Львів – вересень 2022
Київ пасажирський прибуває з Перемишля до Львова за менше як дві години часу, що включає паспортний і митний контроль. Поїзд заповнений. Оскільки розмови у вагоні відбуваються українською, я підозрюю, що це українці, а не поляки, які просто розмовляють українською. Тобто виглядає, що життя унормовується. Слід запримітити на Перемишльському двірцю присутність Консульства України з опікою та тлумачем. Окремий зал для матерів з дітьми.
Перейти українську границю це надзвичайно легко на поїзді. У мій вагон увійшло аже троє осіб. З особливою чемністю вони перевірили паспорти і багаж, навіть багаж особи, яка не була у вагоні, а у іншому. Дві особи були жіночого роду і типові львів’яни, чемні, як на мій досвід. Одначе, на Вокзалі було важче. Вільні таксі не стояли, тільки за замовленням. Я зупинився при кіоску, і одна львів’янка повчила мене, як треба готуватися до приїзду та замовила мені таксі. Очевидно, водій називався Андрій. Я не говорив, що мені набридло тих Андріїв у Львові, коли немає одного Аскольда.
Прибув до помешкання зовсім мокрим. Казали мені, що я привіз довго очікуваний дощ.
Вийшов на Пекарську для зустрічі з колегою. Напроти йде монахиня, але інакше одягнена ніж у Нюарку. Хіба здається, що я зачіпаю всіх монахинь. Вони дуже ввічливо відносяться, бо таке їх покликання — служити Богу і людям. Чину римо-католицького серця Ісуса, але українка. Питаю, чим вона займається у час війни. Відповідає що переважно опікується дітьми біженців. Питаю провокативно як вона ставиться до сьогоднішнього Папи. Вона відповідає, що ніяко бо не її місце його судити. Його судитиме вищий суддя. Відчутна гіркота у її відповіді. Питаю що вона планує після війни. Відповідає бажає залишитися у Львові бо це її місто і працювати.
Черговий раз намагаюсь відкрити валютний рахунок в Україні. От, наприклад, приїхав Андрій з України до Ню Йорку із правильною еміграційною візою. За якийсь час виробляє собі картку і число соціального забезпечення та зелену картку постійного проживання. Приходить він до нашої кредитової кооперативи з 500 доларів і просить відкрити ощадний рахунок. За десять хвилин дівчата у Самопомочі дають його жовту книжечку, де вписаних його 500 доларів.
Подібно приїжджає по закону і паспорту Аскольд в Україну більше як сотий раз, у нього ідентифікаційний код і посвідчення про постійне проживання. Він має аж 2000 доларів і бажає відкрити валютний рахунок. Кажуть йому дівчата, як з Ощадбанку так з Приват банку, що потрібно довідку про сплачення податку у США. Згідно з договором між Україною та Америкою. Тільки Америка не виконує зобов’язань зі своєї сторони, а Україну поставила на службу Внутрішньої служби приходів. І Україна виконує цю роль.
Якби не на сміх це домовлення приводило, я констатував би, що українські банки більше дотримуються міжнародних домовлень, ніж американські. Правда, Аскольд, знаючи більше трюків, бо він юрист, сам видруковує форму W9, сам виповнює, та сам підписує. І всі задоволені. Відкрито рахунок і ніхто від цього не став розумнішим і ніхто не постраждав.
Тобто Україна сумлінно виконує свої добровільно прийняті навантаження від Америки, а Америка у цьому випадку трохи нагадує Орвеллівського “Великого брата”.
Очевидно високо ціняться жертви на фронті у тому числі і львів’ян. Окрім цього і мабуть п’ять звуків сирен за час мого перебування, на що фактично ніхто не реагував, більше вивішаних українських прапорів, у Львові не відчувається стану війни, і натомість пересічні львів’яни є оптимістично наставлені до її закінчення нашою перемогою. Мабуть це і можна було сподіватися.
Після Польщі відчутно хіба для мене більшу увічливість у службові індустрії. Це правда, мабуть, тому що у Львові я розмовляв виключно українською мовою як і у Польщі. Там мене інколи не розуміли і просили англійську але я відмовляв вказуючи, що я хотів вивчити польську мову а не англійську. У Львові ніхто англійською до мене не заговорив. Це наука для моїх не тільки дітей але і українських ровесників, а то і старших які воліють зломаною англійською замість українською говорити в США.
Що хочуть галичани дізнатися від своїх українсько-американських братів відзеркалене у запитаннях журналістів. Основне, мабуть, це не передбачене: як закінчиться війна і як американці крім достарчання зброї дивляться на Україну. Я відповідаю, що пересічні американці дивляться на українців з подивом, що Україна завоювала ввесь світ. Як закінчиться війна? Раптово зірвалось бо оголосили повітряну тривогу. І то не раз а два. Я зрозумів на телебаченні, що треба оповідь про Америку повторити. Але наразі їду у Київ.
14 вересня 2022 Аскольд Лозинський
