Кам’яні серця політиків та церковних ієрірхів
Йосиф Сірка
Боротьба мужньої Надії Савченко проти російського безправ’я досягає неймовірних розмірів. Її звільнення вимагають різні відомі політики – американський віце-президент, чеський віце-прем’єр, носії нобелівської премії, депутати Європейського парламенту, різні уряди Європи та світу. На жаль, українська влада досі не звернулася з проханням до президента США Обами, до королеви ВБ, до президента Китаю, Папи Римського, до глави Православної церкви Варфоломія – щоб вони потелефонували до Путіна і „попросили” його звільнити невинну дівчину, якій загрожує смерть.
Просто неймовірно, щоб у ХХІ-ому столітті світ так спокійно реаґував на таку кричущу несправедливість, яку бачимо по відношенню до української льотчиці Надії Савченко в Росії. Сьогодні вже світ знає, що її було захоплено в полон, протизаконно вивезено в Росію і звинувачено у „незаконному” перетині державного кордону та вбивстві росіян, яких вбили після того, як її захопили в полон.
Досі адвокати Н.Савченко змогли довести цілковито абсурдне звинувачення. На жаль, російські суди керуються не встановленням справедливості, але політичним шантажуванням .
Дивує одно, якщо очільники української влади не здатні звернутися до світових авторитетів, то чому канонічні православні та греко-католики мовчать? Невже ж очільники цих церков не можуть звернутися до своїх найвищих представників – врятуйте хритиянську невинну душу! Ще пару тижнів тому було задокументоване і підписами скріплене „порозуміння” між Папою Франциском та російським патріархом Кирилом. Невже ж нема відваги в українських православних МП та в УГКЦ звернутися до цих двох, які б мали вболівати за кожну християнську душу?
Не більш пасивно себе поводять і решта церков в Україні – УАПЦ, католики, протестанти та інші, а 5-та Заповідь Божа: НЕ ВБИВАЙ – актуальна саме зараз не тільки на полях бою, але й в російському суді.
Саме несправедливий російський суд над невинною жертвою Надією Савченко демонструє світові не тільки бездушність кремлівського режиму, але й безсердечність багатьох політиків та духовних провідників світу.
Голодна смерть Надії Савченко не зворушить Кремль, бо саме завдяки йому Україна втратила в 1932-33 рр. десять мільйонів невинних людей, серед яких більшість була жінки та діти. Але очільні представники церков в Україні повинні показати, чи для них важлива 5 Божа заповідь, яку російський суд навмисно провокує. Ми повинні докласти усіх зусиль, щоб не тільки політики знали про нечувану несправедливість сфабрикованого звинувачення української льотчиці Савченко, але й щоб про це знали й громадяни РФ.
Німеччина пройшла трансформацію від диктатури Гітлера до демократії, яку сьогодні подивляє світ, тільки тому, що змогла критично поставитись до свого минулого. Росія зробила б крок вперед, коли б засудила диктатуру Сталіна. Але ж вихованці КГБ не здатні засудити те, до чого були причетними. Саме тому доречно буде пригадати усім лояльним і нелояльним до Кремля громадянам Росії слова німецького пастора, в’язня нацистського концтабра Мартіна Німйолера (Martin Niemöller (1892 -1984):
„Спочатку вони прийшли за соціалістами, і я мовчав,
Тому що я не був соціалістом.
Потім вони прийшли за членами профспілки, і я мовчав,
Я не був членом профспілки.
Потім прийшли за євреями, і я мовчав,
Я ж не був євреєм.
Тоді вони прийшли за мною, і тут –
Вже не було нікому заступитись за мене.”
Саме ці слова пригадуються, коли міністр закордонних справ РФ С.Лавров „виправдовує” заборону українським лікарям відвідати Н.Савченко, мовляв, російська влада дотримується „принципу гуманізму”. Справа ж в тому, що вся маніпуляція та безглузде обвинувачення невинної Савченко є доказом відсутності не тільки „принципу”, але й елементарного гуманізму не тільки у суддів, але й у керівників РФ.
Торонто, 9.3.16 р.
