19 березня 2019 року оприлюднено відкритий лист деяких родичів Героїв Небесної Сотні та кількох громадських організацій щодо реконструкції алеї Героїв Небесної Сотні та спорудження Меморіалу Героїв Небесної Сотні. Того ж дня у Кризовому медіацентрі відбулася прес-конференція за участю ініціатора листа Степана Сольчаника, брата Героя Небесної Сотні Богдана Сольчаника, та Інни Плеханової, матері Героя Олександра Плеханова. У відповідь оприлюднюємо позицію Національного музею Революції Гідності.
Викликає щирий подив, що автори листа лише тепер вирішили ознайомитися з проектом і відреагувати на нього. Після того, як відбулися публічні й експерті обговорення, які врахували зауваження, виготовили проектно-кошторисну документацію, відбули експертизи та погодження, дочекалися виділення коштів, відібрали генпідрядника з будівництва та провели підготовчі роботи. І вже геть несподіваним для нас стало звинувачення, що інформацію нібито не було оприлюднено і не донесено до родин Героїв. Насправді ж увесь хід реалізації проекту – від початку конкурсних процедур і донині – доступний на офіційних сторінках організатора та замовника конкурсу, Музею. Більш того, цю інформацію ми регулярно поширювали через ЗМІ та у соціальних мережах. І надсилали адресно родинам.
Необхідність і готовність споруджувати Меморіал активізувала роботу Управління спецрозслідувань Генеральної прокуратури України: за останні кілька місяців вони провели більше слідчих експериментів, ніж за попередні роки. Музей сприяє діям слідчих і адвокатів родин задля повного і об’єктивного проведення слідчих експериментів. Ми публічно декларуємо свою позицію про необхідність своєчасно завершити їх і нарешті розпочати спорудження Меморіалу.
Саме музейники доклали чимало зусиль для меморіалізації та музеєфікації нерухомих об’єктів алеї, яким було надано статус пам’яток історії.
Зауважимо: проекти Музею, Меморіалу, їхнє місце обрано не чиєюсь одноосібною волею і не рішенням нашого закладу, а законною процедурою відкритого прозорого конкурсу. Місце розташування меморіалу обговорювалося впродовж 2014–2017 років. Спершу – коли впродовж півроку обговорювали завдання першого конкурсу «Територія Гідності», згодом – коли досліджувалися конкурсні пропозиції: 89 проектів у номінації «Меморіалізація подій Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні. Результати першого конкурсу прискорили процес відведення земельних ділянок під меморіально-музейний комплекс. Нині цей процес завершено.
Розташування Меморіалу саме на алеї Героїв Небесної Сотні визначено і Концепцією розвитку Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності. А відтак зафіксовано в завданні другого конкурсу.
На це був і є потужний запит більшої частини суспільства: за результатами всеукраїнського соціологічного дослідження, станом на кінець 2018 року понад 70% громадян вважають, що події Майдану треба вшанувати.
А тепер по суті питань, порушених у згаданому листі.
Як формувались умови архітектурного конкурсу?
Відповідно до міжнародного та українського законодавства їх формували: замовник (Міністерство культури України), організатор, група залучених замовником експертів, журі конкурсу (всі члени журі мали погодити програму та умови конкурсу).
Умови конкурсу погодили виконавчий орган Київської міської ради – КМДА і Національна спілка архітекторів України.
Як обирали місце для майбутнього меморіалу?
Чому саме на алеї Героїв Небесної Сотні?
У конкурсному завданні вказано: «Меморіал має бути розташований в межах конкурсного проектування на алеї Героїв Небесної Сотні та/або на території біля каплиці та/або біля майбутньої будівлі Музею Революції Гідності».
Місце для Меморіалу визначили внаслідок громадських обговорень. Зважаючи на стихійну меморіалізацію алеї одразу після розстрілів 20 лютого 2014 року, що засвідчило її значущість для громадськості. І на велику кількість об’єктів культурної спадщини, пов’язаних із революційними подіями 18–20 лютого 2014 року. Саме цю ділянку відведено для створення Меморіалу. Це остаточно визначило територію для конкурсного завдання.
Громадський запит. Наступні дні й місяці після трагічних подій 20 лютого частина вулиці Інститутської перетворилася на народний меморіал. З ініціативи майданівців та київської громадськості ділянку від майдану Незалежності до вулиці Ольгинської перейменували на алею Героїв Небесної Сотні – ще одне свідчення того, що саме тут громадськість очікує появи Меморіалу.
Конкурсу, який визначив проект майбутнього меморіалу (2017 р.), передував конкурс «Територія Гідності/Terra Dignitas» (2014 р.). При підготовці завдань останнього відбулось опитування киян наживо на Майдані, на сайті конкурсу (996 осіб), а також проведено серії громадських обговорень (долучились 1350 громадян та близько сотні волонтерів та фахівців). У результаті цього завданням конкурсу рекомендовано, що ділянкою проектування меморіалу має бути «центральна частина міста Києва, територія революційних подій». Відтак у номінації «Меморіалізація подій Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні» переміг проект, що пропонував розташувати Меморіал саме на алеї Героїв Небесної Сотні. Результати конкурсу не втілено, позаяк це був конкурс ідей, для пошуку принципових підходів до меморіалізації подій Революції Гідності. Але широке громадське обговорення, яке він спричинив, стало вагомим аргументом, яке саме місце визначити для майбутнього Меморіалу.
Збереження об’єктів культурної спадщини. За ініціативи КМДА та Міністерства культури громадськими активістами та експертами у липні 2014 року розроблено «Концепцію музеєфікації феномена Майдану (подій 2013–2014 років), пов’язаних з боротьбою українських громадян за права людини, що отримали назву Євромайдану або Революції Гідності». Для надання артефактам з вулиці Інститутської статусу пам’яток історії підготовлено облікові картки об’єктів культурної спадщини «Місце бойових дій та масової загибелі громадян в районі вул. М. Грушевського у м. Києві під час акцій протесту у січні-лютому 2014 року» і «Місце бойових дій та масової загибелі громадян в районі вул. Інститутської у м. Києві під час акцій протесту у січні-лютому 2014 року». Постання Меморіалу саме на алеї Героїв Небесної Сотні забезпечить збереження цих пам’яток історичного значення. Серед умов Міжнародного відкритого архітектурного конкурсу 2017 року щодо об’єкта «Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні – Музей Революції Гідності» було дотримання згаданої пам’яткоохоронної документації. Проект Меморіалу, який буде втілено, передбачає збереження пам’яток, зазначених у пам’яткоохоронних документах.
Як при підготовці конкурсного завдання враховувалася необхідність збереження пам’яті про події Революції Гідності? Які обов’язкові вимоги для збереження історичних пам’яток на алеї прописано у конкурсі?
Конкурсні проекти повинні були врахувати велику кількість архітектурних, містобудівних і пам’яткоохоронних вимог. Оцінюючи ці проекти, журі зважало на дотримання зазначених вимог та на органічну інтеграцію в архітектурний простір – як на один із основних критеріїв відбору.
У конкурсній документації учасникам конкурсу надано:
– ретельний опис подій Революції Гідності та феномену Майдану (передумови Революції Гідності, події листопада 2013 – лютого 2014 років);
– інформацію про жертви та героїв (за даними ГО «Родина Героїв Небесної Сотні»);
– інформацію про містобудівну ситуацію;
– особливості оточення ділянки проектування;
– присутні на алеї меморіальні знаки, зокрема громадські меморіали;
– умови та обмеження при плануванні, у яких вказано інформацію про пам’яткоохоронний статус території планування, а саме:
· про статус пам’ятки історії місцевого значення «Місце бойових дій та масової загибелі громадян в районі вул. Інститутської у м. Києві під час акцій протесту у лютому 2014 року»,
· про статус пам’ятки містобудування та архітектури місцевого значення «Вулиця Хрещатик»,
· про статус буферної зони об’єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Київ: собор святої Софії та прилеглі монастирські будівлі Києво-Печерська Лавра»,
· про відповідні режими використання території.
Проект Меморіалу передбачає зберегти прострілені кулями стовпи і дерева, кам’яну стіну з рекламою банку «Аркада», кам’яну тумбу для квітів зі слідами від куль, пам’ятника на честь загиблих протестувальників, складеного з бруківки. Буде промарковано місця загибелі майданівців та місця розташування барикад. На алеї залишаться дерев’яний хрест та каплиця, що постали після розстрілів. Нижня частина меморіалу, де буде розміщена меморіальна стела, зберігає мощення оригінальною бруківкою.
Усі перелічені пам’ятки потребують реставрації та робіт по їх збереженню. Зокрема необхідна консервація отворів від куль на металевих стовпах та камені, особливої уваги потребує пам’ятник із бруківки. Заходи із консервації будуть можливі після прийняття нової облікової документації на пам’ятку та створення проекту музеєфікації.
Народні стихійні меморіальні знаки, що поставали на алеї впродовж років, буде збережено для експонування у майбутньому музеї.
Чи можливо змінити проект у відповідності до вимог громадськості?
Це вже зроблено: в результаті громадських обговорень отримано низку рекомендацій і зауваг, значну частину яких станом на сьогодні враховано проектантом.
Нині склалася загрозлива ситуація, коли з боку організаторів – замовника, виконавців, залучених експертів – забезпечено максимальну відкритість процесу конкурсу на усіх його етапах, проведено якісний конкурс із залученням авторитетного журі, а через два роки після оголошення його результатів група незгодних забажала зупинити реалізацію Меморіалу.
Ще раз наголошуємо: умови конкурсу сформовано широким колом експертів із залученням громадськості, родин Небесної Сотні, активістів, поранених учасників Євромайдану. Всю інформацію про конкурс, його умови, етапи та перебіг оприлюднювали на його сайті http://www.competition-maidan-ukraine.org.
У лютому 2018 року на Майдані Незалежності просто неба було відкрито виставку конкурсних проектів. Водночас оригінали конкурсних проектів експонувалися в Будинку архітектора Національної спілки архітекторів України. Одночасно із відкриттям виставки Міністерство культури України відкрило громадське обговорення конкурсних пропозицій через оголошення на сайті Міністерства культури України із можливістю завантаження усіх поданих конкурсних проектів. Крім того, інформацію про проект і його обговорення оприлюднювали сайт Національного музею Революції Гідності та фейсбук-сторінка конкурсу: https://www.facebook.com/maidan.competition/
Національний музей Революції Гідності інформував та запрошував до обговорень усі родини Героїв Небесної Сотні. Проект за участі однієї з авторок представляли у Києві та Львові. Інформацію про це поширювали і адресно, і через ГО «Родина Героїв Небесної Сотні».
Окремо зауважимо: організатори міжнародного архітектурного конкурсу керувалися рекомендацією ЮНЕСКО: «Організатор конкурсу зобов’язаний погодитись із рішенням журі», також Постановою Кабінету міністрів України № 2137, де вказано: «Рішення журі є остаточним і не може бути змінено, в тому числі й замовником конкурсу». У своєму рішенні журі конкурсу наголошувало на необхідності провести консультації з громадськістю на етапі підготовки проекту-переможця до реалізації.
Відтак проведено 13 обговорень: громадське обговорення в столичному Будинку архітектора, представлення проекту родинам Небесної Сотні, ГО «Реанімаційний пакет реформ», Музейній раді при Міністерстві культури, Консультативній раді з охорони пам’яток культурної спадщини при Департаменті культури КМДА (двічі – представлення проекту-переможця і науково-проектної пам’яткоохоронної документації), Архітектурно-містобудівній раді при головному архітекторові міста Києва, Науково-технічній раді при Міністерстві регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Експертній раді з розробки Стратегії розвитку Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності; організовано громадське обговорення у Львові, в центрі Митрополита Андрея Шептицького, презентацію та обговорення на архітектурних фестивалях CANactions, «Prostoneba» та «Ukrainian Urban Awards».
На обговореннях проводили опитування-анкетування. Такі ж анкети, в яких пропонувалося висловити свою думку та внести пропозиції щодо проекту, розіслано у квітні 2018 р. на адресу кожної родини загиблих майданівців – разом із випуском «Вісника Музею Майдану», де опубліковано основну інформацію про проект.
У результаті обговорень та анкетування автори проекту меморіалу Ірина Волинець та Марія Процик отримали перелік рекомендацій, які значною мірою враховано при подальшому проектуванні.
Підсумок
Упродовж п’яти років створення Меморіалу супроводжувалося численними складними процедурами, завдання яких – надати можливість відповідальним фахівцям, інституціям, експертам та громадськості контролювати та впливати на процес реалізації Національного меморіалу Героїв Небесної Сотні. Організатори забезпечили максимальну прозорість усього процесу. Очевидно, що проект не може враховувати усі думки, хоча б зважаючи на їх взаємосуперечність та відсутність єдиного консолідованого рішення, але дотримання законних процедур є саме тим інструментом, який дозволяє прийняти максимально правильне рішення.
Протест проти проекту Меморіалу саме зараз, на етапі старту його будівництва загрожують в майбутньому відсутністю будь-якого меморіалу взагалі. Це шлях у нікуди, бо ймовірні наступні конкурси та проекти теж матимуть своїх противників, які також претендуватимуть на категоричність своїх позицій. А до того ж новий конкурс можливий за умови доведення неспроможності попереднього. І повторення довгого, виснажливого і затратного кола: ухвалення Верховною Радою чергового бюджетного закону, розпорядження Уряду, розробки та запуску нової процедури конкурсу. Наскільки це можливо, а якщо так – то наскільки тривалим і затратним буде цей процес, як вплине він на громадську думку та й на міжнародний імідж України – передбачити важко. Від редакції Українського погляду: в Україні є досвід успішного гальмування реалізації меморіяльних місць: у Львові шляхом незгоди з результатами конкурсів на спорудження пам’ятника Степанові Бандері його спорудження затримали на 15 років (8 конкурсів, деякі в два етапи), доки місцева обласна рада не зупинила анархії в іґноруванні результату останнього, 8-го конкурсу.
В ефірі на Громадському телебаченні 19 березня Степан Сольчаник, представник групи, яка ініціювала протести проти меморіалу, заявив: «Ми проти будь-якого втручання у вулицю Інститутську зараз і в майбутньому». Нам не відомо, чи це спільна позиція заявлених членів родин, адже лист, який отримали, не містить їхніх підписів. Проте зі свого боку заявляємо, що наше завдання – не лише зберегти пам’ять про минуле, а й зробити цю пам’ять активною, актуальною – формою і змістом – не лише для вузького кола рідних і побратимів Героїв, а й для інших учасників Майдану, для відвідувачів меморіалу з інших середовищ і контекстів, для наступних поколінь. Створити не лише Меморіал смерті й злочину, а й величний символ Життю, заради якого і полягли Герої Небесної Сотні. І постання на алеї Героїв Небесної Сотні національного меморіалу є принциповою справою для цього.
Закликаємо представників Родин Героїв Небесної Сотні і всю українську спільноту об’єднатись навколо увіковічення пам’яті загиблих Героїв і захистити будівництво Меморіалу, яке на сьогодні є під загрозою.
Із повагою
Національний музей Революції Гідності
