий дипломатичний шлях. То є шлях безперспективний. Те, що захоплено зброєю, не повернеться за столом переговорів…

100 років тому у Жовкві вийшла книга-орієнтир, яка сформувала не одне покоління націоналістів, надала мотивацію, вказала шлях і насталила волю. Справила ця праця (як і «Самостійна Україна» Міхновського) величезний формотворчий вплив і на мій світогляд та подальшу долю.

«”Націоналізм” писався для української еліти, яка виведе свій народ з манівців історії до гідного життя. Ця ірраціональна віра у майбутнє своєї нації стала вповні реальною запорукою перемоги», – наголошує професор Сергій Квіт в передмові до першого окремого видання праці Донцова, яке побачило світ в Києві у 2006 році. Пишаюся, що причетний до її перевидання (як і багатьох інших творів Донцова) в Україні.

Тут принагідно вважаю за доцільне зазначити, що після жовквівського, першого, видання, вдруге праця побачила світ в Мюнхені у 1948 році, потім в Лондоні в 1966 р. (на світлині), в 1993 році в трьох частинах самвидавом вийшла у Львові за сприяння Клубу прихильників Дмитра Донцова, у 2003 році увійшла до першого тому запланованого п’ятитомника праць, перше окреме видання в Києві вийшло в 2006 році з нагоди 80-річчя появи праці, а далі вже неодноразово твір видавався в різних видавництвах і насьогодні є доступним читачеві.

«Те, що бракує українській ідеї, це “цілком новий дух”. Наша мандрівка по пустелі ще не скінчилася тому, що були в нас тисячі воль замість однієї, і сотки туманних, замість однієї, яскравої думки, що лучила б усіх в одну цілість. Бо що є нація, коли не скупчення мільйонів воль довкола образу спільного ідеалу? Ідеалу панування певної етнічної групи над територією, яку вона одержала в спадщині по батьках і яку хоче залишити своїм дітям». (Д. Донцов «Націоналізм», 1926 р.)

Книга складається з трьох частин: 1. «Українське провансальство», в якій автор аналізує довоєнний «яловий і літеплий», «хуторянський» стан українства і виводить причини поразки національно-визвольних змагань, 2. «Чинний націоналізм», в якій обґрунтовує вимоги нового, вольового, революційного націоналізму, і третя – «Українська ідея», в якій окреслює зміст нової української ідеї: «яскравість, виключність, всеобіймаючість».

Слушно зауважував Степан Ленкавський в статті «Філософічні підстави “Націоналізму” Донцова», що «її слід зарахувати до першої стадії ідеології, під час, коли вона схоплює й оформлює течії, що нуртують у душах покоління, яке шукає нових шляхів… Ідеологія націоналізму в праці Донцова, як світогляд приймає чинник нематеріальний – волю – за основу буття, як етика, вважає за добро те, що зміцнює силу нації, як історичний світогляд, признає ідеям вплив на життя, а як наслідок впливу на психіку її визнавців, примушує здійснити візію вимріяної майбутності».

На болючі і пекучі національні питання: «чому, що, як і хто?» Донцов сторіччя тому намагається дати аргументовані відповіді і, на мою думку, йому це вдається. На ці ж самі питання сьогодні відповіді маємо дати ми.

Віктор Рог

Юркові Сиротюку-50

Віра і дія – це ті два крила, що несуть Юрка в українському – трохи не написав «політикумі» – але ні, в українському небі й в українському бутті. Власне, з такими рисами політиків навряд чи й стрінеш. Це ж смішно: чесність, прямостійність, незахланність, жертовність. Уявляєте: «жер-тов-ність, ха-ха-ха»… Чи «ги-ги». Поза тим, Юрко є. І не просто є, а вже добрих три десятиріччя перебуває в найпосутніших, найгостріших, найгарячіших точках української реальності.

Вдивляючись в Юркову «50-ку», мимохіть думаєш: попри поважність цифри, вона не така вже й велика. Але ж яке велике, цільне життя стугонить за сухою цифір’ю. Напевно, не було в Україні більш-менш помітних подій і процесів, до яких би не долучився Юрій Сиротюк – син репресованого батька, онук полеглих упівських дідів, золотий медаліст, боївкар «Тризубу», незалежний журналіст, народний депутат, воїн-доброволець АТО. За його плечима – дві революції (до речі, це саме Юрко є автором терміну «Революція Гідності»), десятки, а то й сотні парламентських ініціатив, поєднаних із «вуличною політикою», з акціями «прямої дії», незбагненна кількість найрізноманітніших націєтворчих проєктів і починань, лік яким, мабуть, втратив і сам Юрій. Зрозуміло, не обійшлося й без тюрми. В таких, як він, «дід Лук’ян» неуникненно виникає на життєвому шляху. Кажу ж, Сиротюк – специфічний політик. Та, скорше, він і не політик у загальному (ба, навіть вульгарному) розумінні. Державець, так буде ближче до істини.

Зрозуміло, що з перших днів великої війни Юрко знову на самому передку. Разом із старшим сином захищав Київ і Київщину, а потім маршрут його й побратимів проліг по всій карті нашого Сходу. Було б інакше – то був би не Сиротюк. Його народне, воістину народне депутатство тепер там – в окопах, в акустиці вибухів і залпів, із гранатометом МК-19 (Юрко любовно зве його «Маркóм») чи з пультом БПЛА в руках. П’ятий рік.

У головного сержанта Сиротюка, позивний «Мамай», посріблилася борода, мамаївський оселедець все більше скидається на спогад, а в очах, хай зрідка, та й промайне цятка втоми. При тому внутрішньо Юрко (для побратимів, молодших і навіть старших і за віком і за званням він «Миколайович») зостається все тим же. Його дивовижної енергії вистачає на все. Він створює довкола себе енергетичне поле, вихор, воронку, в які закручуються тисячі, десятки, а то й сотні тисяч людей. Гранатомет-гранатометом, а Юрко умудряється формувати порядок денний не лише збройно. Боротьба ідей – це теж Сиротюк, а може, й насамперед – Сиротюк. Аналітичний центр «Українські студії стратегічних досліджень», що тягне роботу чи не всього потенційного МЗС, із РНБО на додачу; започатковані центром вже легендарні «Бандерівські читання»; інші інтелектуальні майданчики, лабораторії думок, що породжують чин; цілий шерег видань і аналітичних розвідок – за всім цим енергія, талант і жертовність Юрка Сиротюка, його проникливий розум, його візіонерська безстрашність і прозирання за обрій. І віра, з якої я й починав це писання.

З вірою Юрко йде по життю до мети, запалюючи, наснажуючи інших. Ота його віра є сумою сенсів, що складаються в одне поняття: «Україна». Образ її майбуття він бачить позверх голів, крізь хаос і виклики доби, випереджаючи час.

Я не раз і не двічі любувався Юрком, спостерігаючи за ним в різних ситуаціях. Як він поводиться з людьми, як він говорить, як мислить, як діє, не даючи зневіритися багатьом (в тому числі й мені) в простих, але вагомих речах. Наприклад, у тому, що світ цей, хоча б на дещицю, може бути справедливим. Не знаю, чи є зараз в окопах наші майбутні Гемінґвей з Ремарком (мають бути), але те, що наш державець найвищого, найякіснішого, найшляхетнішого ґатунку саме там, знаю напевно. І втішений і тим знаттям, і знайомством. І дорожу подарованим живописним Мамаєм – він, як і його прообраз, теж вселяє віру й надію. А ще більше радію за нас усіх, що маємо такий людський зразок. Дивовижного Юрка.

Павло Вольвач

6 квітня 2026 року, Київ, Україна — Інститут національної стійкості та безпеки ініціював фахове обговорення, присвячене створенню Коаліції когнітивної безпеки та стійкості — нової платформи міжнародної взаємодії у сфері когнітивної безпеки.

Робота була започаткована в партнерстві з експерткою зі стратегічної аналітики та міжнародних відносин Діаною Далькевич та Вікторією Бекало з Victory Neurones.

Серед ключових учасників: Олександр Мельниченко (ДКІБ Служби безпеки України), Олена Штокало (Національна гвардія України), Анаїт Хоперія (Центр протидії дезінформації), Пітер Померанцев (John Hopkins Institute), Світлана Сліпченко (Vox UA), Ігор Щедрин (Демократична Сокира), Богдан Бевза та Руслан Кириленко (Співречники), Дмитро Шамрай (Nornsec), Аліса Поліщук (Комунікаційний консалтинг), Анна Вишнякова (LingvaLexa) та інші.

Ініціатива створення Коаліції виходить із розуміння того, що когнітивний домен дедалі більше стає стратегічним полем війни. Авторитарні режими системно інвестують у масштабні операції впливу, спрямовані на підрив довіри, розмиття фактів, дестабілізацію демократичних суспільств і послаблення їхньої здатності до спільної дії. За таких умов демократичний світ потребує не фрагментарних реакцій, а цілісної інфраструктури когнітивної безпеки.

На думку учасників, дієва модель має спиратися на чотирьох базових складових: об’єднання, інфраструктура, ресурси та результати. Поєднання цих елементів дає змогу перейти від розрізнених ініціатив до системної відповіді на скоординовану когнітивну агресію.

«Коаліція когнітивної безпеки має стати не декларацією, а практичним інструментом спільної дії. Йдеться про формування такої моделі взаємодії, у якій Україна та партнери зможуть разом вибудовувати інфраструктуру захисту демократичних суспільств у когнітивному домені», — зазначила директорка Інституту національної стійкості та безпеки Рена Марутян.

Коаліція розглядається як відкрита платформа для співпраці та залучення як уже наявних, так і нових організацій у сфері когнітивної безпеки. Водночас вона покликана посилити підтримку рішень держави у цій сфері. Серед її потенційних функціональних напрямів: спільна аналітика ворога, його поведінкових патернів і комплексних операцій впливу; розробка систем планування та метрик ефективності дій у когнітивному домені; а також формування правової бази для виявлення, класифікації та протидії когнітивній агресії.

Окремою темою стало визначення кола країн, з якими доцільно розпочати перший етап партнерської взаємодії: країни Балтії, Нордичні країни, а також Велику Британію та Францію.

Коаліція покликана стати інституцією перетину горизонтальних та вертикальних управлінських зв’язків між недержавними та державними суб’єктами забезпечення когнітивної безпеки. Це може закласти нову рамку міжнародної співпраці, у якій український досвід протидії гібридній агресії перетворюватиметься на спільні рішення для захисту демократичних суспільств. Для України це можливість не лише посилити власну спроможність, а й стати одним із центрів формування нової безпекової логіки у когнітивному вимірі війни.

Григорій Жибак

Національна команда України не змогла здобути право виступати у фінальній частині світової першості, що відбуватиметься в липні-червні на аренах Канади, Мексики та США.

Останнього разу там таланило репрезентувати країну на Мундіалі далекого вже 2006-го року. Тоді, в Німеччині, ми дісталися чвертьфіналу, в якому поступилися італійцям. Був то успішний виступ і, наразі, найвище наше досягнення. Тепер доведеться чекати ще чотири роки, щоб бодай здобути право змагати з-поміж еліти світового футболу. Очевидний провал очолюваної Сергієм Ребровим команди. У напівфіналі ми поступилися шведам, які нині зірок із неба не хапають. У відбірному турнірі скандинави спромоглися набрати лише два (!) залікових бали. Змагати за путівку на ЧС-2026 їм дозволили вдалі виступи в Лізі націй. Але навіть у кризовому стані, із новим тренером, без низки провідних виконавців, вони без проблем довели вищість супроти наших хвалених

«зірок».

З якогось дива, майже ніхто не сумнівався, що «жовто-сині» подолають шведський бар’єр. Більше уваги було прикуто до ймовірного суперника у вирішальному матчі. Одні ставили на поляків, інші – на албанців. Єдиним козирем збірної «тре крунур», з яким українці матимуть проблеми, називали нападника лондонського «Арсенала» Віктора Йокереса. Але наявність оборонця французького «Парі Сен-Жермен» Іллі Забарного додавала впевненості, що клопоти якщо і будуть, то мінімальні.

Не так сталося, як гадалося. Саме Йокерес став злим генієм для збірної України, оформивши «хет-трик». Практично не володіючи м’ячем упродовж матчу, шведи без надзусиль досягнули бажаного. Маючи у складі нападника екстра-класу, вони переймалися лише обороною. Був то саме той випадок, коли один гравець вирішив долю поєдинку.

А що Забарний? Ілля прибув до Валенсії, де відбувався матч, у дуже модному одязі. Що, втім, нікого не здивувало. Мовляв, із Парижа, столиці моди, приїхав. Отже, більше говорили про його «лук», і зокрема

«шаровари», аніж про очевидний спад у грі. Врешті, саме помилки Забарного, а ще Бондаря й Тимчика, зумовили феєрію Йокереса і його команди.

Не зайве нагадати, що разом із спадом фізичної форми, Ілля опустився й морально. Спершу навідріз відмовлявся від переходу до «ПСЖ», бо у складі французів перебував москаль Сафонов. Тоді він був «у вогні». Хто лише не писав про київського хлопця з Троєщини, про його високу громадянську позицію, патріотичний чин тощо. Щойно минув ажіотаж, стало відомо, що Забарний все ж перейде до лав французького гранда, але за умови продажу власниками клубу Сафонова. Далі – ще слабкіші вимоги. Аби разом не перебували на полі. Нині вже не існує жодних умов. Не раз і не два наш Ілля виходив на поле у складі парижан разом із кацапом. Хто знає, може вже й разом пиво п’ють…

Із гонором у збірній України не дружить і сам головний тренер Сергій Ребров. Проваливши завдання виходу на Мундіаль, цей фахівець усіляко намагається втриматися на масній посаді. Зарплата Реброва становить 1,25 мільйона євро на рік. Це в країні, яка роками веде виснажливу боротьбу з відвічним ворогом. До прикладу, стільки ж одержує наставник збірної Іспанії Луїс де ла Фуенте. Керована ним команда тріумфувала на європейській першості 2024 року і по праву вважається однією з найсильніших у світі.

Для порівняння, тренер збірної Шотландії Стів Кларк, збірна якого напряму здобула путівку на першість планети, одержує 550 тисяч євро на рік.Тренер збірної Чехії Іван Гашек заробляє 250 тисяч євро на рік. Цей спеціаліст також виконав завдання виходу до фінальної частини ЧС-2026. Ще менше в керманича збірної Боснії і Герцеговини Сергія Барбареза, але його підопічні у вирішальному поєдинку взяли гору над збірною Італії, яка є чотириразовим чемпіоном світу! Скромна і мініатюрна балканська країна перемогла незаперечного фаворита. Робота тренера збірної оцінена в межах півтори тисячі євро на рік.

За які заслуги чи здобутки ми платимо Реброву один мільйон двісті п’ятдесят тисяч євро на рік? За те, що друг Андрія Шевченка, який нині верховодить Українською асоціацією футболу і практично не буває в Україні? Чи за дружбу і кумівство із «самим» Андрієм Єрмаком, який донедавна чолив Офіс президента України? Очевидно, що Ребров має за приклад свого друга-чиновника як до останнього триматися за посаду. Подейкують, аби далі керувати збірною Ребров згідний на пониження зарплати. Цікаво, на скільки? Може до рівня тренера Боснії і Герцеговини? Чи на 5-10 тисяч євро?

А ще, Ребров не соромиться говорити, що все вирішуватиме УАФ. Не зайве нагадати про ще одну посаду Сергія Станіславивича – віце-президента цієї ж Української асоціації футболу… Тож, і до бабці ходити не треба, аби передбачити рішення цієї організації. Так просто кругленьку суму людині зі сторони ніхто не віддасть.

Горезвісне минуле очільника УАФ загальновідоме. Той, ще будучи гравцем, марив об’єднанням Української національної першості з кацапською. Мовляв, тоді вона була б найсильнішою на континенті. Згодом політично блудив у ворожій партії пройдисвітки Наталії Королевської. Чи міцна дружба з колишнім прем’єром Італії, власником

«Мілана» і відданим прихильником кривавого кремлівського ліліпута, Сильвіо Берлусконі. Також Шева є приятелем і компаньйоном Романа Абрамовича.

Два місяці тому в Будинку футболу відбулася прес-конференція Шевченка, на якій він підсумовував два роки роботи його оновленої команди. З-поміж журналістів були й не приручені. Як-от Ігор Бурбас, який запитав про найвищі зарплати Шевченка і його оточення за всю історію УАФ. Першим від почутого оговтався керівник відділу медіа та комунікацій УАФ Микола Середич і, вислужуючись, закликав вимкнути Бурбасу мікрофон. Ще б пак! Стало відомо що очільник Української асоціації футболу Андрій Шевченко МАЄ НАЙВИЩУ ЗАРПЛАТУ З-ПОМІЖ УСІХ ПРЕЗИДЕНТІВ НАЦІОНАЛЬНИХ

АСОЦІАЦІЙ! Це в Україні, яка потерпає від Московії, що її «язиком» Шева й нині спілкується в побуті, не на камеру. Щойно це прозвучало, знову втрутився «козачок» Середич і закликав Бурбаса перейти до запитання. Та журналіст продовжував. Наголосивши, що за два роки не відкрито жодного майданчика, поля, стадіону. Що Шевченко перебував в Україні «аж» 92 дні на рік. Лондон, США, турніри з паделу, гольфу. Нагадав Ігор Бурбас і про спільні світлини з промосковськими персонами. Завадити йому говорити далі намагався й генеральний секретар УАФ Ігор Грищенко.

Коли ж журналіст оприлюднив інформацію, що груднем 2015 року, після захоплення кацапами Криму і частини Східних українських теренів, Андрій Шевченко увійшов у компанію з видобутку золота на Чукотці путінського поляруса Романа Абрамовича, прихвостні головного футболіста відверто стали вимагати забрати в Бурбаса мікрофон. Не витримав і Шева, назвавши слова Бурбаса монологом. Але спростовувати цю інформацію не став, обізвавши журналіста брехуном. Було видно як Шева занервував, стали «заплітатися» його слова. З якогось дива став перепитувати чи Бурбас видатний журналіст. Звернувся до поплічників з УАФ: «Я не знаю, він журналіст чи ні?».

Далі Ігор Бурбас запропонував Андрію Шевченку, щоб вони обидва пройшли поліграф. Загнаний в глухий кут Шева не знайшов нічого кращого, ніж назвати неправдивими розслідування авторитетних Deutsche Welle та Bloomberg. Не знайшовся він і відповісти, чому в листопаді 2022 року, у розпал широкомасштабного вторгнення, вийшов із компанії Абрамовича.

І тут – найцікавіше. Андрій Шевченко, який декількома хвилинами раніше заперечував участь у бізнесі Абрамовича, наголошував на брехні, сказав, що був міноритарним, дуже маленьким акціонером…

Тоді ж, на цьому заході, Шевченко заявив: «Не розглядаємо заміну Реброва». Не знати, як станеться. Може під тиском громадськості, багатомільйонної армії фанатів, Ребров все ж вчинить по совісті. Або ж український футбол далі тупцюватиме на місці, а його верховоди зароблятимуть за цю ганьбу мільйони євро.

В Італії через фіаско подав у відставку не лише тренер збірної, а й очільник футбольної асоціації. І навіть керівник делегації збірної. Втім, Україна – не Італія

Звіт публікуємо англійською, оскільки більшість жертводавців слабо володіють українською

UFUF War Fund

Donor List

$400,000 – Askold and Roksolana Lozynskyj ($1000 in memory of Mary Mycio, $10,000 in memory of Larissa Lozynskyj Kyj, $1,000 in memory of Myroslawa Myroshnychenko);

$170,343 – anonymous;

$160,000 – Ulana Steck ( $80,000 in memory of husband Walter Steck, $20,000 in memory of parents Anna and Ostap Stelmach, $40,000 in memory of Jaroslaw Kowal);

$127,808 – Stefan and Natalia H. Kozak in honor of Dr. Stefan Hyk;

$112,671 – Myroslaw and Larissa Kyj ($100,171 in memory of Larissa Kyj;

$ 81,405 – Ukrainian National Home NYC;

$ 74,710 – Bohdan and Maria Chaban;

$ 40,000 – The Ukrainian Free University Foundation, Sabrina Borst and Peter Rubinstein;

$ 49,468 – Ukrainian American Youth Civics;

$ 28,231 – anonymous;

$ 20,000 – The Lozynskyj Foundation;

$ 15,900 – Maksym Lozynskyj;

$ 15,000 – anonymous, Yuri and Irena Dejchakiwsky;

$ 13,000 – Danylo and Oksana Dziadiw;

$ 11,604 – Andrij and Alla Kletsun ($100 in memory of Larissa Lozynskyj Kyj);

$ 11,500 – Bohdana Chudio;

$ 11,300 – Evhen and Nicole Kyj ($1,500 in memory of Larissa Lozynskyj Kyj);

$ 10,260 – anonymous;

$ 10,200 – Walter Maruszczak in memory of his father Ilko Maruszczak;

$ 10,000 – JK Restaurant Enterprises,

$ 7,120 – Alex and Natalia Chernoknyzhny ($1000 in memory of grandparents Maria and Mykhailo Duda, $200 in memory of Larissa Kyj);

$ 8,200 – Ruslana Rossi ($250 in honor of her mother Julia Roscishewsky and $100 in memory of Larissa Kyj);

$ 7,750 – Ivan and Julia Roscishewsky;

$ 6,000 – Chrystia Slywotzky;

$ 5,100 – Halyna and Ihor Chomiak ($500 in memory of Larissa Kyj);

$ 5,000 – Petro Matiaszek, Andrij and Cathy Szul;

$ 4,600 – Olga Wolanyk ($1,000 in memory of LarissaKyj, $400 in memory of Bishop Basil Losten);

$ 3,750 – Orest Hrycyk:

$ 3,000 – Roman and Felicity Chaban, Irena Nowak;

$ 2,500 – Maria Pryshlak ($500 in memory of Larissa Lozynskyj Kyj), Mark and Ariadna Bach;

$ 2,295 – Alexander Reay;

$ 2,250 – Christina L. Mociuk;

$ 2,000 – Rostyslav and Lyudmyla Zownirowych, Wolodymyra Krasniansky and Ivan Bernatsky, Kyra Lozynskyj, Irena Nowak, Orest Baranyk in memory of grandfather Vasyl and father Iwan;

$ 1,850 – Bohdan and Anna Pokora ($1,250 in memory of their parents and $100 in memory of Larissa Kyj);

$ 1,700 – Oksana Zukoff and Ivan Bernatsky;

$ 1,600 – Bohdan Futala ($1000 in memory of mo, ther Halyna Futala, Anatole and Halyna Ridky;

$ 1,250 – Andrij Lastowecky($250 in memory of Larissa Kyj);

$ 1,200 – Nicholas Skirka;

$ 1,140 – Stefan and Erica Slutzky ($200 in memory of Larissa Kyj),

$ 1,100 – Ihor Nykoliuk;

$ 1,000 – Vasil Hnatyshyn, Myron Kolodij, Alexander Bohdanowycz, anonymous, anonymous, anonymous, anonymous, anonymous, anonymous, anonymous, Motria Chaban, Woskob Development Partnership, anonymous, Adrianna Paliyenko in memory of her father Pawlo Paliyenko, Lidia Dlaboha in memory of Larissa Kyj, Mark Hatalak, Lidia Kletsun, Peter Kolinsky, Ihor Puhacz;

$ 900 – Marta Maczaj ($200 in memory of Myroslawa Miroshnichenko), Veselka Enterprises, Ltd, Yvette Ramos Levitt, Bohdan and Bohdanna Vitvitsky;

$ 750 – Nastya Antoniv ($100 in memory of Myroslawa Miroshnichenko);

$ 749 – Oksana Bashuk Hepburn;

$ 700 – Slawko and Marika Melnyk;

$ 610 – Cash in memory of Mary Mycio;

$ 600 – Irene Jarosewich ($500 in memory of Lydia Jarosewich and $100 in memory of Mary Mycio), Myron and Lesia Kulas ($300 in memory of their mothers), Romana Duda, Julian and Anna Tychanski;

$ 500 – Volodymyr Chaban, anonymous, anonymous, anonymous, anonymous, anonymous, anonymous, anonymous, Tami Lippstreu, anonymous, Khristina Lew in memory of Mary Mycio and Lydia Jarosewich, Andrew Jarosewich in memory of Lydia Jarosewich, Martha Jarosewich Holder in memory of Lydia Jarosewich, Petro and Larissa Sabat, Halyna Traversa, Walter Klokiw, Kate Lippstreue, Yuliana Kletsun, Jaroslaw and Alla Leshko, The Loft, Stephen and Lidia Lund, Irina Olenslyj, Roma M. Hayda;

$ 450 – Borys and Tamara Lewycky, Stephan Moravski;

$ 400 – anonymous, Larysa Zanyk; Bohdan and Oksana Kuzyshyn, George and Vera Kap, Bohdan and Maria Harhaj;

$ 394 – Orest Fedash/T.D.Pawluk;

$ 350 – Albert Sharapov;

$ 300 – Louis D’Allessio, Nadia Kmeta, Ulyana Yosypiv;

$ 260 – Areta and Victor Nadzirny;

$ 250 – anonymous, Stephen Geffner, Zenon B. Masnyj, Taras and Mary Drozd, Krystyna Lew in memory of Mary Mycio, Vasyl Hrechynsky, Ukrainian National FCU. George and Tania Kuzycz, Boris Hlynsky;

$ 200 – Vasyl Parashchak, Orest Deychakiwsky, Olenka and Jurij Dobczansky in memory of Lydia Jarosewich, WADFFU Chicago, Helen Skomsky, Stephen Shubiak, Bohdan Kuzyk, Iryna Kwasny, Maddalena and Roger Potocki in memory of Leo Rudnytsky, Daria Pokinsky;

$ 150 – Ulana Mazurkevich in memory of Lydia Jarosewich;

$ 100 – anonymous, anonymous, Oxana Lesiv, anonymous, Andrew Kmeta, Lew and Linda Hryhorczuk, Danusz Kuzmak, Angela Maksymets, Roma Hayda, Stefan and Swiatoslawa Kacazaraj, Stefania Semuszak, Robert Cristina in memory of Mary Mycio, Z to MD LLC, Petro Mycio in memory of Mary Mycio, Irena Trojanowski in memory of Mary Mycio, Jaroslawa Szczerba in memory of Mary Mycio, Adriana Leshko, Alexander Neprel, Hanna Duda, Jerema Wolosenko, Mykhaylo Roscishewsky, Catherine Czerwoniak in memory of her mother, Olga French, Jerema Wolosenko, Lesia Samulyak, Mark Rossolowsky, Walter and Marylin Sharko in memory of Lydia Jarosewich, Ksenia Kuzmycz in memory of Lydia Jarosewich, Kvitka Semanyshyn in memory of Larissa Lozynskyj Kyj, Nadia Andrijiw, Leo and Maria Ivaskiw in memory of Larissa Kyj, John Haverly, Walter Kozicky, Myroslawa Miroshnychenko, Ivanka Zajac in memory of Larissa Kyj, Sonia and Wolodymyr Lechicky in memory of Myroslawa Miroshnychenko, Hanna Duda, Bohdan and Myroslawa Futey, Greg and Marianna Woloszyn, anonymous, Tom Birchard, Iryney and Anna Prokopowych in memory of Halyna Futala, Nadia Kmeta;

$ 75 – Roma Ihnatowycz in memory of Mary Mycio, Eda Rose Montgomery in memory of Mary Mycio;

$ 61 – Taras Zenyuk;

$ 50 – anonymous, Jaroslaw Dub, Wendy Kidd, James and Daria Cartwright in memory of Mary Mycio, Sara Silverman in memory of Mary Mycio, Tetiana Karpenko, Hans van Velzen, Motria Watters in memory of Larissa Kyj, Denys Dlaboha, Zirka Clark, Natalia Steciuk, Galina Pawelczak, Anna Tychanski, Darek Kuzmiak, Tetiana Karpenko, Krystyna Karpevych in memory of Myroslawa Miroshnychenko, Lew Hryhorczak, Irene Sawchyn;

$ 40 – Greg Cearley, anonymous;

$ 25 – William and Marta Ilnycky in memory of Mary Mycio, Cathy Longinetti, Steve Fedczuk, Michael Danylyshyn;

$ 20 – Lubomyr Kulchytsky. Joanna Dubianska, Michael Chomyk, Daniella Sym.

$1,572,289 – Total donations received

Donations were used especially for ambulances, bullet proof vests, drones, helmets, scopes, thermal imagers, vehicles as follows:

Expenses:

$ 6,000 One hundred twenty helmets for a platoon in Dnipro transferred through a reputable publication “Boristen,” purchased in Ukraine and distributed;

$ 58,000 Seven ambulances through the Ukrainian Free University in Munich and transported to Ukraine;

$ 95,000 Lviv Defense Cluster for five hundred eighty Level 4 bulletproof vests, of which seventy five were transferred to the 8th and 5th battalions of the Ukrainian Volunteer Army which is defending Ky iv and Mariupol, one hundred ten to Special Operations. The rest was allocated to the Military of Ukraine. The specific allocations were picked up by commanders or their surrogates;

$ 7,336 Miscellaneous (eighty sleeping bags and beds and the like) for Special Operation battalion from Lviv and Frankivsk) picked up by battalion member;

$ 1,272 Fifty fog vision goggles purchased at Amazon and transported by carrier for distribution in Ukraine;

$ 7,354 Four thermal vision goggles (three basic and one for sniper) purchased in Poland and picked up by Ukrainian military.

$ 801 Eighty four tactical combat knee and elbow pads.

$ 10,613 Four drones with camera, extra battery and memory card for the Azov battalion.

$ 8,000 Chaplain Sviatoslav Yurkiv, Yavorivsky rayon for purchase of drones and goggles.

$ 1,200 Drone for Sumska border crossing.

$ 5,663 Transport of humanitarian aid from Spain to Rev. Mykola Ilnytzky, Kyiv oblast.

$ 6,200 Cadillac to be covered with armor plates and miscellaneous expenses (bullet proof vests) for military transport in Odessa.

$ 4,873 Ten variety thermal imaging cameras through Poland.

$ 1,733 Twenty five emergency trauma kits.

$ 10,000 Joint purchase in the United Kingdom of armored personnel vehicle.

$ 1,106 Twenty five Walker razor thin electronic muffs personally delivered.

$ 4,499 Twenty drone batteries for Azov Battalion.

$ 12,883 Fifteen two way radios Motorola DP4401e purchased in Poland for Kharkiv.

$ 24,467 Twenty two thermal imagers, telescopes, rifle scopes, collimators for military intelligence.

$ 14,442 Three drones and five thermal imaging rifle scopes.

$ 4,240 One Parrot Anafi Drone for Sumy.

$ 4,000 Vehicle for Khmelnytsky Brigade.

$ 4,275 Two thermal vision scopes for Sumy border patrol.

$ 9,560 Three thermal imagers and two goggles for Kharkiv.

$ 2,577 One drone for Donetsk oblast.

$ 1,590 One Thermal Monocular for front line.

$ 572 Ten ear protection muffs.

$ 1,200 Ten first aid kits.

$ 3,749 Two thermal vision scopes for Sumy border patrol.

$ 11,540 DJI Matrice 30T Drone for Karpatska Sich.

$ 5,092 B&H Night vision binocular/goggle, batteries, flashlight, thermal imaging monocular, pelican case, helmet mount.

$ 2,599 DJI Mavic 3 drone delivered to Kyiv.

$ 2,000 Sicheslav Prosvita for Ukrainian language courses.

$ 1,600 Mezhyhirsky Spaso Ubrazhensky Monastery, St. Mykolaj Church in Kyiv and Holy Trinity Church in Yavoriv.

$ 6,200 Vehicle truck for front line transport via Chaplain Sviatoslav Yurkiw.

$ 11,540 Matrice 30T drone for Luhansk oblast.

$ 2,900 Mavic 3 Long Flying Combo drone for Ukrainsky bojevi vidmy.

$ 3,375 Compensate Karpatska Sich for Ukraine customs on drone.

$ 4,000 Miscellaneous thermal imaging and communication for Revanch battalion.

$ 8,208 Ten drone motors.

$ 7,420 Miscellaneous parts for drones.

$ 10,521 Three drones and night vision goggle.

$ 887 Ten ear muffs, three binoculars, three tactical vests.

$ 3,900 Transport vehicle through Chaplain Sviatoslav Yurkiw.

$ 1,943 Canon X460 camera.

$ 1,300 Halycka Prosvita laptop for publication.

$ 7,300 Three Mavic 3 drones for Donetsk region.

$ 5,000 Thermal imager 640X480 for Odessa.

$ 9,182 Ambulance for Bakhmut.

$ 3,000 Miscellaneous assistance for soldiers in Bakhmut.

$ 1,000 Gifts for children in orphanages.

$ 2,500 Mavic 3 drone for Kalush regiment.

$ 2,500 Mavic 3 drone parts for Bakhmut.

$ 1,350 Imager for Luhansk.

$ 457 Mavic 3 drone partial payment for Solidar.

$ 5,750 Vehicle for northern front.

$ 1,519 Lynx Imager for Solidar.

$ 24,994 2 Mavic 3T and 6 Mavic 3 drones for Donbas.

$ 2,850 Mavic 3 long flying drone in memory of Mary Mycio.

$ 9,803 Five rifle scopes for Bahmut.

$ 5,000 Transport expenses for medical supplies to front lines through Blagokyiv.

$ 550 Vehicle repair in Bahmut.

$ 70,000 One Punisher drone.

$ 6,204 Two DJIMavic 3 Long Flying drones.

$ 9,932 Five Rattler rifle scopes

$ 4,531 One thermal imaging rifle scope

$ 4,531 One thermal imaging rifle scope

$ 2,331 DJIMavic 3 drone

$ 1,500 Medical vehicle in Bahkmut

$ 1,650 Tello combo drones and more

$ 2,721 DJI Mavic 3 fly more combo

$ 2,535 Pulsar Axion thermal imager

$ 5,600 Medical vehicle through Jaworiw Polygon

$ 10,596 Four DJI Mavic 3 drones through invalids in US

$ 6,150 One DJI Mavic 3T drone via Warsaw

$ 8,310 Two Pulsar Helion 2XP50 PRO

$ 5,527 Two Mavic 3 drones

$ 6,200 One medical transport vehicle

$ 3,370 Mavic 3 pro drone

$ 5,800 Mavic 3t through Ukraine

$ 3,813 Mavic 3e through Poland

$ 2,480 Four radio Motorola DP4400E

$ 803 One electric accumulator

$ 7,168 Two thermal monoculars and three laser rangefinders

$ 19,375 Ten helmet cameras and four rifle thermal imagers.

$ 1,733 One thermal imager.

$ 5,900 Mavic 3t drone.

$ 6,825 Fifty JFAKS.

$ 5,990 Two Adder NS50-384 thermal imaging rifle scopes.

$ 2,995 One Adder TS50-384 thermal imaging rifle scope.

$ 2,500 Five walkie-talkie combinations for Kharkiv territorial defense.

$ 5,000 Pickup truck for Kharkiv territorial defense.

$ 10,000 Rehabilitation center for amputee invalids.

$ 7,885 Mavic 3T and 3E drones.

$ 7,000 Pickup vehicle.

$ 5,300 Mavic 3T.

$ 6,500 Medical vehicle via Delyatyn.

$ 2,900 Mavic 3 for Avdiyivka.

$ 3,000 Four kamikaze drones via Oleksandr.

$ 2,800 Mavic 3 for Yavoriw.

$ 3,000 Vehicle for Donetsk.

$ 7,400 Twelve kamikaze drones for Donetsk.

$ 3,000 Kamikaze drones.

$ 5,600 Mavic 3T drone purchased in Ukraine.

$ 5,100 Mavic 3T drone purchased in Poland.

$ 5,600 Mavic 3T drone purchased in Ukraine.

$ 18,975 Five AGM Rattler TS50-640 Thermal image riflescope and five AGM ASP-Micro TM 160 Thermal imaging MNCLR.

$ 5,300 Vehicle for Yavoriw.

$ 5,000 Five Motorola DP4400 and accumulators and repair of pickup.

$ 40,000 Unmanned aerial vehicle Shark.

$ 1,600 Ecoflow Delta Pro.

$ 6,000 – Pickup.

$ 10, 200 – Motor vehicle and trailer.

$ 10,000 – Fifteen FPV 10’drones.

$ 5,900 – Transport truck.

$ 7,391 – 28 FPV (7) drones.

$ 5,400 – Mavic 3t.

$ 5,500 – Pickup.

$ 9,640 – Twenty one FPV drones.

$ 3,080 – Four Motorola 4500 Walkie Talkies.

$ 1,000 – One Thermal imager.

$ 4,600 – Night vision Monocular.

$ 7,300 – Mavic 3t and Mavic 3.

$ 8,217 – Mavic 3t and Mavic 3e.

$ 1,000 – Vehicle.

$ 1,250 – Helmet and vest.

$ 4,200 – Two Mavic 3.

$ 7,375 – One Mavic 3t and two FPV drones.

$ 2,799 – Canon Camcorder.

$ 17,961 – Five thermal imaging rifle scopes.

$ 2,698 – One walkie talkie set for Kharkiv.

$ 5,618 – One Mavic 3t.

$ 2,991 – One Mavic Pro.

$ 4,540 – Night vision monocular.

$ 5,858 – One pick up.

$ 105 – Three wire transfers.

$ 328 – Eyeglasses for drones.

$ 9,014 – Antidrone system.

$ 4,545 – One pick up.

$ 6,060 – Six signal enhancers.

$ 4,191 – Two communication systems.

$ 10,175 – Miscellaneous drones through OCU.

$ 6,567 – Pickup and drone.

$ 3,030 – Mavic 3 drone for Zaporizzhya.

$ 6,817 – Drones and drone detection systems via OCU.

$ 2,146 – Walkie talkies for Kharkiv

$ 4,595 – Pick up.

$ 1,338 – Upgrade for Zaporizzhya drone.

$ 7,323 – Anti drone radio system.

$ 3,914 – Misc computer, remote, enhancer etc. for Donetsk.

$ 4,166 – Ten FPV drones.

$ 4,873 – Twelve FPV drones.

$ 808 – Two FPV drones.

$ 5,271 – Daniel Defense DD5VSK6.5Creedmore20”M-LOK.

$ 9,058 – Three AGM Rattler TS50-640 riflescopes.

$ 3,282 – T-Bone station.

$ 3,156 – Vehicle.

$ 3,019 – One AGM Rattler TS50-640.

$ 5,050 – Miscellaneous FPV drones.

$ 4,293 – Anti-drone system.

$ 5,934 – Pickup.

$ 8,837 – Two anti drone systems and pickup.

$ 8,838 – Three anti-drone systems.

$ 15,150 – One Sych drone.

$ 10,174 – Osa and Liuty drones.

$ 4,888 – Mavic 3t and tires for pickup.

$ 12,525 – Miscellaneous drones thru Peaceful Sky.

$ 8,918 – Two rifle scopes and five helmet cameras.

$ 5,650 – Two rifle scopes.

$ 4,200 – Anti-drone system.

$ 6,000 – Pickup.

$ 5,000 – Transferred to VOL Charity for drone and miscellaneous repair.

$ 5,250 – Jeep.

$ 6,405 – Matrice drone.

$ 4,075 – Jeep.

$ 2,210 – Drone interceptor.

$ 12,000 – Two drone interceptors.

$ 3,050 – Drone interceptor.

$ 5,550 – Jeep.

$ 10,000 – Lander Donate for Brygada.

$ 5,000 – FPV drone via Jaremche.

$ 5,000 – Mavic drones via Deliatyn.

$ 10,470 – Three Adder TS 50-640.

$ 3,900 – Bus.

$ 4,500 – Jeep.

$ 4,500 – Jeep.

$ 5,500 – Jeep. (Fr.Yurkiw)

$ 4,500 – Generator, computer, walkie-talkie (Orest).

$ 17,000 – FPV drones, vehicle, Mavik 3T.

$ 5,000 – FPV Drones for Sumy.

$ 5,500 – Motor vehicle (Fr. Yurkiw).

$ 7,250 – Power stations and solar panels for Cherkasy.

$ 4,260 – Drone interceptors for Donetsk.

$ 5,110 – Drones.

$ 6,800 – Pickup.

$ 6,574 – Drone interceptors for Kharkiv.

$ 5,300 – Rifle scope.

$ 4,820 – Mavic 3T

$ 2,285 – Drone interceptor on 6/9/25.

$ 5,800 – Jeep plus four additional tires 6/10/25

$ 5,400 – Bus 6/11/25

$ 5,500 – 3 Osa drones with launchers 6/20/25.

$ 5,000 – Drones 7/2/25

$ 5,600 – Jeep 7/8/25

$ 6,400 – Miscellaneous night vision, laptop, accumulator, tourniquets, DJI Mavic 3 drone 7/23/25.

$ 2,500 – laser range finder,meteorological station, adapter disguise suit 729/25.

$ 5,500 – Vehicle.

$ 4,750 – Mavic drone.

$ 5,100 – Bus.

$ 4,100 – Night vision.

$ 5,600 – Motor vehicle.

$ 6,377 – Van.

$ 4,900 – Vehicle

$ 1,700 – Vehicle.

$ 7,350 – Interceptors.

$ 5,400 – Motor vehicle.

$ 3,900 – Drone interceptors.

$ 5,500 – Motor vehicle.

$ 4,000 – Mavic 3T.

$ 4,725 – Matrice 4T.

$ 18,800 – De-mining system

$ 8,350 – Bus.

$ 4,139 – Interceptors.

$ 3,900 – Starlink terminal.

$ 7,400 – Unmanned ground vehicle.

$ 3,478 – Pickup.

$ 1,037 – Trnsport pickup from UK to UA.

$1,516,903 – Total expenditures

Balance on hand $ 55,386.

The war continues. Please send your contributions by check to UFUF, 136 Second Avenue, NYC 10003, wire Routing number 226078379 Account 7616 or by going to ufuf.org and donating through PayPal. We will account for every dollar received.

April 1, 2026

Maria Polischuk, President

Askold Lozynskyj, VP War Fund

Ruslana Rossi, Treasurer

УІС

У Івано-Франківську, на базі Центру патріотичного виховання учнівської молоді ім. Степана Бандери, відбулася презентація книги «Розвідка і протирозвідка. З матеріалів СБ ОУН». Видання стало предметом великого зацікавлення серед істориків та місцевих мешканців, адже висвітлює маловідомі аспекти підготовки українського підпілля.

Книгу, у дистанційному режимі, представив упорядник – відомий історик, публіцист та видавець Віктор Рог, який сьогодні перебуває на службі в Силах оборони України.

Участь у презентації, також, взяв міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків, який відзначив актуальність інформації, зібраної у книзі. «Розвідка і контррозвідка ОУН. Чому вони були важливі? Вести активну боротьбу за незалежну Державу з ворогом зовнішнім. Так, на жаль, і внутрішнім. Адже, знаємо, що дуже багатьох членів національних формувань було знищено через вербування ворогом, – зазначив Руслан Марцінків. – На жаль, ворог зараз той самий, що і тоді. Методика його дій теж незмінна. Тому варто знати свою історію і методи протидії ворогу!».

За словами організатора та модератора презентації Ярослава Коретчука: «В основу книги ліг вишкільний матеріал, який був підготовлений в рамках «Вишколу вищого щабля», що проводився, за дорученням Степана Бандери, у 1957 році. Матеріали вишколу тільки частково були видані у 1958 році, в рамках видавничого проекту Бібліотеки українського підпільника. Матеріали опрацьовані тодішнім керівником Служби Безпеки ЗЧ ОУН Іваном Кашубою та Степаном Мудриком не тільки на цьому вишколі, але й на внутрішніх вишколах самої СБ ОУН.

Книга буде корисною для працівників спецслужб, військових, істориків та широкого кола читачів. Передмову до книги написав генерал Кирило Буданов. Дякую друзям з Івано-Франківська, які долучилися фінансово до видання», – наголосив Ярослав Коретчук.

У залі почесних гостей ратуші міста Гайльбронн відбувся духовно-суспільний захід під назвою «Хресний шлях нашого життя», присвячений вшануванню жертв воєн, конфліктів і гуманітарних криз у різних куточках світу. Подія поєднала історичну пам’ять, сучасний біль і надію на мир.

Особливого символізму заходу надала згадка про трагічні події бомбардування Гайльбронна 4 грудня 1944 року під час Другої світової війни. Тоді, після масованого ракетного удару британської авіації по промисловому місту, було зруйновано майже все — вціліло лише близько 5 відсотків житлових будинків, сотні людей загинули. Ця історична рана стала важливим нагадуванням про крихкість миру та відповідальність сучасного суспільства перед минулим і майбутнім.

Ініціатор заходу, університетський і квартальний капелан Міхаель Дітерале, наголосив на важливості осмислення глобальних викликів через духовний формат «Хресного шляху», що дозволяє не лише згадувати страждання, а й шукати шляхи до примирення і солідарності, припинення воєн на землі.

У межах події була запрошена українська письменниця Віра Марущак, яка звернулася до присутніх зі словом про війну, розв’язану росією проти України. Її виступ став глибоко емоційним свідченням трагедії сучасності та голосом народу, що бореться за свою свободу.

«Одна з найважливіших Божих заповідей — «Не вбий», яка є базовим духовним законом людства, була грубо порушена росією у 2022 році, коли країна-агресорка повномасштабно вторгалася на територію України, принесла війну в миролюбиву країну, яка ніколи нікому не загрожувала. Війна принесла горе, руйнування, смерть.

Вторгнення в українську землю – це не лише захоплення територій, а й поневолення людей, знищення їхньої ідентичності, культури та майбутнього. Росія прийшла убивати батька, матір, дитину, і робить це з особливою жорстокістю. Позбавлені життя люди ніколи не народять інших. Тобто іде геноцид українського народу,. Разом із ними зникає майбутнє покоління. Це не просто війна — це цілеспрямована спроба знищити народ.

Українці стали на захист не тільки своєї свободи, а й за цінності, що є спільними для всієї Європи: свободу, демократію та право на життя.

Війна, нав’язана росією, триває довше, ніж Друга світова війна. Колись і Німеччина звільнилася від тиску та загроз, що нав’язувалися ззовні. Сьогодні вона разом з іншими європейськими країнами підтримує Україну.

Архітектура безпеки Європи порушена. На її захисті сьогодні стоять українські військові. Помолимося за їхню перемогу! Злочини росії потрібно припинити усім світом, примусивши вивести війська з української землі, тільки тоді буде так, як бачив майбутнє всесвітньо відомий український поет Тарас Шевченко:

«Врага не буде, супостата.

А буде син, і буде мати,

І будуть люде не землі».

Після офіційної частини у ратуші учасники заходу — віряни католицької громади — вирушили до церкви, де відбулося продовження духовної програми. Там Віра Марущак презентувала книгу «Чи бачать небеса котів» — спільний проєкт письменниць Еліни Заржицька та Ольги Полєвіної, до створення якого долучилися 36 авторів з України та інших країн.

Письменниця також прочитала власне оповідання «Зустріч-назустріч» — щемку історію кохання двох молодих людей, Романа і Христини, яку обірвала війна. Ракетний удар зруйнував будинок, де жила дівчина, і обидва герої опинилися в лікарні. Саме там, серед болю і невизначеності, Роман освідчився Христині в коханні. Ця історія стала символом того, що навіть у найтемніші часи любов і людяність залишаються незнищенними.

Німецькою мовою виступ і оповідання перекладала Дарина Хаген, яка тонко передала інтонації авторки, зумівши достукатися до сердець слухачів.

Емоційне сприйняття заходу підсилила українська співачка Анастасія Коломієць. Під склепінням церкви прозвучали три українські пісні та одна німецька, яку присутні підхопили разом, створивши атмосферу єдності та взаєморозуміння.

Учасники заходу також говорили про сучасні війни та виклики, що турбують людство. Зокрема, було наведено приклади реальної допомоги українським жінкам, які під час війни потрапили до Німеччини, — сприяли у працевлаштуванні, а також врятували молоду жінку від сексуального рабства. Ці історії стали свідченням того, що навіть у складні часи людяність і солідарність можуть перемагати зло.

Під кінець заходу Віра Марущак від імені Німецько-українського товариства подарувала книгу «Очі Маріуполя», авторки Анастасії Дмитрук, перекладеною німецькою мовою, Міхаелю Дітерале та Крістіану Гіндереру, великому прихильнику України. Книга є болісним свідченням трагедії, з кожної сторінки якої звучить заклик: зробити все можливе, щоб зупинити війни на землі.

Захід «Хресний шлях нашого життя» став не лише актом пам’яті, але й потужним нагадуванням: людство стоїть перед серйозними викликами, і від спільних зусиль залежить, чи вдасться уникнути нових глобальних катастроф.

Віра Марущак, письменниця, журналістка

У експозиційній залі «Козацька держава» державного музею-заповідника «Поле Полтавської битви» цими днями культурна агенція «Терени» влаштувала інтелектуальне зібрання «Велика історична дискусія: (Пере)осмислюючи імперський міф Полтави».

Подія зібрала сотню полтавців та гостей міста: взяли участь громадські діячі, представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар, викладачі історичних дисциплін Полтавського національного педагогічного університету, студенти історичного факультету цього вишу, журналісти, містяни, що небайдужі до проблематики державної політики деколонізації. Модератор: Ігор Сердюк — доктор історичних наук, професор, викладач Київської школи економіки. Стержнем зібрання стали виступи та відповіді на запитання від провідних українських істориків, спеціалістів з раньомодерної історії України. Зокрема спікерами зібрання стали: Віктор Горобець — доктор історичних наук, професор, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України; Володимир Маслійчук — доктор історичних наук, доцент, професор кафедри історії Національного університету «Києво-Могилянська академія»; Наталія Старченко — докторка історичних наук, старша наукова співробітниця Інституту української археографії та джерелознавства НАН України; Юрій Волошин — доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії України Полтавського національного педагогічного університету. Вони вели вели мову про новації з досліджень та презентацій історії Полтави і (пост)Гетьманщини, долю культурної спадщини, місцеві ідентичності та міфи, Полтавщину у загальнонаціональному та європейському контексті. Чимало уваги було приділено Полтавському полку Гетьманщини. Порушувалися питання: якою є історія Полтави поза міфами; як сучасні дослідники переосмислюють спадщину (пост)Гетьманщини; що означає це переосмислення для локальної та національної ідентичності; що таке імперський міф — як його переосмислювати та трансформувати; як працювати з російськими імперськими наративами у науці, музейній справі та публічному просторі.

Наголошувалося, що свого часу в ідентичність Полтави був вмонтований потужний імперський контекст, який домінував над іншими складниками. Цей контекст потребує деконструкції і фахового переосмислення. Йдеться про Полтавську битву і її роль у формуванні російського імперського міфу. Він є одним із найбільших «китів»-підвалин російської псевдоісторичної пропаганди. Цей міф стоїть на одному рівні із іншим імперським – про «Київську Русь як колиску трьох братніх народів» та ін. Попри те, що нас від часів Гетьманщини відділяють майже 4 століття, події, пов’язані з Полтавською битвою і воєнно-політичним виступом гетьмана Івана Мазепи та його ім’я лишаються об’єктом міфів та маніпуляцій російсько-імперської пропаганди. 27 червня 1709 року об’єднане військо шведського королівства і Гетьманщини на чолі із Мазепою і кошовим отаманом Запорізької Січі Костем Гордієнком зазнало поразки. Армія Московського царства, яке очолював цар Пьотр I (за Тарасом Шевченком: «це той перший, що розпинав нашу Україну») перемогла. Полтавська битва стала одним із ключових чинників трансформації Московського царства у Російську імперію. Тож Полтава протягом століть у російських історичних традиціях, літературі, науці тощо позиціонується як «місто Петра І і російської військової слави». Для України ж поразка воєнно-політичного виступу гетьмана Івана Мазепи проти московського царя Петра була початком остаточного знищення Гетьманщини та козацьких вольностей. Щоразу, коли російським імперцям був потрібен символ великої мілітарної перемоги — Полтавська битва обростала новими міфами, сенсами та урочистими святкуваннями чергових річниць. Метою створення комплексного міфу про перемогу московського царя Петра І у битві під Полтавою було очорнити український рух і його прагнення до незалежності. Російська пропаганда подавала участь гетьмана Івана Мазепи та його прихильників у Великій Північній війні як внутрішню боротьбу в Російській імперії. І будь-які спроби інакше тлумачити Полтавську битву вважалися зрадою. Відома ідея: «Москва — третій Рим, а четвертому не бувати». Вона домінує у свідомості путіна, у кабінеті котрого, як неодноразово повідомляли російські телепропагандисти, висить аж 4 портрети царя Пєтра I. Після відвідування виставки, присвяченої 350-й річниці з дня народження Пєтра I у червні 2022 року кремлівський диктатор путін порівняв себе з ним, а вторгнення в Україну — з Північною війною. Водночас попри намагання імперської пропаганди, повстання Мазепи стало дороговказом для кількох поколінь борців за незалежність України.

Представництво УІНП в Полтаві