3. БРАЗИЛІЙСЬКА УКРАЇНА: Фос-ду-Іґуасу

02

Далека мандрівка, а тим більше, коли вона випадає за океан, та ще й по той бік екватора завжди породжує інтригу зустрічі з чимось неочікуваним, дивовижним. Знайомство ж з бразилійською Україною перевершує навіть найсміливіші очікування. І це при тому, що в нинішньому комп’ютеризованому світі, коли кількома натисканнями клавіш отримуєш вичерпну інформацію і видається, що жодних несподіванок бути не повинно. А все ж…

А все ж кожен день перебування в заокеанській частині України (нехай бразилійці не потрактують це як зазіхання на їхні території та суверенітет – мова виключно про духовні категорії) був сповнений найнесподіванішими одкровеннями. Не винятком стало й місто Фос-ду-Іґуасу (португальською Foz do Iguaçu). Зрозуміло, оскільки ми мандруємо бразилійською Україною, то це четверте за розміром у штаті Парана місто, на глобусі України займає не останнє місце раз ми у ньому зупинились. Але, щоби не склалось хибне враження, що уся Бразилія ходить у вишиванках і шароварах (хоча в подальшому ми такі образки оглядатимемо з подостатком) та вітається «Слава Україні! – Героям слава!» у цій місцевості ми затримаємось дещо довше і в кількох подальших репортажах оглянемо також інші дивовижі місцевого колориту.

Але спочатку, як і належиться правдивим українцям, рушаємо до правдивої української церкви, де візьмемо участь у правдивій україно-візантійській Божественній Літургії. Попереднього разу, коли ми оглядали український Каскавел, то між іншим зазначили, що церква там має трохи незвичну, дивакувату форму. Храм же у Фос-ду-Іґуасу зовні взагалі нереально ідентифікувати в приналежності до якоїсь національної будівельної традиції. Перший випадковий погляд викликає раптове зачудування, а відтак у голові наче у переповненому вулику починають дзиґотіти думки та запитання. Мусульманська мечеть? – Та ні, ніби не подібне. А може китайський палацик? – Теж не подібне, та й звідки б йому тут взятись. Так що ж ЦЕ?! З інтелектуального заціпеніння виводять невеликі хрести не то мальтійські, не то ордену тамплієрів, що розташовані по периметру будівлі, більш зрозумілі нам невеликі бані з прямими хрестами і звісно ж тризуб. Ну як можна в Бразилії (українській Бразилії) і без тризуба?!

Церква була збудована щойно декілька місяців перед нашими відвідинами, то ж подекуди ще вчувався запах фарбів. Внутрішній вистрій храму на той час був скромним і, очевидно, ще зазнає змін, доповнень, доопрацювань. Але це вже не суттєво. Головне, що церква є, що вона українська, зручна для місцевої громади, а найважніше єднатиме українців цього бразилійського міста в любові до Бога та України.

(Далі буде)

04 06

08 09

10 17

 

 

 

Поділитись
Коментарі

Читайте також

Мультимедіа