Бандурою об’єднані

DSC08039

19-22 жовтня у Києві проходив Міжнародний форум бандуристів, присвячений 100-річчю Київської капели бандуристів.

Можливість зібратися разом у Києві з’явилася завдяки новому курсу підтримки культурної політики України та здобуттю організаторами форуму бандуристів гранту Українського культурного фонду.

Організація та проведення Міжнародного форуму бандуристів стало непересічною історико-культурною подією для 4-х поколінь українців, котрі десятиліттями ціною власної праці, коштів та, навіть, життів люди зберігали в еміграції унікальні традиції нашого народу.

На форум приїхали відомий бандурист із Австралії Петро Деряжний, керівник квартету бандуристів «Bandura Beyond Borders» та учасник Канадської капели бандуристів Борис Остапієнко, бандурист, керівник Аргентинської капели бандуристів Олесь Береговий, бандурист-віртуоз, науковець, виконавець на харківській бандурі, фундатор Канадської капели бандуристів Віктор Мішалов, відомий бандурист-віртуоз, керівник Канадської капели бандуристів (США-Канада) Юліян Китастий.

DSC08059

19 жовтня був показаний фільм Ореста Сушка «Хоробра сімнадцятка», присвячений історії еміграції капели до США у роки Другої світової війни. Перед показом виступила «Українська капеля бандуристів ім. Т. Шевченка» із США (художній керівник та головний диригент Олег Махлай), а опісля відбулася зустріч із режисером фільму, який спеціально прилетів із Канади.

20 та 21 жовтня у столиці тривав музичний марафон «Усі бандури світу», в якому взяли участь музиканти з Вінниці, Тернополя, Києва, Одеси, Львова та Канади, Австралії та Аргентини. Порадувала всіх присутніх юна учасниця проекту  Софія Аль-Хадіді. Бандуристка із Вінниці – перша дитина в Україні, яка опанувала гру на харківській бандурі у віці 9 років. Інструмент Софії є втіленням ідеї Дмитра Губ’яка. Експерементальний інструмент має великі технічні можливості. Тут рівноправно використовується ліва і права рука і всі 10 пальців.

DSC07998

22 жовтня у Києві відбувся історичний концерт, якого чекали чотири покоління музикантів. На сцені драматичного театру імені Франка виступили разом 120 бандуристів з України та з Америки. Два прославлених професійних колективи – Національна капела бандуристів імені Григорія Майбороди і Українська капела бандуристів імені Тараса Шевченка з Північної Америки – беруть початок з одного джерела. Дві капели із України і США офіційно є єдиними спадкоємцями капели 1918 року. Це Київський кобзарський хор, створений у серпні 1918-го за сприяння гетьмана Павла Скоропадського бандуристом Василем Ємцем. Після Другої світової війни долі учасників хору розійшлись. Частина залишилася в Україні й зберігала кобзарські традиції під гнітом ідеологічних переслідувань. Друга частина первісного колективу емігрувала до США й Канади і плекала кобзарське мистецтво на чужині.

DSC08104

Учасники української капели бандуристів ім. Т. Шевченка (Детройт, США) зберегли практично знищений в Україні унікальний довоєнний репертуар творчості Гната Хоткевича, який зробив справді визначний внесок у розвиток бандурного виконавства першої половини минулого століття, котрий містить релігійні твори, церковні колядки, республіканські, стрілецькі та повстанські пісні, традиції музикування та виконання і, найголовніше, довоєнний інструмент – бандуру харківського типу, яких в Україні на сьогодні залишилося всього чотири екземпляри. Колектив виступив у більш ніж 500 концертах у Північній Америці, Австралії, Європі та Україні.

DSC08181

Чарівне звучання бандури лунало у найпрестижніших залах світу, зокрема в «Карнеґі-холі» у Нью-Йорку, кафедрі «Нотр-Дам» у Парижі, у «Мессі-холі» в Торонто, у Львівському, Одеському та Київському оперних театрах… Довголітнім диригентом капели бандуристів був легендарний Григорій Китастий. У США і Канаді популярні кобзарські табори, де дітей навчають гри на унікальному інструменті. Після закінчення Другої світової війни, 1946 року в Києві також поновлюється діяльність капели – створюється Державна капела бандуристів УРСР на чолі з талановитим музикантом Олександром Міньківським… Згодом їй присвоюється ім’я відомого композитора Г.І. Майбороди та звання національної…

DSC08080

22 жовтня вперше за усю історію розвитку жанру дві частини славетної Київської капели бандуристів, історично роз’єднані з 1946 р., з нагоди 100-річчя Київської капели бандуристів: Українська капеля бандуристів ім. Т. Шевченка (Детройт, США) та Національна заслужена капела бандуристів України ім. Г.І. Майбороди (Київ, Україна) возз’єдналися під час спільного концерту на сцені театру ім. І. Франка.

Міністр культури України Євген Ніщук, відкриваючи історичний концерт, відзначив: «Кобзарство – найважливіший атрибут української музичної культури, унікальний феномен, який здавна побутував на теренах нашої держави і давно перетворився на символ українського мистецтва. Історія кобзарства тісно переплетена з трагічними подіями, які відбувалися на території України, оскільки кобзарі завжди захищали українську історію, культуру і традиції не лише як виконавці, а й зі зброєю в руках. Попри репресії, арешти, розстріли, голод, війни, концтабори та вимушену еміграцію, перші капеляни та їхні нащадки зуміли зберегти традиції, відродити жанр і зробити його популярним у багатьох країнах світу. Їхній внесок у розвиток українського мистецтва був настільки потужним, що сьогодні капели бандуристів існують та активно концертують у США, Канаді, Аргентині, традиції кобзарства мають своїх поціновувачів у країнах Європи, Японії та далекій Австралії.

Сьогодні бандура символізує не просто унікальний український музичний інструмент – це також і ключ до єднання українців у всьому світі, і міст, який сполучає цілі мистецькі покоління…»

Проведення форуму з нагоди 100-річчя формування першого у світі унікального українського мистецького колективу – Київської капели бандуристів – дало можливість вперше зібрати воєдино хранителів українського мистецтва із різних континентів, які майже 80 років у еміграції плекали культурний пласт, на жаль, знищений у радянський період та практично невідомий в Україні.

До 100-річчя першого професійного кобзарського хору Національний банк випустив срібну монету. З одного боку – американська українська капела, з другого – українська національна. Обидві зуміли зберегти свою ідентичність. Одна – в умовах чужини. Друга – під гнітом переслідувань та репресій. Обидві – гілки одного дерева, спадкоємці створеної сто років тому Київської капели бандуристів, долю яких розділила Друга світова війна.

Георгій Лук’янчук

Опубліковано Культура.