100 років тому:

23.10.1926 – від захворювання на сухоти, помер Гаврило Куреда-«отаман Чорний» – офіцер Армії УНР, командир повстанського загону на Переяславщині. Народився у с. Борисівка, нині в складі м. Переяслав-Хмельницький 1897.

160 років тому:

23(11).10.1866 – у Санкт-Петербурзі народився Леонід Лісовський – композитор, музикознавець, педагог, музично-громадський діяч. Закінчив історико-філологічний факультет Харківського університету (1889) та Санкт-Петербурзьку консерваторію (1891-1897). Викладач музики, згодом директор музичної школи Базилевича в Полтаві (1898-1909), викладач приватних шкіл у Петербурзі (1909-1913), музичної школи в Тифлісі (від 1913). Від 1914 викладач та музичний діяч у Харкові. Автор 2 опер, 2 кантат, 22 романсів, 13 хорів, 7 п’єс для фортепіано, вальсів, етюдів та ін. Помер у Харкові 1934.

Український національний музей у Чикаґо запрошує українську громаду та всіх, хто цікавиться українською історією, вшанувати пам’ять про Листопадове повстання – Листопадовий Зрив.

📆Неділя, 1 листопада

🕒13:00

Український національний музей

2249 W. Superior St., Chicago, IL

У програмі:

Презентація історичного фотоархіву — світлини з архіву Леґіону Українських січових стрільців; доповідач — Василь Лопух, український громадський діяч, дійсний член Наукового товариства імені Шевченка.

Виставка історичних одностроїв та артефактів, підготовлена ​​військово-історичним клубом «Сотня Сіроманці».

Пам’ятний концерт за участі «Прикарпатського квінтету».

Приєднуйтеся до нас, щоб вшанувати пам’ять героїв, які боролися за незалежність України, та згадати цю важливу сторінку української історії.

Національний музей історії України і Фундація Пилипа Орлика запрошують на презентацію книги Ярослава Файзуліна “За кулісами злочину. Вбивство Симона Петлюри”.

Це перша масштабна спроба комплексно реконструювати вбивство Голови Директорії УНР і Головного отамана військ і флоту УНР. Цей злочин став подією, що позначилася на історії української державності та визвольного руху й увійшла в історію України 20 століття.

Вбивство Симона Петлюри стало одним із перших гучних актів політичного терору, спрямованих проти лідерів українського визвольного руху. Спираючись на численні архівні документи, спогади очевидців і тогочасні публікації у пресі, автор докладно відтворює обставини злочину, перебіг розслідування, підготовку української сторони до суду над убивцею і сам Паризький процес.

Водночас книга виходить за межі реконструкції самого злочину: вона розкриває ширший історичний і політичний контекст подій, допомагаючи краще зрозуміти обставини вбивства Петлюри і його місце в історії української боротьби за незалежність.

Спікери:

Ярослав Файзулін — автор книги, історик, директор Центрального державного історичного архіву України

Володимир В’ятрович — історик, політик

Коли: 23 жовтня о 17:00

Де: Національний музей історії України, 2-й поверх (вул. Володимирська, 2)

Участь безкоштовна за умови попередньої реєстрації.

Безпека та якість — на рівних

Опитування на сайті Education.ua, у якому взяли участь 500 користувачів розділу «Школи», свідчить: батькам доводиться одночасно думати про безпеку дітей і про те, чи не доведеться платити за неї втраченими знаннями. Адже укриття та якість викладання — ключові критерії для вибору освітнього закладу.

Батьки шукають не лише безпеки для дітей під час повітряних тривог: респонденти зазначили, що при пошуку школи також звертають увагу на ставлення вчителів до дітей, протидію булінгу й можливість поглиблено вивчати певні предмети.

40% батьків хочуть, щоб діти могли навчатися в укритті

Для більшості батьків питання не лише в тому, як пережити зиму без світла й тепла в умовах ракетних загроз, а й у тому, як забезпечити дітям можливість навчатися. 40% опитаних вважають, що школам потрібні теплі укриття, де діти зможуть продовжувати навчання під час тривог. Ще 28% наголошують на стабільному опаленні й резервному живленні.

Однак реальність поки далека від очікувань. За словами міністра освіти і науки Андрія Бутенка, лише 42% шкільних укриттів достатньо обладнані для проведення уроків під час тривог. Водночас у проєкті держбюджету на 2027 рік на укриття в закладах освіти передбачили менше грошей: 3,7 млрд грн проти 6 млрд грн у 2026 році. У Мінфіні скорочення пояснюють неповним використанням субвенції в попередні роки — торік на укриття використали орієнтовно 70% виділених коштів.

Не лише переїзд: що змушує батьків змінювати школу

Знову ж: безпека може стати вирішальною причиною зміни школи для 54% респондентів. Водночас родини не хочуть жертвувати й освітою: 19% можуть піти зі школи, якщо там не буде очного навчання, а 12% — якщо не буде дистанційного.

Батьки частіше шукають школи в західних і центральних областях

Зміна пріоритетів помітна й у географії пошуку шкіл на Education.ua. У 2026 році порівняно з 2025 роком інтерес до закладів освіти зріс у багатьох західних і центральних регіонах: у Вінницькій області кількість переглядів сторінок шкіл зросла на 59%, у Тернопільській — на 50%, у Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Рівненській та Черкаській — на 30–40%.

Водночас інтерес до шкіл деяких інших регіонів скоротився: у Дніпропетровській області за цим показником зафіксували зниження на 1%, у Києві — на 9%, в Одеській області — на 12%.

Перед початком складного навчального року ця тенденція стала ще помітнішою. Порівняно із серпнем 2025 року, у серпні 2026-го найбільше користувачі переглядали школи на Рівненщині (+138%), Вінниччині (+136%), Тернопільщині (+135%) і Волині (+113%). Натомість в Одеській області показник знизився на 23%, у Києві — на 14%, у Дніпропетровській області — на 3%.

Вибір школи дедалі частіше залежить від того, чи може вона забезпечити дитині безпечні умови й стабільне навчання. Тож поки батьки шукають найкращі умови для своїх дітей, Міністерство освіти і науки має знайти рішення, як забезпечити повноцінне навчання в усіх школах країни.

Організатор оборудки разом із двома спільницями розміщував фіктивні оголошення про оренду квартир у Києві та області. Щоб завоювати довіру потенційних орендарів, представлявся полковником поліції або військовослужбовцем і надсилав підроблені документи. Отримані від потерпілих гроші зловмисники виводили через рахунки підставних осіб – так званих «дропів».

Оперативники Департаменту внутрішньої безпеки Нацполіції спільно зі слідчими поліції Києва викрили групу шахраїв, які ошукували громадян під приводом здачі житла в оренду. За даними слідства, схему організував уродженець Донеччини, який нині перебуває на території російської федерації. До протиправної діяльності він залучив двох спільниць із Кривого Рогу та Харкова.

Фігуранти розміщували в інтернеті оголошення про оренду неіснуючих квартир у столиці та Київській області. Зацікавленим орендарям пропонували обговорити умови найму в приватному листуванні, після чого вимагали перерахувати завдаток, оплату за перший і останній місяці проживання, а згодом – і за нібито нотаріальне оформлення договору.

Щоб переконати потерпілих у достовірності пропозицій, організатор представлявся власником житла, називав себе полковником поліції або військовослужбовцем та надсилав фото документів, зокрема і нібито службових посвідчень. Варто зазначити, що деякі документи, були справжніми, хоча їх власники не мали жодного відношення до шахрайських оборудок.

Оголошення шахраї публікували під вигаданими іменами, а кошти отримували на банківські рахунки так званих «дропів» – підставних осіб, яких залучали до проведення фінансових операцій. Роботу «дропів», рух коштів та їх подальший розподіл координували спільниці організатора.

Наразі поліцейські задокументували кілька епізодів шахрайства, внаслідок яких потерпілі втратили сотні тисяч гривень.

Слідчі поліції Києва повідомили фігурантам про підозру за ч. 4 ст. 190 (шахрайство) Кримінального кодексу України, організатору схеми – заочно. Їм загрожує до восьми років позбавлення волі.

Правоохоронці встановлюють інших осіб, причетних до протиправної діяльності. Досудове розслідування триває.

Процесуальне керівництво здійснює Київська міська прокуратура.

Департамент внутрішньої безпеки

Національної поліції України

Львів’янин.

Навчався у ліцеї №2 Львівської міської ради. Згодом у Львівському професійному коледжі сфери обслуговування та поліграфії здобув професії друкаря високого друкування, друкаря офсетного плоского друкування та оператора комп’ютерного набору.

Працював у сфері будівництва за кордоном.

Зі слів рідних, Олег був добрим, веселим, розумним і винахідливим, вирізнявся різносторонніми інтересами, любив товариство та цінував свою Батьківщину. Захоплювався спортом, зокрема тхеквондо, воркаутом і тренуваннями в залі. Любив музику, перегляд серіалів і активний відпочинок на природі, знаходив особливе задоволення в горах і лісі.

У 2023 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Запорізькому напрямку у складі 46-ї окремої аеромобільної Подільської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

В Олега Пелишка залишилися батьки, син, брат, дружина та родина.

Владислав Кандєєв (14.08.1978 — 17.10.2026)

Львів’янин.

Навчався у середній загальноосвітній школі №54 міста Львова. Згодом продовжив навчання у Львівській філії Київського національного університету культури і мистецтв.

Працював продавцем-консультантом та майстром у приватному підприємстві «Компанія Титан-ЛВ».

Зі слів рідних, Владислав був добрим, щирим, веселим і життєрадісним, працьовитим чоловіком, на якого завжди можна було покластися. Був надійним другом і турботливим батьком, який дуже любив свою доньку. Любив їздити на велосипеді, відпочивати серед природи, бувати в лісі та збирати гриби. Захоплювався ремонтом механічних годинників.

У 2026 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Владислава Кандєєва залишилися донька, брат, друзі та родина.

Прощання із Олегом Пелишком розпочнеться о 09:30 у храмі Вознесіння Господнього УГКЦ (вул. В. Великого, 10).

Чин похорону Олега Пелишка та Владислава Кандєєва відбудеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Поховають обох захисників на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна).

Львівська міська рада

Гілларі Клінтон розпочала масштабну атаку на Дональда Трампа та його політичних союзників, звинувативши президента США в обслуговуванні інтересів Володимира Путіна та попередивши, що його підхід до глобальної влади може підірвати американську безпеку.

Клінтон заявила, що вона все ще вважає, що Путін має компрометуючі матеріали на Трампа, можливо, включаючи фотографії чи відео. Вона також передбачила, що повне оприлюднення файлів Епштейна може розкрити інформацію про Трампа, яка шокує навіть його прихильників. Жодне з цих звинувачень не супроводжувалося доказами у наданих коментарях.

Вона назвала Трампа «добровільною маріонеткою» Путіна та припустила, що він уявляє собі поділ світу на сфери впливу, де Західна півкуля буде під американським домінуванням, Росія та Європа – під впливом Путіна, а решта – під впливом Сі Цзіньпіна.

Клінтон також звинуватила Трампа в тому, що він надає пріоритет Путіну над демократією та національною безпекою Америки, стверджуючи, що Республіканська партія перетворилася на рух, присвячений особистій владі Трампа.

Щодо імпічменту, Клінтон заявила, що виступає проти усунення Трампа, оскільки вважає засудження малоймовірним. Однак вона підтримує розслідування щодо таких посадовців, як міністр оборони Піт Хегсет, якого вона звинуватила в ослабленні та політизації військових.

Вона також назвала віце-президента Джей Ді Венса політичним «хамелеоном» і заявила, що Ілон Маск витрачав понад 300 мільйонів доларів на допомогу республіканцям в обранні, оскільки боявся потенційних розслідувань демократів.

🔥 Зауваження Клінтон є широким політичним обвинуваченням, а не встановленими висновками щодо мотивів Трампа чи ймовірного впливу Росії. Її найважливіший аргумент стосується зовнішньої політики США, зокрема, чи може підхід Вашинґтона до Москви послабити безпеку України та Європи.

Звинувачення щодо компрометуючих матеріалів, файлів Епштейна та мотивації Маска залишаються твердженнями Клінтон і потребуватимуть незалежних доказів для їх підтвердження.

Нафтогаз опрацював 24 сценарії проходження опалювального сезону з урахуванням інтенсивності російських атак, температурних умов та обсягів власного видобутку газу. Для кожного сценарію визначено рішення та алгоритм дій.

«Важливо інтенсифікувати роботу з міжнародними партнерами за трьома напрямами: відновлення пошкодженої інфраструктури, посилення захисту енергетичних об’єктів і фінансові інструменти для завчасного контрактування додаткових обсягів газу на зимові місяці», — зазначив виконуючий обов’язки голови правління Нафтогаз Сергій Федоренко за підсумками онлайн-брифінгу з послами України за участю міністра закордонних справ Андрія Сибіги.

Прикладом такої співпраці є Норвегія, яка надала Нафтогазу грантову допомогу для закупівлі додаткового газу.

Група Нафтогаз за підтримки дипломатичного корпусу продовжує роботу з міжнародними партнерами для залучення ресурсів на захист і відновлення інфраструктури та закупівлю газу.

Від початку 2026 року Росія здійснила понад 400 атак на об’єкти Групи Нафтогаз – вдвічі більше, ніж за весь 2025 рік. Основною ціллю залишається газовидобувна інфраструктура. Також пошкоджено близько сотні АЗК Укрнафти – понад 10% роздрібної мережі.

Naftogaz Press

Організація Українських Націоналістів висловлює обурення рішенням польської влади заборонити в’їзд до Польщі та Шенгенської зони депутату Львівської обласної ради Святославу Шереметі у зв’язку з ініціативою відзначення у 2027 році ювілейних дат Романа Шухевича, Олега Ольжича та Української Повстанської Армії.

Вважаємо такі дії контрпродуктивними та неприйнятними. Вони не сприяють взаєморозумінню між нашими народами, підривають атмосферу добросусідства і створюють непотрібні конфлікти між державами, які мають спільні безпекові інтереси перед загрозою російського імперіалізму.

Польським політикам час усвідомити очевидну реальність: історична спадщина Організації Українських Націоналістів та Української Повстанської Армії давно стала невід’ємною частиною суспільного, культурного та державного життя сучасної України.

Гасло ОУН «Слава Україні! Героям слава!» сьогодні є офіційним військовим вітанням у Збройних Силах України. Червоно-чорні прапори нашої організації та символіка українського визвольного руху присутні на шевронах бойових підрозділів, які захищають Україну від російського агресора. Історичний гімн ОУН «Зродились ми великої години» став основою сучасного Маршу української армії.

Сотні вулиць українських міст названі іменами Степана Бандери, Романа Шухевича та інших діячів національно-визвольного руху. Їм встановлено пам’ятники, присвячено музеї, меморіальні комплекси та історичні експозиції. Їхня боротьба стала предметом наукових досліджень, суспільних дискусій та державного вшанування.

Відзначення ювілейних дат Організації Українських Націоналістів, Української Повстанської Армії та визначних діячів українського визвольного руху – це усталена практика Української Держави, яка існує вже багато років. Відповідні рішення неодноразово ухвалювали Верховна Рада України, обласні та місцеві ради. Організовувалися державні й громадські урочистості, наукові конференції, виставки, видавалися книги та створювалися меморіальні об’єкти.

Тому особливе здивування викликає нинішня реакція польської сторони на рішення Львівської обласної ради. Нічого принципово нового не відбулося. Українці продовжують практику вшанування власної історії, яка сформувалася задовго до нинішнього дипломатичного конфлікту.

Не польським політикам диктувати українцям, які історичні дати відзначати, кого вшановувати і яку пам’ять зберігати. В такий спосіб вони повертаються до польських імперіалістичних традицій між двома Світовими війнами, включно з розподілом території України разом з більшовицькою росією за умовами ганебного Ризького мирного договору 1921 року, подальшою окупацією, політичними репресіями, колонізацією (у прямому сенсі слова – заснуванням колоній), денаціоналізацією і дискримінацією українського населення, а також, що показово, випрошуванням в Антанти для себе заморських колоній, щоб певніше почуватися імперією.

Спроби зовнішнього тиску на українську політику національної пам’яті викликають небезпечні історичні паралелі адже росія вже багато років намагається нав’язати Україні власне трактування історії, а повномасштабне вторгнення виправдовує, зокрема, так званою «денацифікацією». Ми не ототожнюємо Польщу з росією, однак сама логіка вимог до українців відмовитися від власних історичних символів та героїв нагадує підходи, які використовує москва.

Українці не приймали і не приймуть жодних зовнішніх ультиматумів щодо власної національної пам’яті.

Особливе обурення викликає застосування персональних санкцій проти Святослава Шеремети – людини, яка багато років займається пошуком, ексгумацією та гідним перепохованням жертв історичних конфліктів, зокрема на території Польщі. Його робота сприяє відновленню історичної правди та гідному вшануванню загиблих.

Вимагаємо від польської влади скасувати заборону на в’їзд Святославу Шереметі та припинити практику політичного тиску на українських громадян за їхню позицію щодо української історії.

Ми усвідомлюємо, що українці та поляки мають різні погляди на окремі сторінки спільного минулого. Ці питання потребують фахового історичного діалогу, взаємної поваги та готовності чути одне одного. Але такий діалог не може будуватися на ультиматумах, заборонах і спробах диктувати сусідній державі, кого їй вшановувати, які назви давати своїм вулицям і які символи використовувати.

Україна не претендує на право визначати історичних героїв польського народу, встановлювати правила польської політики пам’яті чи втручатися у внутрішні суспільні дискусії Польщі. Такого самого ставлення ми очікуємо від польської сторони.

Особливо прикро, що подібні конфлікти виникають сьогодні, коли Україна веде війну за своє існування, а безпека Польщі безпосередньо пов’язана зі здатністю українців зупинити російську агресію.

Закликаємо польську владу прийняти сучасну українську реальність і відмовитися від спроб переглянути процеси національного відродження, які відбулися в Україні протягом десятиліть незалежності.

Наша позиція проста: не втручайтеся у внутрішні справи України – і ми не втручатимемося у внутрішні справи Польщі.

Українці самі визначатимуть, кого вшановувати, які традиції продовжувати і яку історичну спадщину передавати наступним поколінням.

Повага до українського суверенітету та національної гідності – необхідна основа справжнього українсько-польського партнерства.

Провід Організації Українських Націоналістів (бандерівців)

22 жовтня 2026 року

Останні переговори американців із росіянами вкотре підтвердили очевидне: нічого принципово не змінилося. Попри дипломатичну активність, гучні заяви та розмови про компроміси, стратегічна мета кремля залишається незмінною – знищення України як незалежної держави, а українців як окремої нації.

Для путіна незалежна Україна — це історична помилка, яку він намагається виправити війною. І жодні дипломатичні формулювання не здатні приховати цієї мети.

Є й інший вимір цієї війни — особисті маніакальні історичні амбіції російського диктатора. Путін прагне увійти в історію як черговий «собіратєль зємєль рускіх», продовжувач справи московських царів і радянських вождів, які розширювали імперію шляхом завоювань, поневолення народів та знищення їхньої державності.

Він добре розуміє, що така роль знайде вдячну аудиторію в російському суспільстві. Адже російський народ заражений бацилою особливого різновиду нацизму – російським імперським шовінізмом. Він переконаний у власній національній винятковості, праві панувати над сусідами та визначати долю інших народів. Цей культ століттями культивувався російською державою і знаходив широку суспільну підтримку. Саме тому територіальні загарбання подаються росіянам як історичні перемоги, а підкорення сусідніх народів як відновлення історичної справедливості. Путін розраховує, що нові завоювання забезпечать йому місце в пантеоні імперських героїв. І заради цього готовий жертвувати сотнями тисяч життів.

Водночас кремль розуміє, що не може досягти всіх своїх цілей негайно. Тому намагається використати переговорний процес для отримання тактичних переваг. Насамперед — послаблення або скасування міжнародних санкцій та міжнародного визнання окупованих українських територій. Це ключова стратегічна задача московитів. Перше дозволить росії отримати додаткові ресурси для продовження війни. Друге має легітимізувати результати агресії. Ті хто, з цим погодяться, створять небезпечний прецедент, коли захоплені силою території можна закріпити за собою дипломатичним шляхом.

А ще кремлю потрібен час. Для поповнення армії, відновлення військових запасів, підготовки нових наступальних операцій та виснаження України. Саме тому не варто плутати готовність росіян розмовляти з готовністю завершити війну. Переговори для москви це продовження війни іншими засобами.

Американська сторона може шукати швидких рішень, дипломатичних успіхів і домовленостей, які можна представити як завершення великого міжнародного конфлікту. Але між бажанням Вашинґтона досягти миру і намірами москви існує фундаментальна суперечність. Сполучені Штати можуть прагнути завершення війни, тоді як путін прагне знищення української державності. Українцям не варто плекати ілюзій. Жодна угода, яка залишає росії можливість відновити агресію, не стане справжнім миром. Жодне припинення вогню без надійних гарантій безпеки не усуне загрози. Жодна територіальна поступка не задовольнить імперських апетитів кремля.

Ми вже знаємо ціну російських обіцянок. Знаємо, чим закінчуються домовленості, за якими не стоїть реальна сила. І знаємо, що російська окупація означає не просто зміну прапора над адміністративною будівлею, а репресії, катування, депортації, знищення української культури та переслідування всього українського. Тому висновок із чергового раунду переговорів простий: миру найближчим часом не буде. Принаймні справедливого й тривалого миру, а не тимчасової паузи перед новим нападом.

Це не означає, що дипломатія не потрібна. Але вона має спиратися на реальність, а не на побажання. Росію можна примусити до миру лише тоді, коли продовження війни стане для неї дорожчим і небезпечнішим за її припинення.

А отже, Україні потрібні зброя, сильна армія, власне військове виробництво, стійка економіка, підтримка союзників і максимальний тиск на агресора. Не поступки путіну, а зростання ціни агресії. Не міжнародне визнання окупації, а послідовна політика невизнання. Не скасування санкцій, а їх посилення.

Наша боротьба триває не за вигідніші умови переговорів, а за право українського народу на власну державу і власне майбутнє. А без держави і надійних механізмів її захисту українці як нація приречені на знищення. Тому мусимо, не дивлячись на зраду союзників, продовжувати боротьбу!

Олег Медуниця

Військова контррозвідка Служби безпеки за сприяння керівництва Військово-Морських Сил ЗСУ викрила на Миколаївщині матроса, який поширював у ТікТоку відео пунктів базування свого підрозділу.

Як з’ясувало розслідування, контрактник виклав у соцмережу бойові позиції операторів ракетних комплексів, що обороняють узбережжя південного регіону України.

За матеріалами справи, фігурант несанкціоновано оприлюднив закриті відомості після того, як самовільно залишив військову частину.

Встановлено, що коли дезертир переховувався, він опублікував на власній сторінці у ТікТоку понад десять раніше зроблених відеозаписів із локаціями та бойовою роботою підрозділу ВМС.

«Злиті» записи було записано на телефонну камеру з прив’язкою до місцевості, що дозволяло ворогу встановити координати оборонних рубежів українських військ.

За наявними даними, рашисти могли використати опубліковані відомості для атаки на позиції Військово-Морських Сил ЗСУ.

Але військові контррозвідники СБУ спрацювали на випередження і завчасно убезпечили пункти тимчасової дислокації Сил оборони після викриття фігуранта.

Слідчі Служби безпеки повідомили йому про підозру за ч. 2 ст. 114-2 Кримінального кодексу України (несанкціоноване поширення інформації про розташування ЗСУ з можливістю їх ідентифікації на місцевості, вчинене в умовах воєнного стану).

Санкція статті передбачає до 8 років позбавлення волі.

Комплексні заходи проводили спільно зі слідчими СБУ в Миколаївській області за процесуального керівництва Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону.

Нагадаємо, протягом попередніх двох тижнів Служба безпеки затримала 3-х жителів столичного регіону України, які публікували у соцмережах позиції вітчизняної ППО.

Служба безпеки України

Військова контррозвідка Служби безпеки за сприяння Головнокомандувача Збройних Сил України викрила ще одного російського агента у лавах ЗСУ. Ним виявився завербований фсб мобілізований із Житомирщини, який навів повітряну атаку рашистів на свій підрозділ БпЛА.

Завдяки оперативному реагуванню СБУ вдалося завчасно евакуювати понад 100 українських дронарів із зони потенційного ураження і затримати ворожого коригувальника.

Як з’ясувало розслідування, фігурант «злив» фсб координати Сил оборони після того, як самовільно залишив військову частину і прибув до Київської області.

На території столичного регіону дезертир відстежував для російської спецслужби розташування логістичних центрів української армії, по яких ворог готував ракетно-авіаційні удари.

Співробітники СБУ задокументували його злочини і затримали поблизу одного із критично важливих складів на Київщині.

За матеріалами справи, фігурант був завербований фсб ще до призову у лави ЗСУ. Спочатку агент виконував «тестові» завдання: відстежував розташування об’єктів паливно-енергетичного комплексу на півночі України.

Потім російські спецслужбісти доручили йому мобілізуватися до Сил оборони, щоб шпигувати «всередині» українських військ.

Під час підготовки на курсах операторів БпЛА він збирав для ворога персональні дані командування та особового складу навчального центру.

В обмін на співпрацю рашисти обіцяли своєму поплічнику «евакуацію» до рф з отриманням російського громадянства.

Під час затримання у «крота» вилучено смартфон із доказами його роботи на фсб.

Слідчі Служби безпеки повідомили йому про підозру за двома статтями Кримінального кодексу України:

• ч. 2 ст. 111 (державна зрада, вчинена в умовах воєнного стану);
• ч. 2 ст. 259 (завідомо неправдиве повідомлення про загрозу вибуху на об’єкті критичної інфраструктури).

Зловмисник перебуває під вартою без права внесення застави. Йому загрожує довічне ув’язнення з конфіскацією майна.

Комплексні заходи проводили за процесуального керівництва Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони та Святошинської окружної прокуратури міста Києва.

Служба безпеки України

🕯️ Микола Когайкевич
Народився на Рівненщині. Згодом із сім’єю переїхав до Івано-Франкового Яворівського району.
Проходив військову службу у званні солдата на посаді навідника 3-го штурмового відділення 3-го штурмового взводу 7-ї штурмової роти 3-го штурмового батальйону військової частини А0501 у складі 92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка. Захисник загинув поблизу населеного пункту Чарівне Запорізької області.

🕯️ Віктор Туриця
Львів’янин. Долучився до оборони України у 2023 році. Служив у складі 3-ї бригади оперативного призначення імені полковника Петра Болбочана «Спартан» Національної гвардії України. Загинув 24 листопада 2023 року. Йому було 43 роки.

🕯️ Руслан Коряга
Стриянин. Був солдатом стрілецької роти з охорони та оборони важливих державних об‘єктів Національної гвардії України. Понад рік вважався зниклим безвісти. Загинув 12 липня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новоекономічне Донецької області. Йому було 42 роки.
Вічна та світла памʼять усім полеглим Героям!

80 років тому:

22.10.1946 – у с. Гаї Дітковецькі на Львівщині в зіткненні з МВС загинув Йосип Куляш-«Хрін; Влодко» – член ОУН, працівник СБ, Лицар Бронзового Хреста. Брат дружини Я. Дякона Стефанії. Народився у с. Дев’ятники 1922 або 1923. Закінчив гімназію у Львові та 2 роки Вищих медичних курсів. У грудні 1944 на хуторі Луг у с. Ятвяги, нині Стрийського району енкаведисти виявили криївку. З криївки вийшло двох повстанців і повідомили, що там більше нікого немає. Щоби пересвідчитись в цьому більшовики вислали вагітну Ксеню Лялюк і коли вона підтвердила, що нікого немає її розстріляли після чого підпалили шопу, де було облаштовано криївку. Куляш-«Хрін» та господар К. Лялюк, що були в криївці обгоріли, проте вижили.

90 років тому:

22.10.1936 – у Києві розстріляний Григорій Лозовик – історик давнього світу і первісного суспільства, візантолог, дослідник культури Близького Сходу, професор кафедри давньої історії Київського університету. Народився у містечку Брусилів Київської губернії 1885.

110 років тому:

22.10.1916 – у м. Стрий на Львівщині народилася Марта Калитовська – поетеса, перекладачка, мистецтвознавець. Навчалась у Львівському університеті (1939-1941), ув’язнена гестапо (1943). Після війни на еміграції у Франції. Працівниця НТШ (м. Сарсель). Померла у Парижі 1990.

80 років тому:

22.10.1856 – у с. Кіндратів на Львівщині народився Михайло Зубрицький – священник УГКЦ, етнограф, фольклорист, історик, діяч місцевого самоврядування ЗУНР. Помер у с. Береги Долішні нині Підкарпатського воєводства в Польщі 1919.