Президентські перегони в Україні 2019 року. Перший аналіз

До виборів ще далеко, але політологи і не тільки в Україні, вже стараються не так подати свій прогноз як проаналізувати програми і можливості провідних кандидатів.

Ясно що треба починати аналіз з сьогоднішнім Президентом, Петром Порошенком, адже ж у нього мабуть найкращі можливості мимо сьогоднішніх опитувань, і з точки зору власних, а також державних ресурсів і здібності відповідно ними диспонувати.

Одним з мабуть найповажніших важелів для виборця у демократичному суспільстві це відповідь на питання: чи тобі краще сьогодні чим було у час попередніх президентських виборів, тобто в цьому випадку, у травні 2014. Правда, відповіді на це питання можуть бути різноманітні, які залежать часто від особистої долі респондента. Немає сумніву, що для Петра Порошенка краще сьогодні. Кажуть що він шостий найбагатший в Україні. Але коли поставити це питання для пересічного мешканця України котрий ще не виїхав в Європу чи Канаду чи Америку для покращення економічного життя своєї родини, то зокрема два фактори стають приголомшуючими. Найуважніше для пересічного виборця це стан його особистої безпеки, що включає політичну безпеку держави а також економія.

При такій аналізі у Петра Порошенка проблеми. Воєнний стан в України не тільки що не покращав, але простягнувся на нові території, цим разом на Азовське море. В Криму і Донбасі нічого не змінилося на краще. Україна зазнали більше жертв, як на полі бою так і через дислокацію населення. Хоча за словами Порошенка збройні сили України значно збільшилися та увінчувалися новою технікою включно з американськими “Джевелінами”. Що з того? “Джевеліни” не використовуються у війні, а тимчасом Росія як загарбала Крим без одного оборонного пострілу і так само зайняли повний контроль над Керченською притокою та Азовським морем без найменшого збройного спротиву з сторони України. Тому політичний стан, тобто стан безпеки в Україні гірший сьогодні чим був у травні 2014. До речі Україна сьогодні знаходиться у проголошеному “воєнному стані”.

Другим важливим фактором це економія. Правда на таке питання можна різно фантазувати, одначе я хочу це зробити без забарвлення і тому просто подаю одну не відрядну статистику. Відношення гривні до американського долара у травні 2014 року було 12:1, а сьогодні 28:1. Це фактично означає, що споживач може в Україні купити сьогодні менше половини того, що міг купити тоді бо відповідно зросли ціни майже на усі продукти. До речі сам інвестиційний клімат теж поганий, а вартість нерухомості у самій столиці такий, що фактично нічого не можна сьогодні продати хіба за безцін. Продавців багато але купців нема. От такий економічний стан дуже реальний для мешканців України. До речі за цих останніх майже п’ять років дуже багато виїхало але на це немає поки що офіційної статистики, а та що є здається не вірна.

Разом з поганою економією треба і прослідити її головну причину, а саме корупція в Україні. У Петра Порошенка боротьба з корупцією фактично є штукою публічних відносин (Public relations). Антикорупційне бюро та старання впровадити судівництво для цього діла, показалися не серйозними зусиллями. До цього фіаско Порошенко долучив і Генеральну прокуратуру для впровадження конфлікту. Ніхто з більших олігархів сьогодні не знаходиться під загрозою закону. Колишні олігархічні “сепаратисти” чи по просто друзі Президента сатрапа Януковича типу Ріната Ахметова чи Сергія Тігіпка стали бізнесовими партнерами нового Президента. Сам Порошенко створив публічне вражіння “сліпого трасту” свого майна, але Панамські розкриття, а також обман продажі заводів озброєння власності Порошенка показали, що це все нічого більше як показуха. До якоїсь міри Порошенко навіть зухвало розвинув своє майно бо здавалося б на кожному розі вулиць більших міст України, подібно до Starbucks в США, знаходиться “Рошен” у надзвичайно розкішному представленню.

Де Петро Порошенко зробив великі поступки це у впровадженню українізації. Очевидно найповажнішим це надання “Томосу” Вселенським Патріархатом. Це історична подія не зважаючи чи її будуть далі ускладнювати особисті амбіції ієрархів українських церков. Також за Порошенко впроваджено закони про декомунізацію, вшанування пам’яті модерних історичних воюючих формацій України, разом з тим перейменування міст, вулиць, тощо, повернено до часів Президента Ющенко коли змістовно вшановувалося пам’ять жертв Голодомору 1932-33, зроблено юридичні та практичні заходи для втілення і розвитку української мови шляхом законами про освіту, про мову, встановленням бюджету для українського кіновиробництва, тощо. Мені здається, що на останній сесії РНБО яка проходила “на живо” чи “на диво” де обговорювалися питання стратегічної безпеки по телебаченні навіть міністр внутрішніх справ Арсен Аваков заговорив українською мовою. Хто його знає, може Петро і Марина за цих п’ять років почали і вдома розмовляти українською також. Чи це PR чи дійсність?

Незважаючи, такі явища дуже корисні для розвитку України як держави яка сьогодні бодай керується духовним добром також і “титульного народу”. Чи ці заходи розвитку культури переважають над неадекватністю політичного захисту і поганої економіки чи виборці сприймають піклування духовним добром народу як просто ПР спеціаліста по цьому? Якщо вибори будуть демократичними виборці дадуть відповідь але мабуть навіть при цьому відповідь може бути неясною. Чи Петро Порошенко добрий президент України чи просто вдалий ПР-чик!!!

4 грудня 2018 року Аскольд С. Лозинський

Опубліковано Блоги.