Півстоліття в борні за Україну, або український повстанець спокою не знає

Побачив світ Альманах Товариства Вояків УПА ім.ген.-хор. Романа Шухевича – «Тараса Чупринки» в ЗСА, Книга 2, 1950-2000 (в Україні замість «ЗСА» вживають абревіатури «США», тобто «Сполучені Штати Америки). Це збірник документів – листів, звернень, протоколів нарад, зібрань, урочистих засідань і т.п., що їх, як випливає з назви тóму, укладали активні члени означеного Товариства – колишні вояки УПА, які різними шляхами емігрували за океан після завершення Другої світової війни, але в переважній своїй більшості після довгих років запеклих боїв за Українську Самостійну Соборну Державу (УССД) – як того вимагав Перший пункт знаменитого Декалогу ОУН.

almanakh

Сформували Альманах директор Львівського філіалу видавництва «Літопис УПА» п.Ігор Гомзяк та Почесний голова Управи Товариства Вояків УПА ім.ген.-хор. Романа Шухевича – «Тараса Чупринки» в ЗСА і голова Відділу Товариства в Йонкерсі п.Богдан Ковалик (повстанське псевдо «Височан»). У збірнику 347 документів і 269 фотоілюстрацій, які всестороннє висвітлюють діяльність – причому дуже активну! – на протязі півстоліття − тих, хто зі зброєю в руках намагався вибороти незалежність своєї Батьківщини, а потім усе своє життя докладав титанічних зусиль, аби Україна таки стала суверенною державою в 1991-му і їхній вклад в цю святу справу неабиякий!

Що цікавого для себе знайде у цьому томі на 960 сторінок сучасний український читач? Абстрагуючись від деталей, спробую окреслити ситуацію, в якій опинилися вимушені вигнанці з рідної землі в чужомовному середовищі, котрому нема діла до їхніх болей та ідей, за які вони були готові скласти свої голови на полях битв – як і переважна більшість їхніх бойових побратимів? Нарікаючи на «важке життя» в Україні і їдучи на заробітки – переважно второваними кимсь раніше стежками туди ж, де опинилися автори документів вищеназваного Альманаху, мало хто з нас готовий повторити їхній життєвий подвиг – продовжувати з подвоєною енергією моральну боротьбу із загарбниками батьківських земель зі святою вірою в торжество цієї боротьби!

Уважний читач знайде все у цьому томі: і радість від більших чи менших досягнень, і біль та досаду від внутрішніх непорозумінь – зокрема з «екзильними структурами УНР», «гетьманцями Павла Скоропадського» та іншими (про яких і згадувати не буду), про (часами) неабияку матеріальну скруту, невлаштованість особистого життя, але головним рефреном лунає тверде переконання в правильності обраного шляху і надихаюча всіх жертовність в ім’я свободи й незалежності улюбленої й неповторної України. Нам би – нині в Україні сущим – навчитися їхньої віри, надії та любові, готовності пожертвувати власним добробутом в ім’я найвищої мети – незалежності народу й побудови суверенної держави!

Нема надії, що вказаний Альманах стане бажаною книгою для дуже багатьох, але професійним історикам і державним службовцям (від сільського голови до Президента й від землевпорядника районного рівня до прем’єр-міністра) ознайомитися з нею настійно рекомендується. Першим (історикам) – з метою зрозуміти, без КОГО залишилась Україна віч-на-віч із чужинцем-загарбником після відходу найактивнішого державотворчого елементу, а другим (управлінцям) – для іспиту совісті при виконанні своїх обов’язків, де 90% часу і зусиль мають бути скеровані на благо держави, а лише 10% − на задоволення власних амбіцій і потреб, тоді як реально – все навпаки…

Приклад? Та ось, будь ласка – можливо і не наглядний, але дуже повчальний. 5 жовтня 2014-го року в бою неподалік Донецька (с.Спартак) загинув доброволець Корпусу «Правий сектор» Антон Кіреєв-«Сифон». Професійний фотограф (як і Василь Сліпак – всесвітньо відомий оперний співак, що виступав у Франції), він, окрім зброї, носив зі собою фотоапарат й передав «у тил» понад 400 репортажних знімків про спровоковану відомо ким війну на Сході. Понад три роки робилися спроби видати доробок друга «Сифона», але «бідні» українські чиновники розводили руками: коштів нема, все йде на фронт (лише «об’їдки» залишаються на розкішні дачі, вілли, «бентлі» й «мерседеси», як також маєтки за кордоном). І ось вже похилого віку колишні повстанці виділяють власні (немалі!) кошти на випуск альбому «За Україну, за її волю, за честь, за славу, за народ!». В Альманаху я віднайшов їхні світлини, і було б гріхом не привести їх тут та не подякувавши належним чином Людям, котрі НІКОЛИ не зустрічалися з упорядниками вищезгаданого альбому, не задавали ЖОДНИХ запитань типу «навіщо воно» чи «шукайте ресурси в себе»…

fundatore

Завдяки цим Людям у квітні 2018-го побачив світ альбом

зі знімками воїна ДУК ПС Антона Кіреєва-«Сифона»,

які за сюжетною композицією є майже повними аналогами світлин УПА…

…«Віра без діл мертва» − каже Святе Письмо, а німецький поет Й.-В.Гете написав, що «…життя й свободи гідний лише той, хто йде за них у бій кожного дня». Опинившись на чужині й докладаючи титанічних зусиль, аби бодай якось облаштувати своє власне життя, воїни УПА робили все можливе й неможливе, аби, як писав Тарас Шевченко світ знав, «…хто ми, що ми, і чиї ми діти». Віддаючи нелегкою працею зароблені, далеко «незайві» кошти на суспільну справу, ці люди організували випуск документальної і мемуарної літератури, збірників історичних досліджень (саме їхнім коштом вийшло понад 100 томів «Літопису УПА», десятки книжок із серії «Події і люди» й «Бібліотека», проведено десятки (якщо не сотні!) наукових конференцій та ще багато такого, про що український читач (можливо з подивом для себе!) довідається, прочитавши Альманах, що про нього йшла мова вище. Не змарнуйте такої нагоди!

Василь Гуменюк,

старший братчик Львівського відділення

Товариства ветеранів УПА

29.06.2018 р.

Поділитись
Коментарі

Читайте також

Мультимедіа