Громадяни Туркменістану vs. народ України
Прес-служба Кремля повідомила, що «Володимир Путін направив вітальні послання лідерам і громадянам Азербайджану, Вірменії, Білорусії, Казахстану, Киргизії, Молдавії, Таджикистану, Туркменістану, Узбекистану, Абхазії, Південній Осетії, а також народам Грузії і України з нагоди 76-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні».
Яка різниця між «народом», з одного боку, та «громадянами» країни та їхніми «лідерами», з іншого? Різницю визначає наявність чи відсутність демократії. Є демократія – народ перетворюється на громадян, котрі обирають своїх лідерів. Немає демократії – народні лідери не обираються, а призначаються (Богом, як от монархи, чи політбюро, скажімо).
Відтак в уявленні кремлівського володаря демократія існує в Білорусі й Туркменістані, але геть відсутня в Грузії та Україні, де правителі призначаються інструктором вашингтонського обкому. Звідси й улюблена московськими пропагандистами тема «визволення» народів з-під влади окупаційних режимів. На всю губу шпетячи українську владу, Соловйов жодного разу не забуває продемонструвати свою палку любов до українського народу.
Народ, як тая дитина, є безвинний і не може нести відповідальності за вчинки владаря. Громадяни – відповідальні за дії своїх лідерів. Тож громадянам Росії, де панує (суверенна) демократія, ще прийдеться відповісти за злочини путінізму. Як відповіли німці за свій вибір 1933 року.
