Про “корисних ідіотів” та іронію історії

askoldflagОкреслення “корисні ідіоти” походить ще з часів Більшовицької революції та перших днів формування СССР, коли на Заході під, мабуть, ідеологічним впливом та, напевно, хоч частинної наївності з’являлися особи, багато з яких навіть визначних, котрі своєю прихильністю та пропагандою комунізму та СССР допомагали влаштовувати та легітимізувати тюрму народів та людства під назвою СССР. Серед українців теж бути представники цього явища: Скрипник, Хвильовий, Крушельницькі.

Сьогодні після провалу СССР, поважного розкриття його злочинів та після наївності, щодо можливості феномену демократичної Росії та відкритого вторгнення Росії, вже після розпаду СССР, на чужі території своїх сусідів, здавалося, що “корисних ідіотів” вже немає і не буде. Одначе, виявляється, що в політиці все можливе. До речі, зокрема, серед американської лівизні навіть після таких значних подій агресій Росії появлялися і далі появляються прояви ностальгії за Росією совєтською та царською, Росією Достоєвського, Росією захисницею Східного Православ’я. Про це ностальгічно говорить і диктатор Росії, звичайний собі здається, але рафінований у брехні, бандит Владімір Путін, рейтинг якого чомусь зростає не тільки в Росії, але також на Заході.

Зростаючий рейтинг зухвалого і відкритого бандита, який має останньо також заслуги винищення дітей і жінок в Алеппо, Сирії через війська свого сурогата Асада– це іронія сьогоднішньої політики. Але також подібними прикладами іронії сьогоднішньої історії стали другі явища, зокрема, після останніх президентських виборів в США. Вибраний Президент США, правда, який за останніми даними здобув майже три мільйони менше голосів ніж його противник, не осудив останні перемоги свого друга Путіна ні у Сирії, ні у кібернетиці.

Не є таємницею, що я особисто був мабуть більш засадничо проти кандидата у президенти Дональда Трампа ніж будь-коли проти будь-якого кандидата у моїй пам’яті. У саму виборчу ніч я був не так здивований як приголомшений його перемогою. Не здивований бо підозрював, що чимало прихильників Трампа не признаються у рейтингових опитуваннях до цього, але приголомшений бо сподівався і сподіваюся найгіршого у американській закордонній політиці, особливо по відношенню до Росії та тим самим до України. До тої міри був і залишився я приголомшеним, що просто досі не розумію і осуджую тих американців, зокрема українського походження які є освічені, за те, що вони не керувалися добром України при виборах. Я зрозумів, що їхні інколи патріотичні вислови це просто блюзнірство. Один “корисний ідіот” навіть написав статтю після виборів у своїй власній пресі під заголовком “Америка перемогла.”

Одначе, як кажуть, навіть при поразці може бути щось позитивного. І здається так сталося і цього разу. Американська газета, напевно найбільш престижна, але також найбільш ліва і котра так давно тому друкувала статті свого не корисного “ідіота”, а тенденційного “агента” СССР Волтера Дуранті про Голодомор 1932-33, що твердив, спершу на шпальтах “Да Ню Йорк Таймс”, що Голодомору взагалі не було, а опісля, коли зорієнтувався, що навіть у брехні мусить бути межа, користувався такими зухвалими і кривдячими для потерпілих висловами як “не можна зробити омлету не розбивши кілька яєць”, і так, навіть, недавно як ще цього року словами свого постійного дописувача Дейвида Брукса, який уболівав за Росією минулого, ця газета сьогодні мабуть своїм протиставленням до Трампа стала відкрито засадничою проти Росії вказуючи майже на кожному кроці про ворожі відносини між США і Росією, та ідеологічну і моральну прірву між демократією та диктатурою.

15 грудня ц.р. “Да Ню Йорк Таймс” видав редакційну статтю під заголовком “Заперечення Дональда Трампа щодо Росії” у якій вказується на досконале дослідження Центрального Розвідувального Управління ЦРУ про втручання Росії у виборчий процес США через кібернетичне “гакерство” на користь Дональда Трампа та що вказівка на це прийшла від найвище поставленого чинника, тобто самого Путіна, та заперечення цього факту обраним президентом Трампом. Газета поставила питання: чи при існуванні такої сили доказів Трамп являється просто “корисним ідіотом”, чи може корисним для Росії, але далеко не ідіотом, бо це він робить тенденційно, хоча не зовсім зрозумілим мисленням крім для власної користі. Газета покликається на твердження також заступника міністра закордонних справ Росії Сергія Рябкова, який підтверджує існування контактів між Москвою та виборчим штабом Трампа та підкреслює, що люди з штабу продовжують контакти з російськими представниками. Мабуть, ще більш переконливим у зло-намірах Трампа є цитата, якою користується “Таймс”, від молодшого Дональда, сина обраного президента, який підтверджує, що бізнесові зв’язки Трампа з Москвою походять ще з пізніх 1980-х  років та що “росіяни становлять досить диспропорційну частину з наших активів…ми бачимо багато грошей які походять з Росії”.

Тобто чи “корисний ідіот”, чи корисний кон’юнктурист– немає сумніву, що майбутній Президент США Дональд Трамп корисний для Росії. Я ніколи не думав що буду хвалити “Да Ню Йорк Тамс” за її прихильне і об’єктивне відношення до справ які мають безпосереднє відношення до України. Але я також ніколи не передбачав, що Росія знайде стільки “корисних ідіотів” серед самих українців.

16 грудня 2016р. Аскольд Лозинський

Опубліковано Аналітика.