На прощання світлої пам’яті Омеляна Коваля 23.2.19

50411540_395701457870004_5725792108283953152_n_1548240977_1920x1280_1_0

Гайдамаха Андрій – Київ-Львів

Всечесніші о.Михайле (Димид)! Преподобна сестро Володимиро! Шановна Родино! Жалобна громадо!

Дорогі подруги й друзі!

На звістку про смерть друга Омеляна Коваля надійшло мені від мого друга й колеги-історика з Мюнхену – коротке повідомлення з такими словами співчуття: «Глибокий поклін Кацетнику Омелянові Ковалеві. Як довго особу не забувають, так довго вона житиме між нами. Вічна йому пам’ять!»

В цьому короткому тексті є два ключові слова: (1)заслужена і жива пам’ять про Покійника та (2) означення «кацетник» – тобто в’язень нацистського режиму за свої політичні переконання.

Пам’ять про друга Омеляна Коваля в нашій історії – забезпечена й гарантована. Зокрема, його особистим життєвим подвигом та свідченнями у книжці «Спомини мого життя. Львів-Авшвіц-Брюссель», яка побачила світ у Львові 2016 року.

OmKowal5

«Кацетник» – це особлива категорія українців, яким досі ми надто мало присвячували увагу й котрих ще не удостоїли увіковіченням у дослідженнях та в історичній пам’яті народу. Це – велика, але досі мало виражена група українців – з різних прошарків населення та з усіх куточків України. Вона сягає понад півмільйона осіб, які пройшли через жорстокий нацистський млин страждань та смерті. Вони не падали духом, не підкорювалися знущанням, а зберегли свою людську гідність і незламність волі. Серед них ми особливо згадуємо в’язнів т.зв. «Групи Бандери» в Авшвіці ( лише в цьому таборі їх було 325 осіб) , зокрема – Омеляна Коваля. Але згадуємо також блаженного Праведника о.Омеляна Ковча з кацету в Майданеку, ювілейну пам’ять про якого цьогоріч відзначаємо. Обидва – члени революційної ОУН. Розділ про долю українських кацетників іще чекає на висвітлення для широкої громадськості. Відомо, що готується перша узагальнена наукова публікація на цю тему, у співпраці з Українським інститутом національної пам’яті в Києві.

Омелян Коваль – ще й яскравий представник т.зв. воєнного покоління, яке проявило мужню ініціативу на початку 2оі Світової війни і рішило наново підняти самостійну Українську державу. Вони взяли на свої молоді плечі велетенський тягар – побудувати суверенну державу і організувати її збройний захист. Коли війна погасла, численні представники цього покоління опинилися на Заході і продовжували виконувати місію Воюючої України. Їхня велика заслуга в тому, що створили функціональну основу під світову діяспору вільних українців, яка охоплювала основні елементи та інструменти структурованого суспільства в чужому оточенні: дбали про кадри для праці на громадській і церковній ниві, створили господарські установи й інформаційні засоби, організували лобістські структури для поширення правди про Україну, її історію та культуру. І не на останньому місці – вони стали дбати про збереження нового покоління свідомих українців через ефективну систему виховання молоді, вони сформулювали й втілили в життя концепцію українського виховного ідеалу, що наголошував на вихованні волі та характеру.

Омелян Коваль був одним з численних будівничих Української Домівки на чужині. Він не був єдиним воїном на цьому полі. Сьогоднішній сумний привід – це добра нагода, щоб пригадати деякі прізвища громадських діячів з покоління Омеляна Коваля, які з ним працювали в Бельгії, а потім співпрацювали з ним уже з інших еміграційних теренів: інж.Ярослав Пришляк – кооператор, Володимир Макар – творець «літопису УПА», інж.Іван і Зинаїда Витязь – родом із Харкова, Володимир Попович – лікар, Степан Божик – книжник , Іван Левицький – науковець, Микола Когут – економіст, Мирон Ходоровський – підприємець, Михайло Хома – діяч СУМу, Петро Зелений – агроном і член Т-ва св.Софії, Василь Олеськів і Юліян Заблоцький – провідні члени СУБ й УВС в Лондоні, Омелян Кушпета – економіст, Володимир Косик – історик , а зі сумівських будівничих – Євген Гановський та Григорій Ощипко, Ярослав Деременда і Михайло Гринюк. Це – неповний перелік імен тих діячів, які працювали на Європейському терені. Всі вони були сумлінні та ідейні соратники Провідників С.Бандери, С.Ленкавського й Я.Стецька.

Великою заслугою Омеляна Коваля є також його невтомна праця у виховній сфері, тут у нього було велике коло осіб з усієї світової діяспори, з якими він контактував і творчо співпрацював. Це – відомі педагоги, психологи й творці культури. З-поміж них мусимо згадати таких осіб: проф.В.Ващенка – видатного педагога, Л.Полтаву – поета й редактора сумівських видань, О.Калиника, М.Кушніра – крім першого, всі вони працювали в США. Та капеляна СУМу о.Богдана Куриласа, проф.Гр.Васьковича – декана УВУ, Б.Стебельського , П.Башука, Т.Буйняка, В.Окіпнюка – останні чотири – з Канади, та ще численних інших. Усі вони займають заслужене місце в почесній Галерії видатних діячів світової української діяспори, а сьогодні вже і вільної та державної України.

Прощаємо видатну Людину – з великої букви! – із впевненістю, що її мрії та національну місію продовжуватимуть нові покоління українців, як виросли та виростатимуть надалі на основі національного виховного ідеалу під гаслом – «Бог і Україна». Сьогодні це гасло набуло широкого застосування й і в рідній Україні, куди Омелян Коваль в кінці активної фази свого життя переїхав доживати віку і радіти здобутками і перевагами новітньої Української держави, особливою увагою до його особи.

Висловлюю глибоке співчуття і вдячність цій видатній постаті, як один із його багатьох вихованців – від себе особисто і від моєї дружини Віри, та від імені бельгійських земляків Омеляна Коваля. Ми вдячні йому за його корисні та виховні настанови, які супроводили нас і допомогли нам плавно входити в доросле та громадське життя української спільноти. Щире співчуття складаю також членам його родини – синам Зенонові та Юрієві, дочкам Зореславі й Вірі.

Нехай вічна і славна пам’ять про Омеляна Коваля ніколи не зів’яне і не загине, а житиме вічно між нами.

Слава Україні!

Опубліковано Головне, Пряма мова.