Для стримування інформаційної агресії “руського міра” потрібен окремий закон, а не зміни до декомунізаційного

Viatr-premiya-stusa-2012

У Верховній Раді України зареєстрували два законопроекти № 9139 та № 9200 про засудження і заборону пропаганди «руського міра». Інститут підтримує мету цих законопроектів, але зазначає, що вони не вповні відповідають заявленим авторами цілям та можуть спричинити розбалансування чинного закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та заборону пропаганди їхньої символіки».

В Інституті вважають недоречним законодавче оформлення стримуючих механізмів проти загроз «руського міра» у формі змін до закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та заборону пропаганди їхньої символіки». Адже пропоновані правки суперечать логіці декомунізаційного закону. В ньому йдеться про засудження двох злочинних тоталітарних режимів, а не їх ідеології. Тому чинний закон забороняє не ідеї, а використання визначеної символіки. Натомість у законопроектах №9139 та №9200 пропонується засудження і заборона «імперської ідеології держави-агресора» або “пропаганди руського міра”, але не засуджується  жоден режим. Крім того зазначений у законопроекті № 9200 перелік забороненої символіки є недостатньо чітким та повним для його ефективного застосування.

Також запропоновані в законопроектах визначення ключових термінів «руський мір» і «пропаганди пропаганди руського міра» не чітко прописані, що на думку спеціалістів  також викличе труднощі при застосуванні норм закону на практиці і створить простір для довільного трактування.

Те саме стосується й інших визначень, наприклад, «формування культу осіб перших керівників РФ» чи «поширення ідеї об’єднання в єдиний «триєдиний російський народ». Крім того, термін «пропаганда руського міра» містить визначення, які підпадають під ознаки злочинів, вже окреслених низкою статей Кримінального кодексу України (ст. 109 ККУ «Дії по насильницькій зміні чи поваленню конституційного ладу», ст. 110 «Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України», ст. 111 ККУ – «Державна зрада» тощо). З точки зору кримінального права це створює невизначеність у кваліфікації діяння та навпаки ускладнить притягнення до відповідальності. Відтак не спростить спроби зупинити такого роду правопорушення, а ускладнить їх.

Обидва законопроекти є недоречною модифікацією закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» і не вирішують завдань, поставлених їхніми авторами в пояснювальних записках, не дають юридично конкретних визначень «рускому міру», не прописують реальних механізмів боротьби з пропагандою чи символікою РФ та ОРДЛО. Натомість правки несуть загрозу розбалансування чинного Закону, спричинять негативну реакцію з боку Європейського Союзу та Венеційської комісії, дадуть критикам декомунізації аргументи для публічних атак на Закон”, – коментує Голова Інституту Володимир В’ятрович.

Тому, підтримуючи магістральну ідею та мету обох законопроектів – потребу створити інструменти для боротьби з агресією «руского міра» в Україні, Інститут пропонує реалізувати їх через спеціальний законодавчий акт.

Для його опрацювання, – зазначив В’ятрович, – пропонуємо скористатися нашим досвідом підготовки декомунізаційного пакету законів і провести низку експертних обговорень. Український інститут національної пам’яті готовий взяти участь в таких заходах”.

Прес-служба Українського інституту

національної пам’яті

Опубліковано Пряма мова.