Григорій Світлицький – художник, іконописець, «поет місячних ночей» (150 років тому)
150 років тому:
27.09.1872 – у Києві народився Григорій Світлицький, художник, іконописець, скрипаль, композитор. Сучасники називали майстра «поетом місячних ночей». Закінчив Київську рисувальну школу Миколи Мурашка (1886-1893) та Петербурзьку академію мистецтв (1893-1901). У Петербурзі експонував твори в Товаристві акварелістів, Товаристві художників ім. К. Костанді, Товаристві пересувних художніх виставок. За участь у реставрації Ісакієвського собору московський імператор Микола ІІ надав дворянський титул. В часі революції померла дружина, загинув син Юрій, більшовики експропріювали його петербурзьку квартиру, тож 1919 повернувся до Києва. Прийняв реалії нової влади і чималу частину творів присвячував радянській тематиці. Член Асоціації художників Червоної України та Українського мистецького об’єднання (з 1929). Першим удостоєний звання Народний художник УРСР (1946). Професор Київського художнього інституту (з 1947). Помер у Києві 28.07.1948.
Звання професора та Народного художника своєю чергою передбачали написання особливого «єлейного» для режиму полотна. В цьому плані непохибною темою було створення портрета Володимира Леніна. Близько 9 років працював над картиною «Ленін слухає «Місячну сонату» Бетховена, виконав десятки ескізів і врешті виставив картину на 9-й Республіканській виставці. Колеги художники схвально оцінили полотно, проте ідеологи від мистецтва в ньому взріли «контрреволюцію»: мовляв фортепіано чомусь стоїть надто далеко і чомусь Ленін стоїть на терасі, коли навколо буря гне дерева, а це є неповагою до вождя. Світлицький тоді спізнився на засідання Спілки художників і волею випадку вислухав це обговорення в коридорі через привідкриті двері. Почуте настільки потрясло художника, що повернувшись додому цього ж вечора він помер.
1958 до десятиріччя з дня його смерти в будинку (район Подолу), де майстер прожив майже 30 років відкрито меморіальний музей з експозицією унікальних артефактів та робіт художника. 1992 музей закрили на реконструкцію. Через деякий час до музею в супроводі охоронців та мистецтвознавця двічі приїздив голова адміністрації Леоніда Кучми – Дмитро Табачник. Після оглядин музею до правнука художника Олексія Гуляницького підійшов експерт Табачника й відкрито сказав: «Ти розумієш, з ким розмовляєш? Не будь дурнем, подаруй йому декілька робіт з тих, що сподобались». Правнук відмовився і невдовзі в супроводі міліції приїхали виконавці з розпорядженням Табачника забрати цінні експонати до фондів Музею історії Києва. А вже пізніше у 2008 музейне приміщення знищила «випадкова» пожежа, оскільки стара будівля заважала забудові кварталу.
