Коли сталася конституційна криза, говорив з одним давнім знайомим. Так він спочатку заявив, що не має права Зеленський знищувати цілу державну інституцію. Немає у нього таких повноважень. А потім у нього зірвалося: «А взагалі то Порошенко у всьому винний. Якби захотів – давно відправив би цього Медведчука за грати».
Отак і більшість українців: тому не можна, а той, бач, не схотів.
Закон як дишло, як повернеш так і вийшло.
І це головна ментальна риса, яка відрізняє нас від європейців.
Для нас той же Конституційний суд – як карго-культ. У нас думають: от зараз напишемо закон, і він сам по собі зробить нам щастя.
А Конституційний суд – це просто люди. І при вмілій комунікації з боку Медведчука їм придумали набір мотивацій. Конституційна криза сталася недарма одразу після виборів. До виборів це означилося б електоральними втратами для тих, хто носився з множенням е-декларування на нуль.
І треба зробити кілька висновків з того, що сталося.
1) Так, це не просто бажання ОПЗЖ і «За Майбутнє» відіграти е-декларування. Це вторинний мотив. Основний мотив – криза в Україні і хаос, який мав би перейти в протистояння. А «зелені чоловічки» напоготові, логістика після Кавказу-2020 лишилася. І найголовніше тут – вони перехопили ініціативу і тепер Зеленський змушений оборонятися. А суди будуть клепати рішення одні страшніші інших.
2) Так, це прямий задум Москви. У них з’явився новий союзник – Ігор Коломойський. Тут треба лише чітко розрізняти – у Медведчука і Коломойського різні ідеології, але одна мета – хаос.
3) Так, це спеціальний час. Сполученим Штатам ще два місяці буде сильно не до нас. У Європі карикатурна криза і атаки терористів будуть продовжуватися. І не факт, що і тут немає руки Кремля. Ковід-19 ніде не подівся. І Медведчуку на допомогу зараз стануть у стрій кілька обласних рад, готових розхитувати ситуацію на місцях.
4) Не вийде вирішити дві проблеми одна без одної. Ці проблеми скрутилися вже в Гордіїв вузол. Не замінивши якимось чином суддів КСУ, ми матимемо турборежим відігравання всього українського до рівня 2013 року. Вони клепатимуть по 2-3 рішення щотижня.
5) Не вийде у Зеленського провести антисуддівський закон через Верховну раду. Група Коломойського буде проти. Ахметов, якому наступили на мозоль – явно кинувши Олега Ляшка на виборах – теж не готовий змусити своїх «відтискатися» за Зеленського
6) Як завжди, ситуацією на послаблення Зеленського спробують скористатися ще й «Європейська солідарність» і «Батьківщина». І тут би підказати Петру Олексійовичу, що як би з водою (Зеленський) не вихлюпнути і немовля (українську незалежність).
7) Як завжди, ми бачимо, що коли Кремль тримає стрій – українці розпорошують сили. Це ж зовсім по нашому – виграти всі битви і програти війну.
8) Як завжди, розрулювати ситуацію стануть союзники (яким, власне, трішки не до того) і втома від України буде посилюватись.
9) Як завжди, наші політики думатимуть, що нам союзники усе пробачать, щоб не кинути під ноги Росії. Тому можна під шумок і далі красти «по-бєспрєдєлу».
10) Як завжди, усі сторони апелюють до народу. Володимир Олександрович взагалі заявив, що якби йому прості люди сказали, що він неправий, то він би пішов. І дивуєшся – скільки в Україні непростих людей.
Але є і добра новина. Тут суддя КСУ Ігор Сліденко заявив, що якщо закон і проголосують – буде війна, бо частина політикуму з цим не погодиться.
Але сміливо підтверджую – Майдан в Україні може бути лише проукраїнським. Та сторона, про яку натякає Сліденко, має вже стареньких прихильників. На виборах вони цінний ресурс. На Майдані – ні. А ось 1-й і 2-й армійські корпуси Росії, розташовані в окупованому Донбасі – так, ресурс. Але це вже буде пряме вторгнення.
Але головний висновок, який ми маємо зробити з цього.
В усьому винні виборці.
Виборці Медведчука, які ходили голосувати не за місцевих князьків, а за віру в мир Медведчука з Путіним і дружбу з Росією.
Виборці партій мерів, які пішли голосувати за «сам краде, але і людям дає жити».
Просто українці між цими двома фактами: «я проголосував» і «жити стало гірше» – не можуть провести ланцюжок причинно-наслідкових зв’язків.
Але іншого народу у нас немає.
Віктор Бобиренко
