Гібридний військовий бюджет Росії

Міхаель ТУМАНН (Michael Thumann)

Владімір Путін:

Гібридний військовий бюджет Росії

Німецький журналіст газети «Цайт» Міхаель Туманн, експерт з питань Близького Сходу та Східної Європи, прискіпливо розглядає заявлені витрати Москви на озброєння, які істотно різняться від реальних вкладів у зміцнення обороноздатності Росі, на зовнішньому та внутрішньому фронтах. На цю тему автор помістив короткий аналіз у газеті «Цайт» від 30 серпня ц.р. Пропонуємо статтю в українському перекладі.

Редакція

Минулого тижня світ спостерігав за 5 випробуваннями у 4 країнах: Росія, США, Іран та Північна Корея випробували нові види ракет. Дещо раніше, в середині серпня, запущений з Росії літальний апарат із т.зв. ядерно-іонним двигуном упав у Білому морі. Від деякого часу американці та росіяни крок за кроком відновлюють свої арсенали міжконтинентальних ракет. З новою силою відкрилася епоха, в якій угоди про роззброєння втратили цінність, і натомість почали випробовувати нові види зброї.

Частиною цієї нової гонки є також суперечка навколо питання, хто насправді готує нову зброю, а хто «тільки» реагує на дії противника. При чому цифри тут відіграють преважливу роль. Найбільший військовий бюджет на 649 млрд USD дозволяють собі США, вони цього і не приховують – адже президент Трамп чваниться, що хоче зробити США «знову потужними». Натомість, російський уряд оприлюднює явно занижені числа. Шведський Інститут миру Sipri вирахував російський оборонний бюджет на 61,4 млрд USD, що є менше від військового бюджету Франції (63,8 млрд USD). Інститут Sipri твердить, що російський бюджет скоротився. Вашингтон таким чином призначає вдесятеро більше коштів на оборону, ніж Росія.

Незважаючи на це, Росія ніяк не бажає відставати від США у виробництві атомних боєголовок і ракет. Як це може бути, що президент Путін постійно повідомляє про запуски нових систем озброєння, проводить масштабні маневри й анонсує випробування нових двигунів з ядерним паливом, тоді коли він на папері виділяє всього лише 61 млрд доларів на всю армію? Дуже просто: з допомогою креативної бухгалтерії. Російський уряд систематично применшує свої витрати на озброєння.

AngryRussia
Дешевий рубль, менший бюджет

Існують три причини, через які обсяг військового бюджету та кількість нових озброєнь Росії в дійсності є набагато більшими, ніж оприлюднені російськими урядом.

По-перше: це перевага рубля. Російська армія закуповує своє озброєння майже виключно на внутрішньому ринку. Фірми з оборонпрому перебувають переважно під контролем держави, продажі проводяться в рублях – дуже часто нижче від його курсової вартості, за яку виробники свою продукцію пропонують на продаж закордоном. «Через те, що ми закуповуємо зброю за внутрішніми цинами, ми можемо придбати більшу кількість озброєнь як будь-яка інша країна, яка змушена купувати її на світовому ринку»,- почванився нещодавно очільник МЗС Росії Сергєй Лавров з приводу цінової переваги за кошти інших. Росіяни заробляють на торгівлі з закордонними клієнтами.

По-друге: тіньові бюджети. На відміну від західних держав, російська Держдума не має жодного контролю над оборонним бюджетом, – наголошує російський військовий експерт Александр Гольц. Тому, що уряд в Росії не зобов’язаний звітувати, він може показники змінювати, у відповідності до адресата. Таким робом рапорт з видатками на оборону, що їх Росія в анлійській мові передає до ООН, суттєво менші ніж те, які подані дома в російській версії держбюджету, заявляє Гольц. А деякі витрати на оборону зазвичай і так замовчувані, наприклад для «Боротьби з тероризмом», або у формі субсидій на дослідження нових видів озброєння. За пошуками інтернер-газети «Медуза», т.зв. тіньові бюджети зростають з кожним роком.

Чому «гібридна» тактика Путіна проходить?

По-третє: численні російські армії. Тоді коли Франція витрати на Національну поліцію, на Жандармерію записує до єдиного оборонного бюджету, Росія робить навпаки – вона виокремлює певні види силових структур з оборонного бюджету. А таких чимало. В Росії існує давня традиція, що декілька міністерств мають власні силові структури. Так, МВС підпорядкові війська з тяжким озброєнням, так само й служба безпеки ФСБ, сюди доходять ще міністерства транспорту та з надзвичайних ситуацій. Коли в кінці 2018 р. російські війська у Керченській протоці захопили українських матросів, то це були напр. спецназівці від ФСБ. Щоб дізнатися справжню цифру російських збройних сил, треба було б усі ці часткові армії додати до офіційно зменшеної цифри в оборонній статті бюджету. Проте, ніхто не здатний підрахувати ці сили, бо їхня кількість є державною таємницею.

З цих численних непрозорих «чайників грошей» можна, очевидно, профінансувати численні військові проекти з допомогою рублевого дисконту. Саме тому президент Росії може собі дозволити профінансувати таку кількість дорогих і нових видів зброї. Балістичні крилаті ракети з ядерно-іонним двигуном, ракети з роздільними боєголовками, ракети з надзвуковою швидкістю, тощо.

Цілеспрямоване применшення оборонних витрат належить таким чином до гібридного способу ведення війни. Адже для запевнення, що Росія всього лише реагує на підвищення озброєнь та оточувальних маневрів з боку Заходу, Путінові знадобиться на папері всього лише військовий бюджет у форматі «бонсай», тобто низького деревця в домашньому контейнері замість висотного дуба… І якщо такі цифри також без застережень переносяться у звіти серйозних інститутів, як шведський Spiri, тоді стратегія Путіна стає успішною.

Переклав з німецького Андронік Кармелюк

Опубліковано Аналітика, Головне.