Київ – Межигір’я, вересень 2022
Першим ускладненням цієї частини мого подорожування було те, що поїзд Інтерсіті з Львова мав прибути о 22:35 годині. а прибув з 10 хвилинним запізненням. Чому це складність? Бо комендантська година зобов’язує киян не знаходитись на вулицях після 23:00. Стоянка таксі краща на Південному вокзалі і там я виходжу. Перша таксівка пропонує ціну 500 гривень. Я його ображаю відносно лагідним матюком та звертаюся на телефонічний таксі. Трохи запізнився, аж на 5 хвилин, але прибуваю на мою хату, заплативши разом з американським типом 135 гривень. І поліція не зупиняла.
Наступного дня о 9 годині приїхав по мене український журналіст, Андрій. Поїхали у Межигір’я. Там намічені зустрічі з отцями Православної Церкви України та командирами деяких підрозділів. Отці відправили молебень за Україну у ново збудованій церковці, побудованій заледве кілька років тому недалеко від місця знищеного радянською владою історичного Межигірського Спасо-Преображенського монастиря. Вислухали молитву молебень і слова отців ПЦУ, винагородили хоча символічно монастир і довколишню церкву Святого Миколая під Борисполем, самі були нагороджені за воєнну допомогу Митрополитом Києва і всієї України Епіфанієм, відбули екскурсію по парку включно з обридливим до гріха своїми люксусами приміщення Януковича (досить окреслити що при бідності населення український президент бандит Віктор Янукович жив як римський цезар Калігула з позолоченням всього, тільки не унітазу), ознайомилися з місцями ворожого удару ракетами та збиттям вертольотів, і зустрінулись з командирами, котрі тимчасово зупинилася перед поверненням на фронт Миколаїв-Херсон, де боротьба продовжується. Я дякував їм за службу. Вони дякували за підтримку.
Багато дечого залишилося на думці про перші дні, а то і місяць війни, коли оглядали знищені вертольоти ворога по цей бік Дніпра. Тут відносно звичайні двадцятилітні лейтенанти та вояки своєю героїчністю захистили ще з перших днів столицю Київ від десантів. Пізніше ворог і його колони застрягли, і напрям війни зовсім змінився. Київ для москалів став недосяжним.
Я особливо міркував як відносно малі, хіба не дуже визначені події і особи міняють хід історії. Київ фактично врятували мала група наших військових своїм не тільки героїзмом, але й вмілістю. Я подумав — мій народ не тільки трагічно героїчний, як я це вчився з історії. Радше він здібний, мудрий, козацький і надзвичайно хоробрий. Він не є безстрашний, бо усі відчувають страх. Різниця у тому, щоби побороти страх, і сказати: я готовий себе віддати за Україну і за долю мільйонів, як писав Франко: мусиш дати ти одвіт.
З розмов з тими, які готові гинути, закінчення війни не може бути домовленням, а завзятою боротьбою, щоби остання грудка української землі повернулася до матері, ввесь Донбас і Крим. Командант Межигір’я запропонував, щоби українці на Кубані, як колись проголосили себе незалежними та звернулися до Києва, щоби цю територію повернути до матері.
Це не зовсім фантазія бо розчленування імперії є конечним на довшу мету. Казали мені, що навіть при поверненні всієї української території, Західні санкції повинні продовжуватися поки Росія представляє загрозу у будь якій площині. Наші бійці переконані що вони, немов воїни Бога, борються проти зла і диявола. Велику роль у цьому виконують душпастирі молитвами і допомогою.
Окрім гуманітарної та медичної допомоги у цей час найбільше потрібні квадрокоптери з тепловізорами для окремих підрозділів, і не тільки на півдні і сході але по усіх граничних пунктах. А особливу подяку передавали Білому Дому і Пентаґону США за одноразові квадрокоптери “Switchblade” Kamikadze, Javelins, Stingers, HIMARS.
На вулицях Києва зустрічав я чимало військових, приступав до них і дякував за службу. Вони дуже ввічливо, і майже без винятку українською мовою приймали мої слова подяки. Мабуть найбільш позитивно одушевлений почуттям єдності у народі.
17 вересня 2022 року Аскольд С. Лозинський
На фото зліва на право: волонтер, боєць Української Добровольчої Армії Роман Волицький, начальник штабу УДА і керівник Руху Опору Південь УДА полковник Сергій Ільницький “Сокіл” і автор
