До проблеми етнічної злочинності у Львові

zborovec

8 лютого близько 17-30, неподалік готелю «Жорж», по обидві сторони підземного переходу я побачив дві групи ромів-циган (сумарно близько 15-18 осіб), які, не надто криючись, випотрошували сумки і кишені замріяних городян. Я підсвідомо зателефонував за номером 102, хоча уже добре знав, що львівська поліція є безпорадною і неспроможною забезпечити безпеку львів’ян і гостей міста. Перейшовши на протилежну сторону, на розі магазину «Рошен» я побачив одного з працівників муніципальної варти, але він теж нічого не міг порадити, сумно констатувавши, що їх (тобто крадіїв) час від часу забирають, але через яких півтора-дві години випускають і ті повертаються на своє звичне «місце праці».

Від багатьох мешканців міста мені доводилось чути, що безкарність цих злодіїв ґрунтується на відповідному відсотку, який вони справно відраховують львівській поліції. Так воно чи ні важко сказати. Бо направду після позитивних емоцій і сподівань на оновлений орган правопорядку не дуже хочеться вірити у плітки. Але, як кажуть, факти вперта річ. Мій перший дзвінок до поліції у цій проблемі був ще на початку літа минулого року і вже тоді в трубку я почув «ми нічого не можемо вдіяти». І від того часу і до нині «не можемо», «не можемо», «не можемо». Як то не можете! Чи в Україні немає статті за крадіжку, тим більше яка повторюється чи не кожного дня? А як за часи комуни могли?! Чи може й справді, тоді менти не продавались? Скільки живу у місті, а такого нахабства з боку злодіїв і злочинної бездіяльності правоохоронців ще не бачив.

В цій ситуації постає два питання: 1) а що нас очікує в не так віддаленому майбутньому, коли злодії «ввійдуть в кайф», і 2) а що робити нам, простим громадянам, коли закон нас не захищає, а ті, хто має стояти на охороні закону, навпаки толерують і охороняють злочинців? 

Отож львівське керівництво в цій справі є безпорадним. Хай так… А хто в Україні відповідає за правоохоронні органи? Правильно – Аваков! Чи треба написати йому листа? Можливо, але якось уже давно не віриться у казки на кшталт «добрий цар» і «погані місцеві пани». Але не за горами в Україні вибори і всі чиновники наввипередки ринуться в народ, тобто в електорат з повними пригоршнями обіцянок. А я уже не хочу обіцянок, а хочу побачити хоч одну, хай маленьку, але реально виконану справу. То яку силу представляє «товаріщ» Аваков? Правильно…, якщо чинна влада неспроможна забезпечити мою безпеку, то я повинен законним способом (вибачте за тавтологію) усунути її від влади. А ще гарантом мої конституційних свобод і відповідальним за силовий блок є Президент. Ну а далі по тексту…

Тому, панове чи «товаріщі» (як вам буде до вподоби) з провладних фракцій зокрема, і усіх нині присутніх в парламенті партій, а також пане Президенте, якщо бодай в цьому направду дрібничковому для вас питанні, у Львові в найближчий час не наведете ладу, то гадаю, що не тільки я, але й багато втомлених від вашої безпорадності львів’ян, свої голоси віддадуть за будь-кого, лише не за вас.

Не говоріть, але зробіть хоч щось! Це ж так елементарно і природно – того хто не дотримується закону притягнути до відповідальності, а посадовця (чи командира) який не може забезпечити виконання закону подати у відставку.

 

Опубліковано Пряма мова.