Запорука обміну!

Йосиф Сірка

Дуже коротко втрималася у ЗМІ пропозиція пана Садового, стосовно вирішення обміну полонених українських моряків та інших українських політичних в’язнів, утримуваних в російських в’язницях. Йшлося про висловлену думку пана Садового, мовляв, замінити московського аґента Медведчука на українців. Мені ця пропозиція сподобалась, оскільки це одинока можливість змусити кремлівського кума Медведчука до позитивного рішення.

Згідно з розслідуванням журналістів „Схеми”, Медведчук за цей рік вже 21 разів літав, то до кума за справами, бо результату „переговорів” щодо обміну полоненими не було і не передбачається. Зате, добре відомо, що за час свого „переговорництва” Медведчук активно пропаґував путінські погляди щодо майбутнього України, Криму та навіть окупованої території східної України – навіть через російське телебачення.

З пропозицією Садового співпало і повідомлення Марчука, мовляв, Медведчук вже не бере участі у переговорах.

Якщо виходити з мети оголошення воєнного стану в 10-х областях України – посилити обороноздатність краї ни – то слід мати на думці не тільки зовнішнього ворога Незалежної України, але й її внутрішніх ворогів, які не тільки вільно брешуть щодо збройного нападу Росією на українські кораблі, поранення та захоплення в полон українських військовослужбоців, але й звалюють вину на жертви.

Звичайно, що слід пробувати через міжнародні суди та дипломатію примусити Росію до цивілізованої поведінки. Але кожний, хто хоч раз мав до діла з російським агресором, то знає, що це нічого не дасть. Зрештою, хіба це не нахабство російських дипломатів, які після обстрілу та поранення українських моряків, після захоплення суден в міжнародних водах, звинуватили Україну у „провокації”? Щось на зразок байки Л.Глібова „Вовк та ягня”, де вовк, який стояв у воді струмка, вода якого стікала до ягняти, звинуватив ягня, мовляв, воно „каламутить воду”, яку він хотів пити. —

Нащо се ти, собачий сину,
Тут каламутиш берег мій
Та квапиш ніс поганий свій
У чистую оцюю
воду?
Та я тобі за сюю шкоду
Ти знаєш, що зроблю?..
Як муху, задавлю!
— Ні, паночку,— Ягня йому мовляє,-
Водиці я не сколотив,
Бо ще й не пив;
А хоч би й пив, то шкоди в тім немає,
Бо я стою зовсім не там,
Де треба пити вам,
Та ще й вода од вас сюди збігає…
— Так себто я брешу? — тут Вовк йому гукнув. —
Чи бач!
Ще і базікать стало…

(Леонід Глібів, 1827-1893).

Сподіваюсь, що шановний читач може собі уявити : три українські човни, в оточенні 8 російських військових кораблів (у рази більших від українських човнів), штурмових літаків, воєнних гелікоптерів (з яких по українських 24-х військовослужбовцях стріляли), „провокували” „Вовка”, мовою Глібова „каламутили берег” (анексовані води). І в аґресивних діях „Вовка” в Україні є партії, політики, ТБ, газети, які виправдовують „Вовка”.

Президент Порошенко, виступаючи перед студентами в Івано-Франківську (4.12.18) сказав, що рішення про воєнний стан має “виключно превентивний характер”. Воно дозволить захистити українців і, зокрема, законодавчо захистити воїнів, щоб вони могли боронити державу. Гадаю, що сам президент знає найкраще, що «захистити українців» слід насамперед від внутрішніх ворогів України – п’ятої колони, тзв. опоблоку, РПЦ МП, та Російського вибору (який назвав Медведчук «українським). Без них Україна зможе себе безпечно захистити, а якщо вони далі вільно займатимуться антиукраїнською пропаґандою, то не слід було вводити воєнний стан.

Стосовно звільнення українських полонених та інших незаконно утримуваних в Росії, то ідея Садового заслуговує не тільки на увагу, але й підтримку – чим швидше, тим краще. Гадаю, що і сам Порошенко це усвідомлює, бо ж він з Медведчуком знайомий вже не перший рік. Звичайно, Путін тим самим втратить можливість безпосередньо й відверто керувати своїми аґентами в Україні, але українців менше будуть заводити в оману «миролюбними» російськими «зеленими чоловічками», «їхтамнєтами», російськими «добровольцями» з-поміж російських офіцерів, «мирними ракетами», які зістрелюють цивільні літаки (як це було з малайзійським). Отоді «мирні» стрілянина, таран українького корабля, захоплення та поранення моряків зрозуміють усі українці, що саме «братська любов» «братського народу» московитів до українців є найбільшим злом не тільки для молодої української держави, але й усіх її громадян.

Голова «Українського» вибору Медведчук, міг сам себе запропонувати президентові на заміну, щоб українці уникли такої долі, як Василь Стус, якому адвокат Медведчук «допоміг» потрапити до російської в’язниці, з якої він живим не вийшов. Тому потрібно підримати ідею Садового.

Торонто, 5.12.18 р.

Опубліковано Блоги.