Двомовність, особливий статус, насильницька українізація, бажання українців помиритися з Росією, опір населенням України євроатлантичній інтеграції – всі ці, вигадані з метою розколу України російською пропагандою речі, виглядають нонсенсом в розрізі української соціології. І якщо взяти останні соціологічні опитування, то нагнітання істерії довкола мовного питання (та й інших типу «проблемних») виглядає явно штучним.
Так, за даними Центру Разумкова, більше ніж дві третини (68%) громадян України вважають рідною мовою українську, 14% – російську, 17% – і українську, і російську в рівній мірі.
Вдома 56% респондентів виключно або переважно розмовляють українською мовою, 23% – виключно або переважно російською мовою, 21% приблизно в рівній мірі обома мовами. На вулиці 53% респондентів говорять українською мовою (виключно або переважно), 23% – виключно або переважно російською мовою, 24% опитаних приблизно в рівній мірі обома мовами, пише «ЛігаНет».
Традиційно за регіональним поділом найбільше осіб, що вважають українську рідною, проживають у Західному регіоні. Тут вважають рідною мовою українську 93% опитаних, тоді як у Центральному – 84%, у Південному – 42%, Східному – 36%, в Донбасі – 27%. Не складно здогадатися, що серед тих, хто вважає російську рідною, більшість – люди пенсійного віку.
Той же Центр Разумкова проводив ще одне цікаве опитування, за яким абсолютна більшість громадян України (92%) вважають себе етнічними українцями, 6% – етнічними росіянами і 1,5% віднесли себе до інших етносів. Згідно з результатами опитування, серед етнічних українців 77% відчувають свою належність лише до однієї національності, серед етнічних росіян такої точки зору дотримуються 39%.
Чим молодший респондент, тим імовірніше, що він вважає себе етнічним українцем. 87% опитаних віком понад 60 років називають себе корінними українцями, серед молоді від 18 до 29 років цей показник становить 96%, пише «Дзеркало тижня».
А ще, за даними Центру, 68% українців пишаються громадянством України. Найменше таких – серед російськомовних мешканців східних регіонів, більшість з яких вважає себе етнічними росіянами.
Також Центр Разумкова наводить дані, за якими 95% опитаних громадян України абсолютно або скоріше згодні з судженням «Я вважаю себе громадянином України». Крім того, 51% українців вважають себе членами місцевої громади, 38% – громадянами світу, 27% – громадянами колишнього СРСР. Ще 21% українців заявили, що вони є автономними одиницями.
Розвіюють цифри й міф про те, що ніби то українці прагнуть помиритися з РФ.
За даними опитування все того ж Центру Разумкова та Фонду «Демократичні ініціативи», 49% респондентів схиляються до думки, що поліпшення відносин між обома країнами можливе, але у віддаленій перспективі. 10% переконані, що це може відбутися найближчим часом. А от 24% опитаних упевнені, що примирення неможливе ніколи, цитує соціологів видання «Експрес».
А може українців історія розколює? І знову цифри спростують це твердження. 69% експертів в опитуванні Центру Разумкова визнали позитивний вплив декомунізації на формування спільної загальнонаціональної ідентичності.
А чи більшість населення проти вступу в НАТО? Останні соціологічні дослідження свідчать, що якби референдум про вступ Україні до НАТО відбувався у лютому 2017 року, 41% громадян проголосували б за вступ, 32% – проти; решта 27% не визначилися, або не стали би брати участь у такому референдумі, свідчать дані опитування КМІС. Підтримка курсу в ЄС за даними цього ж опитування – 49%, противників – 28%.
Отже, робимо висновки з цієї сухої, але більш ніж красномовної статистики:
Росію абсолютна більшість українців вже не вважає братом – ані старшим, ані навіть меншим. Як і не вірить в можливе швидке замирення з агресором.
Історія, зовнішньополітичний вектор, мова якщо і викликають запитання, то лише у підстаркуватої меншості з радянсько-російською ментальністю. А всі ці брехливі постулати російської пропаганди в Україні поширюють медведчуки-клименки через продажні ЗМІ.
Також цифри свідчать – дві третини українців називають українську мову рідною. Але при цьому, на жаль, державна мова не домінує в суспільному житті країни – сфера послуг, ЗМІ, місцеве самоврядування, державні й громадські інституції ряду областей залишаються відчутно зросійщеними. Що й казати, якщо в Донецькій області існує лише одна офіційно зареєстрована україномовна газета! І та має лише електронну версію, а в друкованому вигляді не виходила давно.
Парадокс! На третьому році війни не російськомовна меншість, а УКРАЇНОМОВНА БІЛЬШІСТЬ на своїй землі потребує якщо не захисту, то суттєвої підтримки! І не лише в плані введення необхідних норм щодо іспитів на знання мови для працівників держустанов, екзамену для кандидатів на отримання українського громадянства, табличок і оголошень в публічних місцях державною мовою, квот в ЗМІ, але й заходів з популяризації мови – від соціальної реклами до економічного мотивування громадян.
Статистика також свідчить, що ми маємо «стрижень» нації – 70% українських громадян – переконаних патріотів України. При цьому, на жаль, ще маємо близько 30% громадян країни, які мають проросійські погляди, і, цілком можливо, є прихованими (або й навіть відкритими) сепаратистами. Втішає те, що практично весь склад цих «совків» перебуває в похилому віці і навряд чи здатен долучатися до якихось заворушень, які може інспірувати Кремль в Україні.
Сергій Багряний, УІС, за матеріалами ЗМІ
