Свято дітей у Кошаліні, Північна Польща

Танці, спів, музичні інсценізації, казка, кабаре все це можна було побачити та послухати у Кошаліні під час 44-го Фестивалю українських дитячих ансамблів, який зібрав рекордну кількість учасників. Цього року приїхало понад 400 юних виконавців з усієї Польщі: найдовшу дорогу подолали діти та молодь з Перемишля і Кальникова, а також з Ґіжицька й Дубна в Україні. Уперше після п’ятнадцятилітньої відсутності виступили також діти зі Старґарду. Це показує, що фестиваль не вичерпує свій потенціал, навпаки діти та молодь прагнуть зустрічатися і виступати.

1

– У Кошаліні нам дуже подобається. Тут можна познайомитися з дітьми з інших місцевостей, завдяки чому ми й самі стаємо більш відкритими. Нам подобаються також розважальні заходи, організовані на завершення першого дня, – кажуть діти з Божитухома, які на кошалінській сцені співали пісні та показували казку. Пункт навчання української мови в місті існує всього вісім років, і стільки ж вчителька української мови Оксана Ґузек привозить своїх учнів до Кошаліна на фестиваль.

Традиційно найбільше зворушили глядачів наймолодші учасники фестивалю – цьогоріч це були члени ансамблю «Зернятка» з Кошаліна. На сцені Балтійського драматичного театру виступили 25 дітей, а найменше «зернятко» мало всього 2 роки.

– Пам’ятаю, що в дитинстві я переживала за кожен виступ, однак сьогодні нервуюся набагато більше, оскільки цього року в ансамблі – рекордна кількість дітей. Нам вдалося вивести всіх на сцену, – сміючись, розповідає Дарія Антошко, керівниця ансамблю «Зернятка», яка в дитинстві також виступала на кошалінській сцені. Цьогоріч із Кошаліна на фестивалі виступили три групи – це показує, наскільки діти хочуть показати свої таланти.

Катерина Полевчак, голова Мазурського відділу Об’єднання українців у Польщі, привезла до Кошаліна не лише дітей з Ґіжицька, але також із партнерського міста Дубно в Україні. Усього – 40 учасників. Саме діти з Дубна та Ґіжицька привітальним танцем відкрили гала-концерт у неділю. Дітям із танцювального ансамблю «Надія» дуже сподобалась неповторна атмосфера фестивалю – тут вони зустріли багато нових друзів, з якими підтримуватимуть зв’язок уже після повернення додому. З танцюристами приїхав також Ігор Гайдаш з Венґожева, який захопив глядачів своїм співом.

Уперше після довгої відсутності на фестиваль приїхала молодь зі Старґарду, яка підготувала музичну інсценізацію «Ще не вмерла».

– Ми дуже любимо виступати, тому тішимося, що маємо можливість показати програму перед широкою публікою, а не тільки в рідному місті. Це мотивує до активнішої праці, – кажуть члени ансамблю «Світанок» зі Старґарду.

– Я сама дуже люблю співати, тому намагаюся прищепити любов до співу та декламації віршів своїм учням, адже завдяки цьому вони відкривають для себе поезію, – каже Івона Марцішак, вчителька української мови у Старґарді.

3

– Це мій 32-й фестиваль. Уперше я приїхала сюди, коли мені було всього три роки. З того часу батьки кожного року привозили мене на фестиваль, згодом я приїжджала з сестрами, з якими ми разом співали. А потім я вже сама готувала дітей до виступів, спершу в Ґданську, де навчалася, а пізніше – у Слупську та Лемборку. Дитячий фестиваль нерозривно пов’язаний з моїм життям. Зараз я привожу сюди свого сина. Як на мене, кожен повинен мати свою гавань, до якої охоче повертається, і для мене таким місцем є Кошалін, – каже Мирослава Булка-Максисько, яка цьогоріч готувала до виступу вокальні групи зі Слупська та Лемборка.

Ще дитиною виступала на кошалінській сцені також Марія Туцька, вчителька української мови в перемиській «Шашкевичівці», яка разом з іншими вчителями та опікунами привезла майже 60 дітей з Перемишля. Юні артисти з-над Сяну не вперше бувають над Балтійським морем і вкотре захоплюють кошалінську публіку грою на бандурах, співом і танцями.

– Участь у фестивалі – це насамперед інтеграція та мобілізація вчительського середовища та учнів з українських шкіл і з пунктів навчання української мови. Бачимо, що ми не одні, що в різних куточках Польщі інші вчителі працюють так само, як ми. Для нас важливо мати можливість зустрітися, спільно провести час, порівняти підготовлені програми, мотивувати одне одного. Для школи участь у фестивалі – це можливість популяризації. Тут ми всі переконуємося, що наша праця має сенс, – каже Марія Туцька.

Окрім дітей з «Шашкевичівки», на кошалінській сцені виступили також діти з білобірської школи. До міста приїхало теж понад 20 дітей з Кальникова, що неподалік Перемишля. Ансамбль народного танцю «Калина», заснований 2015 року, вже вражає своєю майстерністю.

– Саме культура має відкривати нас для інших людей, вона не повинна мати кордонів. Прикладом цього є ансамбль «Калина», у якому виступають діти з українських, польських, а також змішаних родин, – каже Ігор Горків, опікун групи.

2-1

– Ми повинні робити все, аби підтримувати такі фестивалі, оскільки саме на цих заходах їхні учасники мають змогу відчути сенс власної роботи. Адже більшість вчителів, готуючи дітей до виступів, віддає власний час, буває, що за рахунок своєї родини чи роботи, а все для того, аби наші традиції продовжувалися з покоління в покоління, – додає Марія Туцька.

– Тому – велика шана українцям, які, проживаючи тут, на півночі Польщі, зуміли зберегти свою традицію, віру та культуру. Для українців в Україні ви є прикладом того, як треба любити свою країну та бути вірним власному корінню, – наголосив генеральний консул України в Ґданську Лев Захарчишин. Він подякував організаторам, педагогам та учасникам за їхню роботу. Консул подякував також за підтримку, яка надається Україні: приймання на оздоровлення українських дітей та підтримку лікування поранених бійців.

– Це важлива справа, тож Україна завжди буде безмежно вдячна вам за це, – сказав Лев Захарчишин.

Автор – Анна Вінницька, джерело – Наше Слово, Варшава

Опубліковано Культура.