В суботу, 27 жовтня о 9.30 ранку, відбудеться відкриття і освячення меморіальної дошки великому популізатору кобзарського мистецтва в світі, Миколі Досінчуку-Чорному. Пам’ятна дошка встановлена на будинку № 36 на Площі Ринок в місті Львові, де в 1937-38 рр. жив Микола Досінчук-Чорний. В програмі візьмуть участь члени Капели Бандуристів Північної Америки ім. Тараса Шевченка, бандуристи з Львова, інших міст України, та члени сім’ї зі США і Львова.
Цього року відзначається 100 років з дня народження Миколи Досінчука-Чорного. Він був відомий як пристрасний ентузіаст бандури – “Апостолом Бандури”, який вважав бандуру другим національним символом після тризубу. Його місією стало пропагування української бандури. Він вірив, що бандура, як унікальний інструмент українського народу, може відіграти важливу роль у встановленні української ідентичності і відокремленості, особливо в ті часи коли в світі Україну ще явно асоціювали як частину не тільки УРСР, але й частиною Росії. Він був співзасновником та адміністратором Школи Кобзарського Мистецтва Ню Йорку, засновником та головним редактором двомовного журналу «Бандура», організатором незліченних бандурних семінарів, концертів, культурно-просвітницьких програм у Північній та Південній Америці, а також був літописцем бандуристів в Україні та по всьому світу.
Біографічна довідка
Мико́ла Володимирович Досінчу́к-Чо́рний народився 20 квітня 1918 року в с. Кураш, сьогодні — Дубровицький район, Рівненської області. Був сином православного священика — о. Володимира Досінчука і Пелагії (з дому Король), який служив в Кураші, Чайчинцях і Старому Чарторійську. Його дідо був родом з с. Великий Ключів, що на Коломийщині.
Як наймолодший син, по сімейній традиції, Микола Досінчук-Чорний в Кременці студіював Богословія, але через участь у українському державницькому русі, більше часу прожив у Львові та Яворові. В 1944 р. — був змушений покинути свою батьківщину, опинившись перше в Німеччині, а відтак в США. В 1953 році, Микола Досінчук-Чорний оженився зі Стефанією Дерев’янка (родом зі Солотвини, сьогодні – Богородчанського району, Івано-Франківської області), яка стала його правою рукою. Діти: сини – Остап і Олег Венгерчук; доньки – Ірина Андреадіс і Лідія Матіяшек.
Свої надзвичайні організаторські здібності, Микола Досінчук-Чорний перше приклав в підтримці української православної семінарії в Канаді. Він був активним членом різних культурних та політичних організацій і великим патріотом, але вирішив присвятити своє життя розвитку кобзарського мистецтва, бо вважав бандуру другим національним символом після тризубу та вістункою української долі. Школа Кобзарського Мистецтва в Ню Йорку була заснована в 1973 році в домі Миколи Досінчука-Чорного. Небесний звук золотострунної бандури навчали музичні керівники школи – славні бандуристи як о. Сергій Кіндзерявий-Пастухів – співзасновник і перший вчитель школи, Володимир Юркевич, а з 1980 року – Юліян Китастий. Американська публіка вітала їх з великою пошаною, бо виступали на сотні різних концертах , в престижних місцях, як наприклад на засвіченню Різдвяної ялинки в Рокефеллер Центрі, в Лінкон Центрі, в головній катедрі св. Патрика численні рази — включно з вітанням Папи Івана Павла ІІ, де вони були вибрані від всіх найкращих етнічних ансамблів міста Ню Йорку. Виступали в ООН, та брали участь в святкуванні 200-ліття США та багатьох міжнародних заходів. За активну участь в культурному житті міста Ню Йорку, одержали похвальну грамоту від мера міста. В 1984 році, Микола Досінчук-Чорний організував великий концерт з участю понад 130 бандуристів з Америки, Канади та Європи, які відбулися в залах Бродвею і Філадельфії.
В 1986-87 роках, Микола Досінчук-Чорний зібрав кошти від підприємців і людей доброї волі, щоби вислати до південною Америки, до українських громад в Аргентини і Бразилії понад 200 бандур, як також інструкторів, щоби там найкраще прийнялося кобзарське мистецтво, і граючи на бандурі завчили українські пісні, а в піснях історію свого українського народу.
Видаючи журнал «Бандура» протягом 20 літ, покійний Микола Досінчук-Чорний проробив колосальну роботу у цій галузі української культури, що є великим вкладом у її скарбницю. Журнал «Бандура» був своєрідним продовженням Кобзарського листка, який видавався раніше при ШКМ. Бандурист-віртуоз Василь Ємець подав ідею створення повноцінного журналу, і Микола Досінчук-Чорний виконав це завдання. Після проголошення незалежности України, він часто подорожував по Україні, відвідуючи кобзарів, бандуристів, ансамблів, діячів та описував їхню діяльність в пресі діаспори та в журналі «Бандура».
Помер 3 липня 1999 року, в місті Нью-Йорку. Похований на українському цвинтарі в м. Бавнд Брук, Н.Дж.
