Нам Україна вище понад все!

image002

(ідеологічний меморандум)

Після Революції Гідності в Україні та світі створилася нова політична реальність, що принципово відрізняється від усього дотеперішнього досвіду українського визвольного руху.

Ця реальність не відкидає всієї ідеологічної, політичної та інтелектуальної спадщини націоналістичного руху, однак змушує українських націоналістів давати відповіді на нові виклики і загрози, осмислюючи своє місце насамперед в Українській Державі, виходячи з необхідності боротися за владу. Це, зокрема, означає перехід від альтернативної політичної позиції в українському політикумі до опанування інститутами влади, тобто до входження наших представників у структури влади, а також використання державних ресурсів для здійснення своєї політики. Тому пропоновані політичні програми мають бути чіткими і зрозумілими широкому загалу.

Перемога Революції Гідності і нова російсько-українська війна мають глобальний відгомін, накладаючись на процеси, що відбуваються у світі. В умовах глобалізації розвинулося таке явище, як пост-правда, зокрема пов’язане з безпрецедентним розмахом путінськоі пропаганди. У Росії вже створена фейкова медіа-реальність, що тепер поширюється на ввесь світ. Значною мірою обставини успіху Брекзиту та останніх виборів президента США також були зумовлені російськими втручаннями і маніпуляціями масовою свідомістю. Але не тільки.

Суспільства різних країн не лише легко маніпулюються безвідповідальними політиками-популістами, які пропонують прості відповіді на складні питання. Вони також усе більше сегментуються за політичними вподобаннями. Все частіше люди відмовляються бачити цілісну й правдиву картину, відбираючи натомість для себе в медіа лише ту інформацію, яка їм «підходить». В такий спосіб виробляється нереалістичний погляд на світ, бажане видається за дійсне, страждає національна єдність.

Спроби останніх років з боку деяких українських націоналістів знайти своїх партнерів за межами України, передусім серед т.зв. «нових правих» у Західній і Центральній Європі, слід визнати неуспішними. Ті політичні сили, які представляють свої нації й відстоюють національні інтереси власних держав, можуть мати різне організаційне втілення, відмінні гасла і порядок денний. Тому ідея створення свого роду «націоналістичного інтернаціоналу» виявилася хибною. За будь-яких умов, нам слід виходити з принципу: добре те, що добре для української нації. Відповідно, нам треба мати справи з тими політичними силами за межами України, які підтримують ідею незалежної і неподільної Української Держави, не зважаючи на те, яким чином вони позиціонуються у політичному спектрі своїх країн.

*

Українські націоналісти заперечують будь-яку несправедливість (політичну, соціальну і національну), виступають за здійснення державного суверенітету і всіх громадянських прав та свобод в Україні, включно зі свободою слова, свободою вибору, свободою совісті. Міжвоєнне, з ХХ ст. гасло ОУН «Воля народам і людині!» сьогодні набуває ще більшої актуальності. Водночас, головною метою українських націоналістів є виживання і розвиток української нації, корінної на своїй землі. Запорукою цього виступає Українська Самостійна Соборна Держава.

Тривала історія бездержавності, зокрема дискримінаційна політика всіх окупаційних режимів, призвела до значних негативних деформацій української суспільної свідомості та деградації політичного класу. Практика державного будівництва після Революції Гідності також свідчить про брак досвіду незалежного державного життя. А саме: загрозливих обертів набрала успадкована від попередніх режимів корупція, досі мають можливість працювати антиукраїнські політичні сили й антиукраїнські мас-медіа, залишається загроза політичного реваншу, що знову може віддати Україну в руки російських окупантів.

Враховуючи небезпеку збройного поглинання України Росією, кількість ворогів, діяльність яких спонукає до різних форм внутрішнього і зовнішнього протистояння, має бути зменшена до тих, хто заперечує державне існування української нації. І навпаки, всі, хто підтримують Українську Державу, виступають нашими друзями. Всі громадяни України мають почувати себе вільними і захищеними людьми, якщо вони лояльні до Української Держави та готові захищати її зі зброєю в руках. Особливого значення для майбутнього України набуває українська мова, що лише одна повинна забезпечувати всі сфери суспільного життя.

Верховенство права, політичні права і свободи, засади справедливості у широкому розумінні, в національному та глобальному контексті, не входять у суперечність з пріоритетними завданнями розвитку Української Держави. І навпаки, в разі зникнення Української Держави з мапи світу ніякі свободи на українській території не можуть бути реалізовані, оскільки це неможливо під російською окупацією. Саме в такому контексті розглядається активність громадянського суспільства. Всі політичні сили і громадські об‘єднання, які ставлять під сумнів доречність існування Української Держави та її цілісності, виступають ворогами українських націоналістів. Політична конкуренція в Україні може бути здоровою настільки, наскільки вона спрямовується на більш професійне та ефективне вирішення проблем і завдань політичного порядку денного.

Відповідно ідея української політичної нації, що про неї стало можливим вести мову після перемоги Революції Гідності, не входить у суперечність з ідеєю української етнічної нації. Українська етнічна нація є основою політичної нації і джерелом політичної культури українського суспільства. В теперішній російсько-українській війні протистояння між українським націоналізмом і російським імперіалізмом також накладається на протистояння двох докорінно відмінних цивілізаційних систем.

Україна у цій боротьбі виступає органічною складовою Західної цивілізації. А українське військо захищає весь цивілізований світ від агресії російського імперіалізму. Українські націоналісти розглядають націю і державу як головні суспільні цінності, що потребують першочергового захисту, оскільки вони уможливлюють здійснення всіх інших прав і свобод.

*

На особливу увагу заслуговує ставлення до сучасного політичного словника, значення найбільш уживаних термінів якого невпинно змінюються. Такі популярні означення, як лібералізм, соціалізм, консерватизм, націоналізм, «центристський», «правий», «лівий», їхні похідні та інші часто є багатозначними, контекстуальними, такими, що можуть уводити в оману в публічних дискусіях. Тому ми віддаємо перевагу таким термінам, як «український націоналізм», «соціальна справедливість» і справедливість взагалі, «глобалізм» (як заперечення концепції нації, національного культурного і політичного життя).

Український націоналізм, що виник з потреби розгортання національно-визвольного руху, в умовах національної свободи перетворюється на державобудівний. Він світоглядно протистоїть глобалізмові та імперіалізмові (насамперед російському). Український націоналізм і Українська Держава мають глобальне значення в контексті збройного і ціннісного протистояння з Росією.

На перший план виходять такі завдання, як національна єдність, економічна самодостатність, культурна самобутність, надійність, здатність захищати себе й забезпечувати на своїй території верховенство права. Запорука захищеності Української Держави полягає в її активній участі у створенні нової міжнародної системи безпеки. Стара повоєнна система безпеки була зруйнована Росією разом із збройним нападом спочатку на Придністровську Молдову і Грузію, а відтак у 2014 році – на Україну. Головні лінії протистояння у сучасному світі вибудовуються не за релігійними, расовими чи соціальними ознаками. В основі співпраці українських націоналістів з різними політичними силами в Україні та за її межами лежать принципи взаємної поваги, порозуміння і здорового глузду.

Завданням українських націоналістів стосовно українців у світі є збереження їх в єдиному національному організмі. Насамперед це має робитися засобами Української Держави через фінансування відповідних державних програм, втягнення української діаспори в політичне життя України, а також через реалізацію великих громадських культурницьких проектів, які б об‘єднували українців за кордоном і задовольняли їхні духовні, культурні та освітні потреби.

Однією з форм мобілізації української діаспори могло б стати заснування спеціального фонду з умовною назвою «Єдність нації». Метою його діяльності було б видання книг, мистецьких альбомів, фотоальбомів, що складають духовну скарбницю українства і мають свого роду сакральне значення. До такої видавничої програми також входили б стародруки, особливо вартісні філософські, культурологічні, історичні, ідеологічні, мистецтвознавчі праці та переклади.

Важливу роль у згуртуванні глобальної української нації, поширення християнських цінностей та піднесення патріотизму українців мають відіграти наші Церкви. Співпраця з українськими Церквами належить до переліку головних пріоритетів українських націоналістів.

Існує нагальна необхідність створення єдиного для всіх потужного аналітичного центру, що відповідав би за якісну політичну аналітику, формування відповідних політик для різних галузей державного будівництва (що саме мали б робити українські націоналісти на владних позиціях), організовував навчання для політиків і громадських активістів, сприяв би розвитку націоналістичних медіа.

Надзвичайно важливим завданням є робота в інформаційній сфері, оскільки саме на цьому полі відбуваються вирішальні політичні війни. Тому необхідно так переформатувати націоналістичні медіа, щоб вони стилістично, аналітично, концептуально відповідали запитам часу. Потрібна продумана система інформаційної політики націоналістів, яка включала б організовану взаємодію різних ланок, груп, середовищ на всіх головних ділянках інформаційного життя. Водночас центральний веб-сайт мав би ідеологічно, стратегічно, ціннісно регулювати спрямованість всіх інших націоналістичних медіа ресурсів.

Вплив українських націоналістів на формування нового політичного класу, для якого була б неприйнятною корупція і головним мотивом діяльності якого виступав би мотив суспільного служіння, не входить у суперечність з необхідністю збереження та орденського розвитку Організації Українських Націоналістів. Внутрішній порядок денний, добір членства, цінності, зокрема християнські, організаційні принципи дозволили б найбільш ефективно організувати захист і всебічний розвиток української нації у теперішньому турбулентному світі. Український націоналістичний рух потребує внутрішнього порозуміння, політичного зміцнення та освіченості свого членства.

Провід Організації Українських Націоналістів (бандерівців)

Опубліковано Головне, Пряма мова.