Президентські вибори у Франції: реалії і можливості

Оксана Мітрофанова

кандидат політичних наук, старший науковий співробітник

ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України»

france7 травня 2017 р. у Франції відбувся 2-ий тур президентських виборів. Перемогу здобув Еманюель Макрон, який здобув підтримку 66% голосів виборців.

За даними соціологічних досліджень, перемога Е. Макрона у 2-му турі була цілком прогнозованою. Опитування BVA (26-28 квітня) показало, що 41% виборців, які проголосували за Ж.-Л. Меланшона, проголосують за Е. Макрона, і 18 % – за М. Ле Пен; 71% виборців, які проголосували за Б. Амона, віддавали перевагу Е. Макрону, і лише 4% – Ле Пен; 41% виборців, що голосували за Ф. Фійона, висловлювали підтримку Макрону, і 26% – Ле Пен.

Голосувати за Е. Макрона закликали кандидат від Соціалістичної партії у 1-му турі Б. Амон, перший секретар Соціалістичної партії Ж-К. Камбаделіс, а також лідери правої партії «Республіканці» – кандидат у 1-му турі Ф. Фійон, А. Жюппе, Н. Саркозі та інші відомі політичні й громадські діячі.

Упродовж передвиборчої кампанії Е. Макрон дотримувався активної наступальної стратегії. Він розвінчував екстремістську природу «Національного фронту» і називав свою головну суперницю тільки на прізвище, аби підкреслити, що вона – лише донька скандально відомого колишнього керівника «Національного фронту» Ж.-М. Ле Пена.

Після перемоги перед новообраним президентом постають серйозні проблеми. Е. Макрон обіцяв скоротити державні витрати на 60 млрд євро протягом 5 років і водночас збільшити на 5 тис. кількість вчителів та на 10 тис. – співробітників поліції. Програма Е. Макрона передбачає збільшення оборонного бюджету поряд зі скороченням деяких податків, зокрема на дрібний бізнес, на житло для 80% населення та податку на багатство.

Протягом літа 2017 р. Е. Макрон має намір втілити ліберальні закони про працю. Попри протести профспілок таку політику Е. Макрон провадив ще тоді, коли був міністром економіки. Це означає, що новий президент, поряд із політичною опозицією в парламенті, стикатиметься зі спротивом профспілок, які заважатимуть його спробам лібералізувати ринок праці.

Після вступу на посаду президента Е. Макрон сформував уряд під керівництвом Едуарда Філіппа, що складається з 18 міністрів та 4 державних секретарів. Показово, що президент виконав свою передвиборчу обіцянку щодо гендерної рівності: членами уряду призначено 11 жінок та 11 чоловіків. Е. Макрону вдалося об’єднати в уряді правих, лівих та центристів. Так, прем’єр Е. Філіпп та міністр економіки Б. Ле Мер є представниками правих. Міністром закордонних справ став Ж.-І. Ле Дріан, член Соціалістичної партії, колишній найпопулярніший міністр з уряду Ф. Олланда. Ж. Коломб, один з перших соціалістів, який підтримав Макрона, став міністром внутрішніх справ. Центрист Ф. Байру, який 2007 р. зайняв третє місце на президентських виборах, став міністром юстиції. Кадрового дипломата С. Гулар призначено міністром оборони. До уряду залучено і представників громадського суспільства.

Обрання Е. Макрона було позитивно сприйнято українськими оглядачами в контексті його позиції щодо Мінських угод та продовження відповідних санкцій стосовно Росії. 5 квітня 2017 р. в інтерв’ю RFI Е. Макрон зазначив: «Ми не поділяємо з В.Путіним одні й ті ж цінності. Я не з тих кандидатів, на яких справляє враження сила. Ле Пен, Фійон, Меланшон уже висловили своє зачарування Путіним. Це не мій випадок».

Результативність політики новообраного президента Франції залежатиме від підтримки в парламенті. Вибори до Національної Асамблеї відбудуться 11 та 18 червня 2017 р. У цьому сенсі важливе значення матимуть результати, що отримає новостворена центристська партія Е. Макрона «Вперед, Республіко!». Якщо парламентська більшість буде хиткою, політика уряду визначатиметься компромісними домовленостями з соціалістами та республіканцями. Згідно опитування Ifop-Fiducial від 24 травня 2017 р., рівень підтримки партії «Вперед Республіко!» становить 31%, «Республіканців» – 19%, «Національного фронту» – 18%, ліворадикальної «Нескореної Франції» – 15%, та соціалістів – 7%.

Якщо в другому турі виборів партії «Вперед, Республіко!» та «Республіканці» домовляться про спільну протидію націоналістам, партія «Національний фронт» матиме в Національній Асамблеї не більше 20-40 депутатів. Якщо такої координації не буде, прибічники Ле Пен сподіваються отримати близько 100 мандатів, що суттєво змінить політичну ситуацію в країні та може вплинути на її зовнішньополітичний курс.

Е. Макрон обіцяє докорінно оновити політичне життя Франції. Для закордонних експертів головний інтерес становлять плани Е. Макрона щодо реформування Європейського Союзу. Натомість головні проблеми у внутрішній політиці стосуватимуться подолання безробіття, покращення соціальної та безпекової ситуації. Суттєву проблему становитиме пошук компромісів з французьким профспілковим рухом. Не слід забувати й про мільйони громадян, які підтримали М. Ле Пен і почуватимуть себе ошуканими, якщо завдяки традиційній тактиці блокування націоналістів з боку право- та лівоцентристів у 2-му турі парламентських виборів «Національний фронт» знову буде позбавлений помітного парламентського представництва.

Якщо Е. Макрон не покращить внутрішню ситуацію в країні, його рейтинг падатиме, як і в його попередника Ф. Олланда, що суттєво впливатиме на політичну ситуацію в ЄС та його подальші перспективи.

Опубліковано Аналітика.