Тест для юриспруденції США та антикорупції в Україні

ua-usa4

У Федеральному окружному суді Вашинтона проводиться судовий розгляд позову двох громадян України, які зараз проживають у Сполучених Штатах Америки та їх юридичної особи, сформованої в Україні. Названими підсудними є уряд України та такі відомі колишні урядовці, як Віктор Янукович, колишній президент України, якого скинула демократична революція Гідності, Микола Азаров та Арсеній Яценюк, колишні прем’єр-міністри, перший лакей Януковича, пізніший невдалий реформатор, у тому числі багато інших: колишній безславний генеральний прокурор Віктор Шокін, їх помічники, олігархи, члени сім’ї, однаково олігархічні. Справа називається Luxexpress ІІ Corp. et al. v. Government of Ukraine et al. Ця справа важлива не лише для названих позивачів, але навіть більше як прецендент і торкається як актуального так і підсвідомого, тобто не тільки кривд уже заподіяних але і майбутньої поведінки не тільки минулих але і сучасних олігархів і влади . Та що, мабуть, навіть важливіше – позивачі люблять Україну. Вони просто хочуть, щоб це була їхня країна, яка піклується про своїх людей , а не збагачує своїх лідерів.

Дія витікає з явного та безперечного захоплення певного майна вартістю в багато мільйони доларів з інвестиціями американців, що складається з нерухомості та значних стабільних поліпшень, обладнання та товарів, діючого автосалону. Усе майно було викрадено без компенсації від вище зазначених позивачів за сприяння державної влади того часу, а наступний уряд не здійснив реституцію, не запропонував відшкодування або не задіяв інші юридичні канали. Події відбулись у місті Києві, Україна в 2012 році. Право позивача на нерухоме майно було конфісковано, всі будівлі та поліпшення зруйновано, а самим позивачам стали загрожувати ті чи інші українські навіть правоохоронці. Погрози та страх за своє життя змусили позивачів покинути Україну та шукати політичного притулку в США.

Цікавою, хоча і заплутаною (як за доказом признання злочину, так і відмовою від участі в серйозних переговорах), стороною у цьому є те, що насправді прокуратура України вважає позивачів тут жертвами злочинності. Ще 19 травня 2014 року позивачі були визнані покривдженми Генеральною Прокуратурою України, а 17 жовтня 2017 року жертвами кримінального переслідування декретом, Генеральною Прокуратурою України було видано розпорядження про це. Ці визнання, прийняті владою України, може тлумачитися мабуть по різному. Це може розглядатися як визнання вини або спроба проявити добросовісне прагнення до відшкодування шкоди потерпілим. Правда між одним і другим нічого не зроблено владою в Україні, щоби привернути справедливість чи покарати винних.

У будь-якому випадку Україна навіть після Януковича в кращому випадку є дуже повільною у вирішенні кримінальних справ свого попередника, притягненням до відповідальності злочинців та виправленням покривджень їхніх жертв. По суті, боротьба з корупцією є в значній мірі символічною, обмежена невеликими справами та проти осіб, не пов’язаних з особами в нинішній адміністрації. Фактично, сам президент і його люди пов’язані з деякими найгіршими колишніми кримінальними діячами, що досі залишилось незрозумілим.

Ця судова справа може виявитися випробуванням не лише для нашої американської юриспруденції, що пронизує багато важливіші питання, ніж суверенний імунітет іншої держави. Більш важливо, це може забезпечити необхідне стимулювання для більш серйозного поводження з корупцією у тій державі. Боротьба з корупцією в Україні – це на рівні важлива справа як і протидії надмірному та явному імперіалізму Росії. І фактично обидві справи пов’язані.

Чесно кажучи, з часу незалежності в 1991 році, задовго до 2014 року, коли розпочалася справжня війна, Україна переживає боротьбу за свій суверенітет та ідентичність. Росія просто не може відпустити свою імперію, в якій Україна була найголовнішою. Протягом своєї порівняно короткої незалежності Україна зазнала принаймні дві революції, спрямовані на демократизацію та зближення з Заходом. Правда навіть з її недоліками Україна безсумнівно є найбільш демократичною з усіх колишніх радянських республік, крім країн Балтії. Проте постійна боротьба проти російської агресії у багатьох формах сповільнила і заважала розвиткові України, зокрема, необхідність усунення корупції. Погані люди отримали вигоду. Внаслідок цього постраждала більшість населення.

Те що сталося з позивачами – це не окремий інцидент. Правопорушенням та злочинами були дії конкретних звично поганих осіб, і в той час як вони можуть відчувати себе захищеними від кримінального переслідування кордонами та браком домовлень про екстрадицію чи взагалі відсутність можливостей кримінальної відповідальности перед другими країнами, бо злочини не скоєні на тій території, їх особисте багатство та активи повинні постраждати. У цьому полягає універсальність верховенства права, яка, безумовно, впливає на всіх нас як членів глобальної спільноти. Україна може виграти тоді, коли поганих людей покарають. Цей судовий процес є спробою змінити відчутно досі поширену тенденцію беззаконня і покарати тих, хто найбільш відповідальний за корупцію в Україні. Наша правова система в США може допомогти у цьому відношенні. Довга рука справедливості і закону повинна досягнути і найбільш самовпевнених злочинців.

9 травня 2018р. Аскольд С. Лозинський

Опубліковано Аналітика.