29 березня «Вісконсинський екcперт» опублікував наклепницьку статтю Генрі Редмена, в якій автор грішить проти правди, висловлюючись про пам’ятники в дитячому таборі СУМ як «вшанування чотирьох українців, що допомагали нацистам під час Голокосту». Ця стаття, пронизана свідомими перекрученнями, ніби була написана за інструкціями Кремля. Москва століттями здійснювала свій план підкорення української нації, придушення української мови, культури, релігії та здійснила геноцид через репресії і насильницьке винищення голодом мільйонів невинних чоловіків, жінок та дітей у 1932-1933 рр., під час надзвичайно врожайного року.
Сьогодні Росія веде глобальну гібридну війну, використовуючи засоби інформаційної війни на Заході, як, наприклад, втручання у перебіг виборів у США та беручи в той же час участь у справжній «гарячій» війні на сході України. У 2014 році Росія вторглася в Україну, здійснивши анексію в Європі після закінчення Другої світової війни.
За останні 7 років внаслідок російської агресії біля 14 000 людей було вбито, понад 30 000 поранено та понад 2 000 000 людей були змушені залишити свої домівки. Росія продовжує цю війну в Україні сьогодні. Пан Редман посилається на статтю «Вперед», написану Левом Голінкіним, який, у свою чергу, посилається на публікації Мосса Робсона як основу для свого матеріалу.
Робесон є плідним заангажованим автором безлічі антиукраїнських та проросійських публікацій, сповнених відвертої брехні. Насправді, за останні кілька років поява ксенофобних творів Робесона стала настільки частою, що важко уявити таку продуктивність без спеціального заохочення тих сил, що спрямовують його діяльність. Щодо українських героїв, які були підло звинувачені у допомозі нацистам, кожен з них пожертвував своїм життям у боротьбі проти російської окупації за незалежність України.
Симон Петлюра був убитий в Парижі ще в 1926 році, Євген Коновалець загинув у Роттердамі ще в 1938 році, Степан Бандера був ув’язнений гітлерівцями в 1941 р і підступно вбитий в Мюнхені в 1959 році російськими агентами, які працювали за вказівками Кремля. Роман Шухевич загинув в перестрілці з спеціальною групою МҐБ у 1950 році. Причому Петлюру та Коновальця було вбито задовго до Другої світової війни та Голокосту, що додало абсурду звинуваченням у будь-якій їхній співпраці з нацистами!
Симон Петлюра, як голова уряду Української Народної Республіки та лідер Української соціал-демократичної робітничої партії, спричинився до створення української Конституції, яка передбачала визнання прав усіх національних меншин.
У Кабінеті Петлюри працювали євреї і було окреме Міністерство єврейських справ. Він докладав максимум зусиль до того, щоб запобігати єврейським погромам, припиняти їх на території України, а також карати винних, про що залишилося багато документальних свідчень.
Степан Бандера був головою Організації Українських Націоналістів, визвольного політичного руху, який проголосив відновлення незалежної Української держави 30 червня 1941 року. Бандеру ненавиділи як комуністи, так і нацисти, оскільки він перешкоджав їхнім амбіціям підкорити Україну. За словами Герберта Ромерштайна, 2 липня 1941 р. СС «Айнзацгрупа В» доповідала начальнику поліції безпеки про «заходи, які готуються проти бандерівської групи, зокрема проти самого Бандери. Вони будуть здійснені найближчим часом, наскільки це буде можливо».
Вже 5 липня Бандера, як і ряд його соратників, був заарештований нацистами і провів більшу частину Другої світової війни в концтаборі Заксенхаузен. Два брати Бандери також були заарештовані нацистами і вбиті в Освенцімі. Протягом наступних років нацисти полювали на членів ОУН і розстрілювали в таких місцях, як Бабин Яр, або відправляли до тих же концтаборів, що і європейських євреїв.
Роман Шухевич став головнокомандувачем Української Повстанської Армії, яка вела війну на двох фронтах, проти нацистів і комуністів. Сотні євреїв та представників інших національностей служили в лавах УПА, причому чимала їх кількість перебувала на керівних посадах. Прелат Української католицької церкви архієпископ-митрополит Андрей Шептицький врятував сотні українських єврейських дітей, зокрема за сприяння УПА та ОУН.
Нюрнберзький процес являв собою низку військових трибуналів, які були організовані союзними силами згідно з міжнародним правом та законами війни і функціонували з 20 листопада 1945 року по 1 жовтня 1946 року. Вони були створені для розслідування злочинів, скоєних під час Другої світової війни, та притягнення винних до відповідальності. Після численних слухань та розслідувань різноманітних фактів згадані судові процеси завершилися без жодних звинувачувальних рішень стосовно будь-якої співпраці ОУН, УПА чи їхнього керівництва, включаючи Бандеру та Шухевича, з нацистами.
У 2004 році Герберт Ромерштайн опублікував свою розвідку під назвою «Розділяй і владарюй: кампанія дезінформації КҐБ проти українців та євреїв». Якби він був сьогодні з нами, пан Ромерштайн, який працював начальником Управління з протидії радянській дезінформації в Інформаційному агентстві Сполучених Штатів, швидше за все, оцінив би статтю, написану Генрі Редменом, як ще одну атаку, інспіровану імперською Росією з метою дискредитації українців, які мають право після багатовікових репресій та самовідданої боротьби за звільнення від російської окупації, на власну історію у своїй незалежній країні вільних і хоробрих людей.
Павло Бандрівський, Чикаго
