В Сумах цими тижнями у видавництві «Триторія» виходить збірник архівних документів «Товариство «Просвіта» на Сумщині» в двох томах.
Перший том охоплює період 1917-1923 рр., другий – 1941-2017. Упорядники збірника, кандидат філософських наук В’ячеслав Артюх, та історик, архівіст Геннадій Іванущенко, опрацювали понад 600 документів, які були ними виявлені у фондах центральних та місцевих архівів, музеїв, приватних колекціях учасників просвітянського руху. Окремим блоком у збірнику представлені ілюстративні фотоматеріали. Рецензентами збірника стали відомі науковці: доктор історичних наук Валентина Піскун, кандидати іст. наук Олег Бажан та Валерій Власенко.
У всій своїй сукупності документи й матеріали збірника дозволяють отримати уявлення про діяльність товариства «Просвіта» на теренах Сумщини в 1917–1923 рр. та в короткий період 1941-1942 і , знову, починаючи з 1989 року, коли на Сумщині було створено Товариство української мови, реорганізоване, згодом, у “Просвіту”.
В матеріалах видання подається велика кількість свідчень як про саме товариство, так і, ширше, про просвітянський рух на Сумщині. Вони стосуються інституційного становлення «Просвіт», організаційної структури Товариства, статутної діяльності, яку воно проводило (книговидання, театр, бібліотеки, хорова діяльність, лекції, відкриття шкіл та курсів з ліквідації неграмотності), не завжди простих взаємовідносин як з органами державної влади (окупаційними і українськими) та політичними організаціями, так і про власну політичну діяльність «Просвіт». Документи дають також уявлення про кількісний склад організації та її керівництво, економічну складову діяльності тощо.
У збірнику подаються документи й ілюстративні матеріали, що всебічно розкривають діяльність товариства «Просвіта» на теренах Сумщини. Вони відтворюють широку географію просвітянського руху, його впливи на перебіг культурного й політичного життя краю.
З назви книги видно, що мову про системний просвітянський рух на Сумщині можна вести, починаючи з 1917 року. Але з документів збірника ми бачимо, що ще 1907 р. письменник Михайло Коцюбинський пише листа студенту з Глухова Костянтинові Зленку, в якому висловлює побажання відкрити в цьому місті філію Чернігівської «Просвіти». Філія так відкрита й не була. Тут потрібно додати, що у реєстрі членів Чернігівського товариства «Просвіта» за 1907 р. 16 осіб із 323 проживали або в Глухові, або в Кролевці, або в Конотопі, тобто на території сучасної Сумщини.
Відомо також про гурток української молоді с. Підлипне Конотопського повіту, який виник ще у 1910 р. і називав себе «Просвітою». А 2 квітня 1917 р, коли в цьому селі на основі гуртка організовується вже справжнє товариство «Просвіта», то воно розгортає бурхливу діяльність і через деякий час його члени переходять до складу новопосталої партії українських соціалістів-революціонерів. До слова, саме окремий загін з Підлипного у складі конотопського територіального формування пізніше брав участь в бою під Крутами. Як бачимо, національна свідомість, яка в той час була прямим результатом діяльності «Просвіт», напряму вела до мотивації українського громадянства захищати свою Батьківщину. Все, як і в наш час.
Це добре розуміла російська імперська влада, тому перед Першою Світовою війною майже всі товариства «Просвіта» були або заборонені нею, або зазнали занепаду, через створені «специфічні» умови діяльності. На Сході України Катеринославська «Просвіта» проіснувала до 1916 р., а до Лютневої революції 1917 р. формально продовжила свою діяльність лише Миколаївська «Просвіта».
Проте, вже після утворення 3–4 березня 1917 р. Української Центральної Ради 4 квітня був сформований перший на Сумщині осередок товариства в містечку Миропілля. 6 квітня «Просвіта» була створена в Лебедині. Її головою був обраний Павло Зайцев (в майбутньому – відомий шевченкознавець, професор Українського Вільного Університету). 9 квітня 1917 р. було започатковано «Просвіту» в Сумах на чолі з Василем Покровським. При ній були утворені комісії: фінансова, господарська, театрально-музична, лекційна та агітаційна. За основу своєї діяльності сумські просвітяни взяли статут колишньої Одеської «Просвіти», а почесними членами обрали Михайла Грушевського та Миколу Василенка. Тоді ж, у квітні, була створена й «Просвіта» в Охтирці. У Шостці товариство «Просвіта» разом із Українським клубом розпочало свою діяльність 29 квітня 1917 р. 6 липня 1917 р. на загальних зборах Української громади м. Ромни було вирішено перетворити її на «Роменське товариство Просвіта».
Широкий просвітянський рух на теренах нинішньої Сумщини тривав увесь період Української революції 1917-1921 рр., і не закінчився з її поразкою, адже більшовики побоялися повністю знищити культурні досягнення Українського народу за цей час. Тому вони активно взялися перетворювати просвітянські установи на мережу «Червоних просвіт». Чим їх і довели до занепаду…
Після того, як «Просвіти» на Сумщині були ліквідовані совєтською владою у 1923 р. їх нове відродження розпочалося вже після німецької окупації України в 1941 р.
Серед української інтелігенції, що залишилася на окупованих землях були досить сильні ілюзорні уявлення, що гітлерівський режим може принести Україні, хоч і урізану, але незалежність, тому вона й відроджувала «Просвіти» з надією, що ця організація може якось посприяти руху українства до політичної самостійності.
Крім того, пам’ять про політику сталінського режиму з його Голодомором, репресіями, культурною уніфікацією 1930-х рр. вела до того, що частина українців погодилася сприяти розвитку культурно-освітньої сфери бодай у межах, дозволених німецькою адміністрацією. Новостворені осередки «Просвіт», зважаючи на обставини, що склалися, змушені були декларувати лояльність до нацистського «нового порядку». Німецькі військові адміністрації також на початку окупації досить толерантно ставились до просвітян, думаючи їх використати для розбудови органів місцевого самоврядування. Однак, як стало дуже швидко зрозуміло, реальність виявилася трохи іншою й ілюзії
щодо відродження України під проводом німців поступово зникали.
Діяли осередки «Просвіт» на території Сумської області дуже короткий час, фактично лише в 1942 р. (лише Путивльська та Конотопська — ще й у 1943 р.), і заборонялися окупаційною адміністрацією. Може тому вони нічого суттєвого й не встигли зробити. Варто додати, що після відступу Червоної Армії на території Лівобережжя та Сходу України починають проникати і «Похідні групи» ОУН, які використовують будь-які можливості для поширення націоналістичної ідеології серед місцевого населення. Саме від них часто виходить ініціатива відродження просвітянського руху, включаючи і Сумщину (Суми, Лебедин). У Сумах організаційне бюро зі створення «Просвіти» очолив Семен Сапун. «Статут товариства вже вироблений. Громадяни м. Сум із радістю зустрінуть організацію цього товариства і підуть у члени його для боротьби за нашу національну українську культуру, для боротьби з залишками большевизму в свідомості народу, для закріплення жовто-блакитного прапору» – писала в ті дні газета Сумський вісник. Але десь наприкінці березня 1942 р. німецька комендатура дозволу на офіційне відкриття товариства не дала. Саме під прикриттям «Просвіти» в Сумах діяла підпільна Організація Українських Націоналістів (ОУН-р), а Сапун був обласним провідником ОУН на Сумщині. Спроби вдруге відновити діяльність «Просвіти» на початку літа 1942 р. теж до бажаних результатів не привели. Згодом більшість просвітян, як учасники бандерівського підпілля були німцями заарештовані, розстріляні та спалені в Сумській тюрмі 20 лютого 1943 року.
Після вигнання німецьких окупантів Совєтською Армією, зрозуміло, що «Просвіти» розпочати свою діяльність також не могли.
Знову Товариство «Просвіта» відроджується на хвилі нового українського національного піднесення вже в часи горбачовської «перестройки». 11–12 лютого 1989 р., в Києві на установчій конференції зорганізувалося Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка (ТУМ), а на Сумщині таке ж об’єднання було створено 15 квітня того ж року. Саме від нього бере початок діяльність сучасного просвітянського руху на Сумщині, історія якого укладачами збірника доведена до 2017 року.
Вводячи до широкого наукового обігу та публічного дискурсу цей тематичний масив документів, упорядники ставлять своїм завданням: а) дати історикам зібрання документальних джерел для вивчення історії просвітянського руху в ХХ — на поч. ХХІ століть на території сучасної Сумської області;
б) крім того, ці документи є ще й самодостатніми оповідачами, що допоможуть широкому читацькому загалу самостійно скласти цілісне уявлення про просвітянський рух на Сумщині.
Упорядники дякують Управлінню молоді та спорту Сумської ОДА, за підтримки якого виходить цей двохтомник, всім добродіям, хто поділився власними документальними колекціями, працівникам архівних та музейних установ, бібліотек, а також жертводавцям.
З огляду на мізерний наклад видання (першого тому – 100 примірників, другого – зібрано коштів на 52 примірники), користуємося нагодою звернутися до читачів з проханням посприяти в збільшенні накладу.
Номер картки Приватбанку 5168745611514743 (В’ячеслав Артюх).
Презентація двохтомника планується в Сумах у другій половині лютого цього року. Вона стане частиною заходів з увічнення пам’яті сумських підпільників ОУН(Б), загиблих від рук окупантів 80 років тому.
Віктор Рог
